Ухвала суду № 31781779, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К-38255/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Муравйова О.В.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника відповідача Харка Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна компанія «Хімсервіс»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010

у справі № 2а-3873/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна компанія «Хімсервіс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна компанія «Хімсервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Українська комерційна компанія «Хімсервіс») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007342307/0 від 14.09.2009 та №0007352307/0 від 14.09.2009, №0007342307/1 від 18.12.2009 та №0007352307/1 від 18.12.2009, №0007342307/2 від 26.02.2010 та №0007352307/2 від 26.02.2010, №0007342307/3 від 11.05.2010, №0007352307/3 від 11.05.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 27.08.2009 №513/23-7/33832840.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Українська комерційна компанія «Хімсервіс» укладено договір міжнародної купівлі-продажу фторкаучуку №С/8/01 від 06.08.2010 з компанією CARTER BUSINESS LTD (Великобританія), відповідно до якого поставка товару (відвантаження товару) здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту здійснення умов п. 5.1, яким визначено, що платежі за товар мають бути здійснені у доларах США на умовах 100% попередньої оплати.

Актом перевірки встановлено, що позивачем укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 03.09.2007 №01/09 з ПП «Офір», за умовами якого було придбано фторкаучук СКФ-26 у кількості 376,2 тон за 160750,00 грн. (без ПДВ) за 1 тону, загальна ціна товару, що поставляється, складає 60474150,00 грн. (крім того ПДВ 12094 830,00 грн.), згідно з умовами якого позивач зобов'язується оплатити ціну товару у строк в один банківський день з дати поставки товару.

При відстроченні оплати за цим договором з позивача стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 3% несплаченої суми за кожен день відстрочення, з зобов'язанням сплатити відсотки за право користування товарним кредитом шляхом виписки простого векселя на загальну суму процентів зі строком платежу - за пред'явленням.

На виконання умов договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 03.09.2007 №01/09, товар переданий позивачу 03.09.2007 ПП «Офір» виписані у рахунок ТОВ «Українська комерційна компанія «Хімсервіс» видаткові накладні.

Між позивачем та ПП «Офір» 03.09.2007 укладено договір відповідального зберігання №01/1/09, за умовами якого, на підставі акту від 03.09.2007 №1, позивачем передано на відповідальне зберігання фторкаучук СКФ 26 у кількості 376,2 т.

Згідно протоколу узгодження відсотків за право користування товарним кредитом від 27.09.2007 по договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 03.09.2007 №01/09, ПП «Офір» та ТОВ «Українська комерційна компанія «Хімсервіс» дійшли згоди у відстроченні оплати на 23 дні (з 05.09.2007 по 27.09.2007 включно), за які нараховуються відсотки за право користування товарним кредитом.

Позивач 28.09.2007 уклав додаткову угоду №1 з ПП «Офір» до договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 03.09.2007 №01/09, відповідно до умов якої позивач повертає ПП «Офір» товар фторкаучук СКФ-26 у кількості 376,2 тон на загальну суму 72568980,00 грн. (у тому числі ПДВ - 12094830,00 грн.).

На виконання умов договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 03.09.2007 №01/09 ТОВ «Українська комерційна компанія «Хімсервіс» виписало у рахунок погашення заборгованості по нарахованим відсоткам за користування товарним кредитом простий вексель на загальну суму 50072596,20 грн.

ПП «Офір» прийняло в рахунок погашення заборгованості простий вексель на загальну суму 50072596,20 грн.

Суди вірно зазначеног, що позивачем неправомірно на підставі отриманої податкової накладної від ПП «Офір» від 27.09.2007 №182 по відсоткам за право користування товарним кредитом на загальну суму 50072596,20 грн., (в тому числі ПДВ - 8345432,70 грн.) включило до складу податкового кредиту за вересень 2007 року загальну суму ПДВ 8345432,70 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що з урахуванням приписів ст. 4.8 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача не було підстави для збільшення податкових зобов'язань на суму виданих, але несплачених векселів.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Підпунктом 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів (робіт, послуг), є віднесення згідно встановлених законом правил податкового обліку вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів - до витрат, що підлягають амортизації.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладення договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту не може розцінюватись як надання окремої послуги, оскільки предметом такого договору є правовідносини щодо набуття покупцем права власності на товари, а нарахування проценту не є платою за послугу по наданню товарного кредиту, оскільки поняття товарний кредит передбачає не надання послуги по кредиту, а відстрочення кінцевого розрахунку сплати на визначений строк і під визначений процент.

Отже, у позивача відсутні правові підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням зазначених товарів, передбачені пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому позов не підлягає задоволенню.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2010 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна компанія «Хімсервіс» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.В. Муравйов З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова