Ухвала суду № 31781785, 12.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ К-34195/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 по справі №2-а-38368/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіатехніка» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, за участю третьої особи - Головного управління державного казначейства у Харківській області, за участю прокуратури Жовтневого району міста Харкова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіатехніка» Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, за участю третьої особи - Головного управління державного казначейства у Харківській області, за участю прокуратури Жовтневого району міста Харкова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2009 №0000181600/0, та зобов'язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку на додану вартість за жовтень та грудень 2008 року у розмірі 157509,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 №0000181600/0, в іншій частині провадження закрито з огляду на неналежність обраного способу захисту порушеного права платника податку на додану вартість. В частині задоволених вимог, суд виходив з того, що згідно п.п.7.7.3 та п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97) платник податку на додану вартість самостійно визначає напрямки використання від'ємного значення вказаного податку, а у податкового органу відсутні правові підстави обмежити таке право.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 в частині закриття провадження у справі - скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звернення з даним позовом до суду право позивача щодо формування відповідачем та направлення органу казначейства висновку не порушено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 29.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97 та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №640/16-12/32566354 від 01.04.2009, складеного за результатом виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіатехніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період за жовтень та грудень 2008 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 №0000181600/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 155509,00грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем, зокрема, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України №168/97 внаслідок чого останній завищив заявлене бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року. При цьому податковий орган виходив з того, що до податкового кредиту жовтня 2008 року та грудня 2008 року було включено суми податку на додану вартість, сплачені в березні, червні, липні 2008 року, тобто у період, який передує періоду виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідач не заперечує проти правильного формування податкового кредиту за жовтень, грудень 2008 року, не ставить під сумнів дійсність та правильність податкових накладних, а підставою для зменшення бюджетного відшкодування за січень 2009 року є незаявлені до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за жовтень, грудень 2008 року при наявності оплати цих сум податку на додану вартість в ціні товарів у періодах, що передували вказаним. Відповідач вважає, що оскільки бюджетне відшкодування в ці періоди не заявлялось, то і вся сума від'ємного значення податку на додану вартість може зарахуватись лише до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а не до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України №168/97 бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 цього Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. А у п.п. 7.7.2. вказано, що у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої відповідно до п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 того ж Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту вказаного підпункту статті 7 Закону України №168/97 попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

При цьому, слід зазначити, що право на податковий кредит позивач не втрачає, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористався, тобто платник податку має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх податкових періодах.

За результатом розгляду справи було встановлено, що позивачем було дотримано порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень, грудень 2008 року, а в податковій декларації по податку на додану вартість за січень 2009 року була задекларована до відшкодування сума податку на додану вартість з урахуванням від'ємного значення за попередній звітний період, тобто за грудень 2008 року, що відповідає приписам п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97 та спростовує висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Н.Г. Пилипчук