Ухвала суду № 31781768, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К-35199/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Кошіля В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Ягідне»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010

у справі № 2-а-44580/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Ягідне»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Ягідне» (далі по тексту - позивач, ТОВ «СГ «Ягідне») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Куп'янська ОДПІ у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2009 №0000442310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 №0000442310/0 в частині визначення основного платежу в сумі 795,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 102803,50 грн. В іншій частині задоволення позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 скасовано в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт перевірки від 27.11.2009 №1562/23-31558573.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про прибуток на додану вартість», а саме: не включення до бази оподаткування ПДВ дизельного палива, що було передано в межах балансу ТОВ «СП «Ягідне» на суму 1098580,00 грн. та витрати які не відносяться до валових витрат виробництва та не підлягають амортизації; не включення до бази оподаткування ПДВ вартості списаного бензину на суму 2976,00 грн., який не був використаний у господарській діяльності; неперерахування на загальний рахунок грошових коштів із спеціального рахунку в сумі 163,10 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що проведені ТОВ «СП «Ягідне» господарські операції списання бензину в кількості 720,00 л. на суму 2976,00 грн., списання насіння цукрового буряку в кількості 40 кг. на суму 1000,00 грн., передачі в межах балансу ТОВ «СП «Ягідне» дизельного палива на суму 1098580,00 грн. підлягали оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2009 №0000442310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 103761,60 грн., з них основний платіж - 795,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -102966,60 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2009 №0000442310/0 в частині визначення основного платежу в сумі 795,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 102803,50 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ані господарська операція зі списання товарно-матеріальних цінностей, ані господарська операція з передачі товарно-матеріальних цінностей в межах балансу платника ПДВ не мають своїм наслідком передачі права власності на такі товарно-матеріальні цінності іншому суб'єкту права, то посилання відповідача на порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції не погодився в цій частині із висновком суду першої інстанції і дійшов протилежного висновку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З положень п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що під операцією з поставки товарів (послуг) законодавець розуміє виключно цивільно-правову (господарсько-правову) операцію, в межах якої відбувається перехід права власності, на що указує наявність у визначенні як операції з поставки товарів, так і операції з поставки послуг словосполучень «та іншими цивільно-правовими договорами» та «будь-які операції цивільно-правового характеру» відповідно.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 даного Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оскільки ані господарська операція зі списання товарно-матеріальних цінностей, ані господарська операція з передачі товарно-матеріальних цінностей в межах балансу платника ПДВ не мають своїм наслідком передачі права власності на такі товарно-матеріальні цінності іншому суб'єкту права, то посилання відповідача на порушення ТОВ «СП «Ягідне» пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як вірно встановлено судом першої інстанції, є неправомірним.

Щодо порушення позивачем п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», то суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Таким чином, п .4.2 ст. 4 цього Закону підлягає застосуванню до операцій з поставки товарів (робіт, послуг) або до операцій з передачі товарно-матеріальних цінностей для невиробничого використання.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки законодавець застосовує словосполучення «невиробниче використання»в поєднанні з неможливістю віднесення витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат обігу та виробництва або з неможливістю амортизації таких витрат, то з огляду на положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де наведено визначення господарської діяльності, це означає об'єктивну неможливість одержання внаслідок такого використання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Таким чином, невиробничим використанням є отримання платником ПДВ корисних властивостей товарів (робіт, послуг) поза межами господарської діяльності такого платника як процесу виробництва, тобто діяльності, пов'язаної з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва з метою отримання доходу як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «СП «Ягідне» користується земельними ділянками на території Петропавлівської сільської ради Куп'янського району Харківської області розміром 71,1487 га, а також земельними ділянками на території Ягідненської сільської ради Куп'янського району Харківської області розміром 4903,12 га. Дані земельні ділянки використовуються позивачем у власній господарській діяльності, що визнано відповідачем в акті перевірки та підтверджено статистичною звітністю за формою №29-сг.

З приєднаних до справи копій дорожніх листів трактора вбачається, що трактори Джон-Дір використовувались саме ТОВ «СП «Ягідне». Доказів надання ТОВ «СП «Ягідне»з використанням цих тракторів послуг стороннім особам відповідач при проведення перевірки не встановив, в акті перевірки таких фактів не відобразив. Доказів використання ТОВ «СП «Ягідне» при організації господарської діяльності з вирощування сільськогосподарських культур послуг інших суб'єктів права відповідач до суду не подав. Доказів використання дизельного палива для роботи інших тракторів, ніж зазначені у дорожніх листах, матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не подано доказів наявності правових підстав для використання у власній господарській діяльності активів у вигляді тракторів Джон-Дір, які належать іншому суб'єкту права. Однак, безпідставне використання позивачем об'єктів власності належних іншій особі - тракторів Джон-Дір за наявності визначених чинним законодавством умов є підставою для господарсько-правової відповідальності позивача або висновку про отримання ним доходу від безоплатного використання цих об'єктів, але не свідчить про невиробниче використання дизельного палива.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав доказів використання позивачем дизельного палива поза межами його господарської діяльності, а тому висновок Куп'янської ОДПІ у Харківській області про порушення ТОВ «СП «Ягідне» п. 4.2 ст. 4 і пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим, а винесене податкове повідомлення-рішення в частині визначення основного платежу в сумі 795,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 102803,50 грн., є неправомірним та необґрунтованим, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Ягідне» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)В.В. Кошіль З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова