Ухвала суду № 31781766, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. м. Київ К-12832/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт»на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009у справі №2а-8705/08/1270 за позовомДержавного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт»доДержавної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської областітретя особаДержавне відкрите акціонерне товариство «Луганськдіпрошахт»проскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області №0000302342/0 від 16.04.2008 на суму 3346,82 грн., №0000312342/0 від 16.04.2008 на суму 41042,85 грн., №0000292342/0 від 16.04.2008 на суму 3965/85 грн., №0000282342/0 від 16.04.2008 на суму 8133,00 грн., №0000272342/0 від 16.04.2008 на суму 128214,33 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 позов було задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.04.2008 №0000302342/0 на суму 3346,82 грн., №0000312342/0 на суму 41042,85 грн., №0000292342/0 на суму 3965/85 грн., №0000282342/0 на суму 8133,00 грн., №0000272342/0 на суму 128214,33 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2008 у даній справі скасована та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу податковий орган, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- податковим органом була проведена позапланова виїзна тематична перевірка ДП Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» з питань достовірності нарахування земельного податку та застосування пільги по земельному податку, за результатами якої складений акт № 352-23-32449971 від 08.04.2008;

- 16.04.2008 на підставі висновків акту перевірки та пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами» прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення зобов'язання з земельного податку на загальну суму 184702,85 грн. в тому числі штрафні санкції 61567,62 грн., а саме: №0000302342/0 на суму 3346,82 грн., №0000312342/0 на суму 41042,85 грн., №0000292342/0 на суму 3965/85 грн., №0000282342/0 на суму 8133,00 грн., №0000272342/0 на суму 128214,33 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач неправомірно донарахував суми податку за землю позивачу, звільненому від сплати цього податку.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, що позивач не є користувачем пільг, встановлених для суб'єктів, що повністю утримуються за рахунок бюджету,

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про плату за землю» передбачено звільнення від сплати земельного податку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закладів, установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок бюджету.

Згідно п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України (що діяв на час існування спірних правовідносин) бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Пунктом 6 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, передбачено, що розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

За змістом п. 8 вказаного Порядку, одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з його висновком про те, що позивач не є підприємством, яке повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету, внаслідок чого він не є суб'єктом пільг з податку на землю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на вимогах закону а тому не підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в позові.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що ним повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація» в особі відокремленого підрозділу «Луганська виконавча дирекція з ліквідації шахт» залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний