Ухвала суду № 31781764, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. Київ К-36210/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010

у справі № 2а-5867/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Время +»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Время +» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Время +») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.03.2009 №0001371710/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення позов ТОВ «Время +», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 18.07.2008 по 07.08.2008 відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, за результатами якої був складений акт від 12.08.2008 №148/23-60/23519325.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 4.2.1 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а» п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.08.2008 №0001912319/0, №0001922310/0,№ 0001371710/23519325.

В результаті адміністративного оскарження TOB «Время +», за рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві №6734/10/25-114 від 31.12.2008 скасовані податкові повідомлення від 26.08.2009 №00011922310/0, від 14.11.2008 №0001922310/1. Податкові повідомлення-рішення від 26.08.2008 №0001371710/2351925, від 02.08.2008 №0001371710/1/23519325 скасовані в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 221,26 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 442,52 грн.

ДПА України рішенням №2164/6/25-0315 від 12.03.2009 залишила без змін рішення ДПА у м. Києві.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесене повідомлення-рішення від 25.03.2009 №001371710/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4314,57 грн., в основу якого покладено висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва про те, що договір оренди автомобіля, укладений 01.08.2005 з фізичною особою - ОСОБА_2, в супереч ст. 799 Цивільного Кодексу України, не був нотаріально посвідчений в день його підписання, а отже, доход отриманий ОСОБА_2 (відшкодування за дизельне пальне) є додатковим благом і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2005 між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір про оренду автомобіля №01/05А. Зазначений договір не був посвідчений у нотаріуса, при чому згідно з авансовими звітами за серпень-вересень 2005 року TOB «Время +» надало зазначеній фізичній особі додаткові блага на загальну суму 11063,00 грн., у зв'язку з чим перевіркою донараховано 1659,45 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.03.2009 договір оренди автомобілів №01/05-А від 01.08.2005, укладеного між ТОВ «Время +» та ОСОБА_2 визнано дійсним з 01.08.2005, то підстави для нарахування відповідачем 1659,45 грн. податку з доходів фізичних осіб відсутні.

Колегія суддів погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід з джерелом походження його з України і будь-який доход, одержаний платником податку нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника підлягає державній реєстрації та\або нотаріальному посвідченню згідно з Законом України, якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

Відповідно до пп. пп. «г» і «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятком, передбаченим п. 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно з законодавством за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом. Вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки) крім випадків, передбачених п. 4.3 цієї статті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)В.В. Кошіль

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова