Ухвала суду № 31781750, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року м. Київ К-26620/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Муравйова О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010

у справі № 2а-1399/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Кон-Траст») звернулось до Донецького окружного адмінітсратвиного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту - відповідач, Костянтинівської ОДПІ Донецької області) про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.2009 № 0001292342/0-38053, 21.12.2009 № 0001302342/0-38052.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2010 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0001292342/0-38053. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0001302342/0-38052 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109578,00 грн., у тому числі 73052,00 грн. основного платежу та 36526,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2010 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, відповідачем складено акт від 08.12.2009 № 1085/23-2-23598649.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.4 абз. 1 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу валових витрат з податку на прибуток та до складу податкового кредиту вартості товарів, придбаних у ТОВ «Лугстройіндустрія», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 112496,00 грн. та податку на додану вартість на суму 73052,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № № 0001302342/0-38052, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 168312,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0001292342/0-38053, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 168744,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що угоди від 12.01.2007 № 2 та від 08.01.2008 № 1, укладені між ТОВ «Кон-Траст» та ТОВ «Лугстройіндустрія» не були спрямовані на настання правових наслідків, а відтак, всі первинні документи, що отримані від ТОВ «Лугстройіндустрія» складені з порушенням закону, видані податкові накладні не мають юридичної сили і доказовості, тому витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Лугстройіндустрія» не можуть бути віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Кон-Траст» (покупець) та ТОВ «Лугстройіндустрія» (постачальник) були укладені угоди від 12.01.2007 № 2, від 08.01.2008 № 1 на постачання продукції виробничо-технічного призначення.

На виконання зазначених угод покупцем в періоді: жовтень - грудень 2007 року, січень-травень 2008 року отримано від постачальника продукції в кількості більше ніж 9,5 т. (латунь, припой, бронза, мідь) на загальну суму 539978,79 грн., в тому числі податок на додану вартість - 89996,46 грн., про що свідчать дані бухгалтерського обліку ТОВ «Кон-Траст».

Розрахунки за отриманий товар ТОВ «Кон-Траст» здійснено: частково шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лугстройіндустрія» в сумі 449690,65 грн. (в тому числі податок на додану вартість), частково за рахунок погашення дебіторської заборгованості постачальника, яка станом на 01.10.2007 складала 52097,33 грн. Залишок несплаченої суми погашений шляхом виписки векселя від 10.09.2009 на суму 40190,81 грн.

В ході перевірки відповідачем встановлено сумнівність укладання угод, у зв'язку з чим безпідставність віднесення позивачем витрат на їх виконання до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2008 у кримінальній справі № 1-530/2008 відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засуджених за ч.2 ст. 205 Кримінального Кодексу України, встановлено, що зазначені особи, як безпосередні керівники низки підприємств, за період з січня 2007 року по липень 2008 року здійснювали фіктивне підприємництво, шляхом проведення безтоварних операцій - таких, по яким право власності на продані чи придбані товари фактично було передано. Ці операції мали лише документальне відображення у первинному обліку підприємств, шляхом складання підроблених первинних фінансово-господарських документів, чим незаконно завищено податковий кредит підприємств - контрагентів. Фіктивне підприємництво здійснювалося за попередньою змовою групи осіб з посадовими особами підприємств-контрагентів про отримання на розрахунковий рахунок грошових коштів та подальше повернення їх вказаним особам готівкою за вирахуванням від 4 до 4,5 відсотків від перерахованої суми.

В рамках кримінальної справи встановлено, що підсудний ОСОБА_1 підтвердив, що 15.01.2007 він спільно з іншими членами злочинної групи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за допомогою керівника ТОВ «Лугстройіндустрія» ОСОБА_6, відкрив розрахунковий рахунок для ТОВ «Лугстройіндустрія» у відділенні Донецького регіонального управління «Приват-Банк».

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 05.03.2007 по липень 2008 року, маючи в своєму розпорядженні реквізити, печатку, електроні ключі системи «Клієнт Банк» ТОВ «Лугстройіндустрія», отримували від підприємств - контрагентів на його розрахункові рахунки грошові кошти, з наступним поверненням їх останнім за вирахуванням винагороди, складали підроблені первинні бухгалтерські документи, чим незаконно завишали податковий кредит підприємств контрагентів. Таким чином, в період з березня 2007 року по липень 2008 року на розрахункові рахунки ТОВ «Лугстройіндустрія» від підприємств - контрагентів по безтоварним операціям, начебто в оплату товарів надійшло 2928,60 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Кон-Траст» оплату за отримані від ТОВ «Лугстройіндустрія» товарно-матеріальні цінності здійснено саме через розрахунковий рахунок у відділенні Донецького регіонального управління «Приват-Банк», який визнаний судом в рамках кримінальної справи таким, що використовувався членами злочинної групи для здійснення фіктивного підприємництва.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено щодо неврахуванням судом першої інстанції того, що насамперед, директор ТОВ «Лугстройіндустрія» ОСОБА_6 не мала реальної можливості здійснити з ТОВ «Кон-Траст» господарські операції по поставці продукції виробничо-технічного призначення, підписати бухгалтерські документи та документи податкового обліку, укласти угоди, оскільки не мала доступу ані до установчих документів, ані до печатки ТОВ «Лугстройіндустрія» та не мала доступу до розрахункового рахунку, відкритого у відділенні Донецького регіонального управління «Приват-Банк», на який ТОВ «Кон-Траст» перераховував грошові кошти за отриману продукцію. Зазначена обставина підтверджена матеріалами кримінальної справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Кон-Траст» по операціях з ТОВ «Лугстройіндустрія» обліковував для цілей оподаткування тільки ті господарські операції, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, за умови, що для даного виду операцій також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій. Так, умовами укладених угод передбачено, що поставка продукції виробничо - технічного призначення мала бути проведена ТОВ «Кон-Траст» зі складу постачальника.

Встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ «Кон-Траст» отримало від ТОВ «Лугстройіндустрія» продукції більш ніж на 9,5 т. За даними бухгалтерського обліку ТОВ «Кон-Траст» перевіркою не встановлено формування валових витрат, що пов'язані з транспортуванням товарно-матеріальних цінностей зі складу постачальника, а також інших витрат, пов'язаних з завантаженням та розвантаженням отриманої продукції. Документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів у ТОВ «Кон-Траст» були відсутні.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відсутність у ТОВ «Кон-Траст» документів свідчить про нездійснення самих господарських операцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кон-Траст» відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.В. Муравйов З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова