Ухвала суду № 31781737, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К-37686/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

у справі № 2а-19837/10/0570

за позовом Державного підприємства "Шахта ім. Максима Горького"

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Шахта ім. Максима Горького" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка з питань додержання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009 та складений акт № 3404/23-2/33371807 від 24.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 15 ?Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння?, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999, ст. 4 п. 4.2 пп. 4.2.2 ?б? Закону України ?Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами?, а саме позивач не включив у розрахунок за 2009 рік обсяги погашених балансових запасів вугілля кам'яного: за 1 квартал 2009 року кількість 1372 т., за 2 квартал 2009 року кількість 1569 т., за 3 квартал 2009 року кількість 1693 т., за 4 квартал 2009 року кількість 1464 т. в результаті чого занижено збору за 1 квартал 2009 року в сумі 1911,35 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 2179,33 грн., за 3 квартал 2009 в сумі 2344,59 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 2029,46 грн., усього занижено збору в сумі 8464,73 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001072342/0/33371807/11238 від 14.07.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 11401,41 грн., з яких за основним платежем 8464,73 грн., за штрафними санкціями 2936,68 грн.

Відповідно до п. 15 ?Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння?, надрокористувачі несуть відповідальність за правильність обчислення збору за виконані геологорозвідувальні роботи, повноту і своєчасність його внесення до державного бюджету, а також за правильність обчислення і своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків.

Відповідно до пп. 4.2.2. ?б? п. 4.2 ст. 4 Закону України ?Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції ?Про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин?, плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за обсяги погашених у надрах балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Об'єктом справляння плати є обсяги фактично погашених балансових і позабалансових запасів корисних копалин - для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудної для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної та будівельної сировини.

Згідно з п. 3 ?Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння?, обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування, за винятком передбачених технічними проектам втрат корисних копалин в охоронних, бар'єрних ціликах та поблизу неякісно затампонованих свердловин, за умови погодження їх обсягів з органами державного гірничого нагляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що обсяг промислових запасів в період з 01.01.2009 по 01.01.2010 склав 25602842 т. За січень-грудень 2009 року обсяг погашених запасів (балансові та втрачені) склав 0 т., тобто видобуток вугілля відбувся за рахунок раніш погашених запасів, а саме втрат вугілля у надрах. Згідно проектів експлуатаційних втрат вугілля в надрах до програми розвитку гірничих робіт інспекцією з охорони надр та геологомаркшейдерському нагляду на кожний рік в період з 1997 по 1999 рр., з 2003 по 2004 рр. втрати вугілля у надрах під час видобутку складають 20 тис. тонн вугілля. На плані гірничих робіт усі витрати відображені у повному обсязі, також ці витрати відображені у звітах 11-ІПРП та у журналі списання й переводу у позабалансові втрати вугілля.

Згідно пп. 1.2 ст. 1 Закону України ?Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до вимог п. 6.1 ст. 6 Закону України ?Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами? у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій повинна здійснюватись на підставі норми податкового закону. Тому нарахування податкового зобов'язання (основного платежу) на підставі норм Постанови Кабінету Міністрів України, не відповідає принципу законності, визначеному ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України ?Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами?, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що штрафні санкції застосовуються на податкове зобов'язання, визначене відповідно до вимог Закону України, а не Постановою Кабінету Міністрів України, а тому штрафні санкції відповідачем були застосовані неправомірно.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-19837/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-19837/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко