Ухвала суду № 31781711, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К-37062/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-2240/09/2770

за позовом Державного підприємства ?Севастопольський морський рибний порт?

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство ?Севастопольський морський рибний порт? звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.2009 позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 та складено акт №1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п. 5.15 ст. 5, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 6.5 ст. 6 Закону України ?Про податок на додану вартість?; порушення п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 ?Загальні вимоги до фінансової звітності? і п. 8, п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №3 ?Звіт про фінансові результати?; порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб?.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

№0000572310/0 від 14.05.2009, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету (код 3021010100) в сумі 37061,43 грн., у тому числі за основним платежем 24707,62 грн., за штрафними санкціями 12353,81 грн.;

№0000520171/0 від 14.05.2009, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 1746,12 грн., у тому числі за основним платежем 582,04 грн., за штрафними санкціями 1164,08 грн.;

№0000562310/0 від 14.05.2009, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63721,62 грн., у тому числі за основним платежем 42481,08 грн., за штрафними санкціями 21240,54 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення Державною податковою адміністрацією м. Севастополя були залишені без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем у бухгалтерському обліку до складу витрат на рахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності» віднесено сплату матеріальної допомоги пенсіонерам - колишнім працівникам підприємства. Сума виплати у розмірі 165714,80 грн. віднесена позивачем на зменшення фінансового результату за звітний період.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються вимогами Положення бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999.

Відповідно до п.5,6 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п.29 Положення до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робот, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); витрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; витрати від не операційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж, тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші втрати звичайної діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є державним комерційним підприємством.

Відповідно до ст. 75 Господарського Кодексу України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Листом Міністерства фінансів України №34000-10/166 від 17.07.2008 надано роз'яснення на запит позивача, згідно якого на підставі Положення № 16 та Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 встановлено правильність віднесення виплат матеріальної допомоги непрацюючим на підприємстві особам до складу витрат підприємства за дебетом субрахунку 977 "Інші витрати звичайної діяльності?.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що виплати пенсіонерам - колишнім працівникам підприємства, виникли внаслідок здійснення звичайної діяльності позивача та здійснені відповідно до норм законодавства України, оскільки позивач самостійно визначає свою облікову політику.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі № 2а-2240/09/2770 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі № 2а-2240/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко