Ухвала суду № 31781705, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К-36978/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010

у справі № 2а-18298/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Мет-Альянс?

до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ?Мет-Альянс? звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 04.12.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 04.12.2008 по 31.12.2009, та складений акт №253/23-1/36260974 від 04.06.2010.

Перевіркою встановлене порушення позивачем вимог п. 7.1 ст. 7, п. 12.1 ст. 12, ст. 16, ст. 17, п. ?а? 19.2 ст. 19 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб?, в результаті чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб від продажу об'єктів рухомого майна у грудні 2008 року на суму 9219,90 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000661702/0 від 15.06.2010, яким позивачу визначено розмір податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 27659,70 грн., з яких за основним платежем 9219,90 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями 18439,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем вказаного повідомлення-рішення став висновок відповідача про наявність відносин договору міни (бартеру) між засновниками позивача та позивачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що при проведенні перевірки встановлено інвестування фізичними особами до статутного фонду позивача рухомого майна, згідно акта прийому-передачі майна до статутного фонду від 06.12.2008. Згідно рішення установчих зборів засновників позивача від 01.12.2008 до статутного фонду позивача передано майно на загальну суму 61 466, грн. Згідно карток складського обліку матеріалів 06.12.2008 вказане майно було зараховано до основних засобів та введене в експлуатацію.

Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України ?Про податок з доходів фізичних осіб? дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.28 ст. 1 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Відповідно до пп. 8.4.11. п. 8.4 ст. 8 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. При цьому до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств?, під терміном ?основні фонди? слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.

Згідно ст. 12 Закону України ?Про господарські товариства? товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що внесок фізичної особи в статутний фонд товариства є придбанням такою фізичною особою права власності на частину статутного фонду товариства, в розмірі його внеску. Інвестування шляхом здійснення внеску в статутний фонд товариства не передбачає переходу права власності на майно цієї фізичної особи іншим особам, тому що учасник (засновник) набуває право власності на це майно у статутному фонді. Таке інвестування не передбачає переходу права власності на майно від фізичної особи - засновника іншій особі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що власне сам вклад (внесок) в статутний фонд товариства не може бути основним фондом відповідно до вимог пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств?.

Відповідно до ч.2 ст. 167 Господарського кодексу України володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Відповідно до ч.2. ст. 715 Цивільного кодексу України кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Згідно п. 1.19 ст. 1 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки корпоративні права згідно законодавства України не є товаром, то такі права не можуть бути об'єктом договору міни (бартеру), а тому відповідачем було безпідставно визначено позивачу розмір податкового зобов'язання та застосовано штрафні санкції.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі № 2а-18298/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі № 2а-18298/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко