Постанова № 31779624, 06.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року справа № 813/2902/13-а

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Прімєрова Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галелектропостач» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Приватне підприємство «Галелектропостач» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 02.04.2013 р. №0002221520, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17205 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3302 грн. 25 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача від 14.03.2013 р. №622/15-20/34306545, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що ПП «Галелектропостач» укладало договори з контрагентом, а саме з ПП «Сьомий день», на підставі яких були надані послуги з розробки фінансової стратегії замовника, а також рекламні послуги в мережі інтернет, що підтверджується відповідними договорами, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними. Вказує на те, що всі послуги за договорами були надані та оплачені, що підтверджується банківськими та розрахунковими документами. Проте, зазначає, що в акті перевірки, податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів щодо здійснення господарських операцій та розрахунків недійсними. Додатково вказує, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Сьомий день», суперечать чинному законодавству, оскільки правом визнавати правочини недійсними наділений лише суд.

Відповідач заяву про визнання позову та заперечення на позовну заяву до суду не подав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивач, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Приватне підприємство «Галелектропостач», юридична та фактична адреса: 79040, м.Львів, вул.Любінська, 156/91, зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради від 22.03.2006 р. за №1451020000011769, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00№761161 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА№720574. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Держаної податкової служби з 23.03.2006р. за № 34306545, що підтверджується довідкою про взяття на облік платнитка податків від 2303.2006 р. №8647/7/29-0, зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №17745435.

На підставі наказу ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби №162 від 25.02.2013 р., відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Галелектропостач» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Сьомий день» за період з 01.10.2010 р. до 31.01.2011 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.03.2013 р. за №622/15-20/34306545. Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4.5, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями) від 03.04.1997 р., п.п.198.2, 198.3 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітні податкові періоди з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 р. в сумі 17205 грн.

На підставі акта перевірки від 14.03.2013 р. за №622/15-20/34306545 відповідно до пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002221520 від 02.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20507 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем на 17205 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3302 грн. 25 коп.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Сьомий день» за період з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 р., який був об'єктом перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова, укладено такі договори про надання послуг:

1) Договір про надання послуг №077/10 від 22.09.2010 р., предметом якого була розробка фінансової стратегії замовника на основі досліджень сектора економіки України в розрізі фінансової кризи і факторів, що впливатимуть на фінансування і розвиток будівництва у другому півріччі 2009 р.;

2) Договір про надання послуг №083/11 від 01.11.2010 р., предметом якого було надання рекламних послуг в мережі інтернет;

3) Договір про надання послуг №131/12 від 01.12.2010 р., предметом якого було надання рекламних послуг в мережі інтернет;

4) Договір про надання послуг №ДГ-0000017 від 03.01.2011 р., предметом якого було надання рекламних послуг в мережі інтернет.

На підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з ПП «Сьомий день», позивачем надано копії вказаних договорів, актів здачі-прийомки робіт за договорами №000000218 від 01.10.2010 р., №000000226 від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., №310107 від 31.01.2010 р., податкових накладних №1001000004 від 01.10.2010 р., 113000004 від 30.11.2010 р., №1231000009 від 31.12.2010 р., №31012011.

Факт оплати позивачем за отримані послуги підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком ПП «Галелектропостач».

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обгрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

В акті перевірки від 14.03.2013 р. за №622/15-20/34306545 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Галелектропостач» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Сьомий день» за період з 01.10.2010 р. до 31.01.2011 р.», на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення зроблено висновок про відсутність фактичного отримання товарів (послуг) ПП «Галектропостач» від ПП «Сьомий день» у звітному періоді на суму 85612 грн. 04 коп., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 17205 грн. 18 коп. Цей висновок базується на даних АМР «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та акті ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби «Про результати позапланової виїзної перевіркм ПП «Сьомий день» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. до 30.06.2012 р.» від 19.10.2012 р. 2012/2210/32484508.

Суд встановив, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Сьомий день» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. до 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 19.10.2012 р. №2012/2210/32484508. Вказаною перевіркою з'ясовано відсутність у посадових осіб ПП «Сьомий день» повноважень на складання первинних розрахункових документів, податкових накладних, а також те, що результати господарських операцій, відображені у даних податкового обліку ПП «Сьомий день» фактично не настали, внаслідок надання їх іншою особою, ніж тою, що вказана в первинних документах.

Як вбачається з акта перевірки від 19.10.2012 р. №2012/2210/32484508, ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора ПП «Сьомий день» з 28.12.2011р. на підставі наказу від 28.12.2011 р. №7, який досліджувався під час перевірки, що проводилась ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не мав права підписувати договори №077/10 від 22.09.2010 р., №083/11 від 01.11.2010 р., укладені між позивачем та ПП «Сьомий день», та акт здачі-прийомки робіт №000000218 від 01.10.2010 р., оскільки на момент їх укладення він не був призначений на посаду директора вказаного підприємства.

Суд також зазначає, що акт здачі-прийомки робіт №310107 від 31.01.2010 р. до договору №ДГ-0000017 від 04.01.2011 р. складений від імені директора ОСОБА_2, однак підписаний директором ОСОБА_3 Крім того, у матеріалах справи немає договору за №ДГ-0000017 від 04.01.2011 р., натомість наявний договір №ДГ-0000017 від 03.01.2011 р.

З аналізу податкових накладних, наданих позивачем для посвідчення факту реальності господарських операцій вбачається, що податкова накладна №1001000004 від 01.10.2010 р. підписана ОСОБА_2, який на момент її підписання не був призначений на посаду директора ПП «Сьомий день». Наявні розбіжності також між податковими накладними, копії яких додані позивачем до позовної заяви, та даними, занесеними в реєстр виданих і отриманих податкових накладних, а саме: податкова накладна №113000004 від 30.11.2010 р. виписана на загальну суму 19950 грн. 00 коп., однак в реєстр виданих і отриманих податкових накладних за листопад 2010 року внесена податкова накладна №113000004 від 30.11.2010 р. виписана на загальну суму 19867 грн. 22 коп., податкова накладна №1231000009 від 31.12.2010 р. виписана на суму податку на додану вартість у розмірі 3311 грн. 20 коп., проте в реєстр виданих і отриманих податкових накладних за грудень 2010 року включена податкова накладна №1231000009 від 31.12.2010 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 3393 грн. 98 коп.

На вимогу суду позивачем не подано доказів, які б підтверджували фактичне надання послуги щодо розробки фінансової стратегії позивача на основі досліджень сектора економіки України в розрізі фінансової кризи і факторів, що впливатимуть на фінансування і розвиток будівництва у другому півріччі 2009р. Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що така фінансова стратегія надавалась позивачу в усній формі.

Крім того, не подано жодних доказів щодо фактичного надання послуг по розміщенню рекламни в мережі Інтернет. Представник позивача в судовому засіданні не змогла пояснити, хто і яким чином погоджував зміст реклами, яка саме рекламна інформація та на яких інтернет- сайтах така розміщувалась.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 - 2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічного зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою у листі від 02.06.2011 р. №742/1 1/13-11.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з ПП «Сьомий день», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, містять суперечливі дані, підписані особою, яка на час їх складення не була уповноваженою укладати договори від імені ПП «Сьомий день», а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Сьомий день».

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Сьомий день». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби України від 02.04.2013 року №0002221520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 17205 грн. 00 коп. та нараховано штрафні санкції у розмірі 3302 грн. 25 коп. є правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 11.06.2013 р.

Суддя А.Г. Гулик