Ухвала суду № 3177757, 22.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

Суддів Ланченко Л.В.,

Конюшка К.В.,

Пилипчук Н.Г.,

Нечитайла О.М.

при секретарі Міненко О.М.

за участю

представника позивача Єлісеєва М.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008 року

у справі №2-а-446/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські геоінформаційні системи»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним, у зв'язку з невідповідністю вимогам діючого законодавства, прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 11.06.2007 року №0000982302/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008 року - позов задоволено. Визнано недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства, прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова, податкове повідомлення-рішення від 11.06.2007 року №0000982302/0 про нарахування ТОВ «Харківські геоінформаційні системи» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 629662,00 грн., у тому числі основний платіж 502187,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 127475,00 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова просить, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008 року, а також прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ДПІ у Київському районі м. Харкова посилається на порушення судами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, підпунктів 8.3.1, 8.3.2. пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тобто, судами не враховано встановлене податковим органом неправомірне завищення позивачем по справі валових витрат на 2269800,00 гри., що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2005рік.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки Акту перевірки не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм чинного законодавства.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

Відповідачем проводилась виїзна планова перевірка ТОВ «Харківські геоінформаційні системи» в результаті чого був складений Акт №882/23-5/31061655 від 16.03.2007 року «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківські геоінформаційні системи» (код ЄДРПОУ 31061655) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 рік» (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначалось, що позивачем були порушенні вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1. статті 6, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та донараховано податок на прибуток на загальну суму 502187,00 грн., в тому числі за четвертий квартал 2005 року - 90125, 00 грн., за третій квартал 2006 року - 412062,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000982302/0 від 11.06.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 629662,00 грн., у тому числі основний платіж в сумі 502187,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції в сумі 127475,00 грн.

Актом перевірки від 16.03.2007 року, в частині правильності визначення валових витрат встановлено завищення підприємством суми валових витрат за четвертий квартал 2005 року на 2269,8 тис. грн. в порушення пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставою такого висновку стали результати попередніх планових перевірок (акт від 29.12.2005 року №3053/23-3/31061655 та акт від 02.11.2004 року №23-104/462) якими встановлено, що підприємством було неправомірно зменшено збитки в сумі 2269,8 тис. грн. (в тому числі за друге півріччя 2003 року - 598,1 тис. грн., за перший квартал 2004 року - 352,1 тис. грн., перше півріччя 2004 року - 2269,8 тис. грн.) чим, порушено пункт 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що підприємство здійснило продаж яблук та груш за цінами нижчими ніж ціна придбання, однак у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності відносяться лише ті, які платником податку використані (направлені) на отримання прибутку.

Зазначеною перевіркою було встановлено, що підприємством не було віднесено до валового доходу у другому кварталі 2006 року сума 40000 грн., яка надійшла на рахунок підприємства за договором комісії від 16.06.2006 року від фізичної особи ОСОБА_1, а також у третьому кварталі 2006 року сума 1873000 грн., яка надійшла на рахунок підприємства за угодою від 18.07.2006 року до договору доручення №79/1-К від 18.07.2006 року з фізичною особою ОСОБА_2.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, фактичні витрати вартості придбаних товарів (робіт, послуг) підлягають віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за умови придбання таких товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності таким платником податку, а тому позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість товару, придбаного з метою подальшого продажу (використання у господарській діяльності).

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачене виключення коли сума збитків не підлягає віднесенню до складу валових витрат. Відповідно до 5.3.9 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

На підставі вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій, що зазначена норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки відповідачем не доведено здійснення господарських операцій з пов'язаною особою, а отже підприємство обґрунтовано віднесло до складу валових витрат за 2005 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього року на суму 2269,8 тис. грн. Тому доводи відповідача про відсутність від'ємного значення Декларацій про податок на прибуток за четвертий квартал 2005 року та за перший квартал 2006 року внаслідок віднесення до валових витрат суми збитків 2269,8 тис. грн. - є безпідставними.

Отже, висновок судів щодо неправомірності донарахування позивачу податку на прибуток за четвертий квартал 2005 року на суму 90125,00 грн. та за перший квартал 2006 року 46585,00 грн. є законними.

За договором комісії від 16.06.2006 року комісіонер -ТОВ «Харківські геоінформаційні системи» зобов'язується за дорученням комітента - фізичної особи ОСОБА_1 здійснити купівлю мініелектростанції, з цією метою, згідно пункту 2.3.1 договору комітент перераховує комісіонеру грошові кошти у сумі 40 тис. грн.

Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Відповідно до частини 2 статті 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення.

За змістом договору доручення від 18.07.2006 року №79/1 та угоди від 18.07.2006 року громадянин України ОСОБА_2. доручив, а ТОВ „Харківські геоінформаційні системи» взяло на себе зобов'язання придбати у власність цінні папери ВАТ «Турбоатом». З цією метою, згідно частини 3 угоди ОСОБА_2. здійснює передоплату на суму 1873000 грн.

Згідно підпункту 7.9.1 пункту 7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Також перевіркою відповідача встановлено завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань з третього кварталу 2006 року на суму 26959 грн. внаслідок придбання за договором купівлі-продажу від 14.03.2006 року у пов'язаної особи ОСОБА_3 нежитлової будівлі площею 67,3 м2 за 2500 тис. грн. більше ніж за звичайну ціну, визначену відповідним компетентним органом (344000 грн.). На думку відповідача сума амортизації повинна розраховуватися з суми 344 000 грн. та скласти у третьому кварталі 2006 року 4300 грн.

При цьому, звичайна ціна договору 344 тис. грн. визначена ДПІ у Київському районі м. Харкова виходячи з вартості майна, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 13.03.2006 року.

Відповідно до підпункту 7.4.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» звичайна ціна - ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено судами, відповідачем не було проведено співставлення фактичних договірних умов з іншими суб'єктами підприємницької діяльності в спірний період та за аналогічними умовами, як це передбачено підпунктом 1.10.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому посилання відповідача на порушення судом зазначеної норми Закону є не обґрунтованою.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, а також скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008 року у справі №2-а-446/07 - відсутні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2008 року у справі №2-а-446/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) О.І. Степашко

Судді (підпис) К.В. Конюшко

(підпис) Н.Г. Пилипчук

(підпис) Л.В. Ланченко

(підпис) О.М. Нечитайло

З оригіналом згідно

Суддя О.І. Степашко