Постанова № 31775014, 12.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року 16:00 № 826/7256/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання бездіяльності та дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС), у якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо порушення строку розгляду адвокатського запиту від 28 січня 2013 року та скарги від 26 лютого 2013 року протиправною;

- визнати неправомірною відмову у наданні інформації, що зазначена в адвокатському запиті від 28 січня 2013 року;

- зобов'язати відповідача розглянути адвокатський запит від 28 січня 2013 року та надати інформацію: щодо того, чи було Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» (код ЄДРПОУ 32664270) платником податку на додану вартість на момент видачі податкових накладних Науково-виробничому колективному підприємству «МІТІС» (код ЄДРПОУ 13668308) у період з 28 лютого 2012 року по 20 квітня 2012 року; щодо внесення податкових накладних від 28 лютого 2012 року порядковий номер 29 та від 20 квітня 2012 року порядковий номер 10, виданих Науково-виробничому колективному підприємству «МІТІС» з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» до Єдиного реєстру податкових накладних; щодо сплати податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» відносно податкових накладних від 28 лютого 2012 року порядковий номер 29 та від 20 квітня 2012 року порядковий номер 10, виданих Науково-виробничому колективному підприємству «МІТІС» відносно Договору про виконання робіт №0504 від 05 квітня 2007 року.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що нею на підставі положень статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 28 січня 2013 року на адресу відповідача направлено адвокатський запит щодо надання інформації відносно достовірності податкових накладних від 28 лютого 2012 року порядковий номер 29 та від 20 квітня 2012 року порядковий номер 10, виданих Науково-виробничому колективному підприємству «МІТІС» з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад».

Однак, у визначений статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відповідь на запит надано не було, що зумовило направлення 26 лютого 2013 року на ім'я начальника ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС скарги.

У зв'язку з відсутністю реагування з боку податкового органу та його керівництва на запит та скаргу, позивачем направлено звернення до прокуратури Святошинського району м. Києва, за результатами розгляду якого останньою надано відповідь від 29 квітня 2013 року, згідно якої прокуратурою району до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС внесено подання про усунення порушень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та притягнення винної особи до відповідальності.

Також, 29 квітня 2013 року листом №3010/4/10.0.11 за підписом заступника начальника інспекції позивачу було відмовлено у наданні запитуваної інформації з підстав віднесення її до конфіденційної.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними та такими, що порушують її професійні права як адвоката, ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є: Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VІ у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 05.07.2012р. № 5076-VІ), Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VІ у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 13.01.2011р. №2939-VІ) та Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VІ у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

Згідно Закону України від 05.07.2012р. № 5076-VІ адвокатура України є недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до положень статті 20 зазначеного Закону під час здійснення діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами. виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; підвищувати свій професійний рівень; виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги і не має права використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до положень статті 24 Закону України від 05.07.2012р. № 5076-VІ адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Частиною 2 цієї статті закріплено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме адвокатського запиту позивача від 28 січня 2013 року, отримання запитуваної в ньому інформації зумовлена представництвом інтересів клієнта Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех» під час розгляду справи Господарським судом м. Києва за позовом зазначеного об'єднання до Науково-виробничого колективного підприємства «МІТІС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтажприлад» про визнання договору недійсним та необхідністю отримання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази.

Проте, у визначений частиною 2 статті 24 Закону України від 05.07.2012р. № 5076-VІ строк, відповідь на запит позивачу надана не була, що також підтверджується листом прокуратури Святошинського району м. Києві від 29 квітня 2013 року №(10-58) 270-13, наявним у матеріалах справи.

Так само не було надано відповідь у визначені Законом України «Про звернення громадян» строки на скаргу позивача від 26 лютого 2013 року, проти чого не заперечує і відповідач.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо порушення строків розгляду адвокатського запиту від 28 січня 2013 року та скарги від 26 лютого 2013 року.

Перевіряючи правомірність відмови відповідача у наданні запитуваної позивачем інформації, суд приходить до наступного.

Так, обґрунтовуючи відмову в наданні запитуваної позивачем інформації, відповідач послався на положення Податкового кодексу України, згідно яких платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника податків без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (підпункт 17.1.9. пункту 17.1. статті 17), а згідно з підпунктом 21.1.6 пункту 21.1. статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

У той же час, за статтею 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 02.10.1992р. №2657-ХІІ) інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Однак, відповідачем не надано доказів про віднесення запитуваної інформації до переліку такої, доступ до якої обмежений відповідними юридичними особами.

Так само суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 63.12. статті 63 ПК України, згідно якого інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом, оскільки перелік відомостей, що містять службову інформацію та яким присвоюється гриф обмеження доступу "Для службового користування" в органах ДПС України затверджений наказом Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року №35 і у ньому запитувані позивачем відомості відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень Податкового кодексу України, а саме розділу V та наказу Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року №1394, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за №1369/20107 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» реєстр платників податку на додану вартість це автоматизований банк даних, створений відповідно до пункту 183.12 статті 183 розділу V Кодексу для забезпечення реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ; єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу.

Для інформування платників податку центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті:

-дані з реєстру платників податку із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера свідоцтва про реєстрацію платника податку, дати початку його дії;

-інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, а саме про анульовані свідоцтва про реєстрацію платника податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дати анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Отже, зазначена інформація не віднесена до складу такої, що має гриф «з обмеженим доступом».

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив у наданні запитуваної інформації позивачу, що є підставою для постановлення рішення про визнання такої відмови неправомірною та зобов'язання розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 від 28 січня 2013 року та надати запитувану в ньому інформацію.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищенаведених норм законодавства та керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-162, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби щодо порушення строків розгляду адвокатського запиту ОСОБА_1 від 28 січня 2012 року та скарги ОСОБА_1 від 26 лютого 2013 року.

3. Визнати неправомірною відмову Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби у наданні інформації, що запитувана у адвокатському запиті ОСОБА_1 від 28 січня 2013 року.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби надати запитувану у адвокатському запиті ОСОБА_1 від 28 січня 2013 року інформацію.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 (04119, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І.Савченко