Постанова № 31775013, 07.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2013 року 13:40 № 826/6254/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до Київського відділу державного виконавчої служби Харківського міського управління юстиції провизнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту - позивач, ПАТ «КБ «Надра») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського відділу державного виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач, Київський ВДВС Харківського МУЮ) про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 15 квітня 2013 року ВП №37412125.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 22 травня 2013 року.

У судове засідання, призначене на 22 травня 2013 року, з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. В зв'язку із зазначеним та враховуючи, що витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року документи відповідачем до суду не надані, суд відклав розгляд справи на 03 червня 2013 року та постановив ухвалу про витребування доказів.

У судове засідання 03 червня 2013 року з'явився представник позивача, який позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав засобами електронного зв'язку клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому повідомив про направлення на адресу суду копії витребуваних документів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 03 червня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

03 червня 2013 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову з копіями матеріалів виконавчого провадження №37412125.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2013 року на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2012 року, згідно якого на користь заявника стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» грошові кошти в сумі 956250,00 грн.

Також, до заяви було додано виконавчий лист №2011/10993/2012, виданий Дзержинським районним судом м. Харкова 01 квітня 2013 року.

За результатами вивчення зазначених документів державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ 05 квітня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та визначено боржнику 7-дений строк з моменту її отримання для добровільного виконання.

У зв'язку з невиконанням боржником у наданий для добровільного виконання виконавчого листа строк, 15 квітня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 95625,00 грн.

Саме не погоджуючись з названою постановою позивач звернувся з відповідним позовом до суду, в якому просить визнати її протиправною та скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення. Крім того, саму постанову про відкриття виконавчого провадження ПАТ «КБ «Надра» отримав лише 10 квітня 2013 року, а тому строк визначений нею для добровільного виконання на момент винесення оскаржуваної постанови ще не сплинув.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 27 названого Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

У той же час, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що у свою чергу, покладає на виконавця обов'язок перед початковим примусового виконання рішення пересвідчитись в отримання боржником такої постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання виконавчого листа №2011/10993/2012, виданого 01 квітня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 959250,00 грн. понесених збитків, державним виконавцем Київського ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження №37412125, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 квітня 2013 року.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови боржника зобов'язано самостійно виконати рішення суду в строк до семи днів з моменту отримання даної постанови.

Згідно фіскального чеку про відправлення рекомендованого листа з копією постанови про відкриття виконавчого провадження, остання була надіслана на адресу позивача 08 квітня 2013 року, а відповідно штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції - отримана 10 квітня 2013 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність обрахування строку для добровільного виконання саме з 10 квітня 2013 року, а не з 08 квітня 2013 року, як було здійснено відповідачем, а тому станом на 15 квітня 2013 року (дата винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору) строк на добровільне виконання, визначений постановою про відкриття виконавчого провадження, не сплинув.

Крім того, як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження №37412125, наданих відповідачем, 15 квітня 2013 року на адресу органу державної виконавчої служби від боржника надійшло клопотання про зупинення виконавчого провадження, за результатами розгляду якого державним виконавцем 17 квітня 2013 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Оскільки станом на 15 квітня 2013 року ще не сплинув строк для добровільного виконання судового рішення, а також враховуючи зупинення виконання судового рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2013 року до закінчення розгляду касаційного провадження, суд вважає, що підстави для винесення 15 квітня 2013 року постанови про стягнення з боржника виконавчого збору були відсутні.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами та доповненнями, виконавчий збір визначено як санкцію відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Проте, враховуючи наведені вище обставини, підстави для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання у відповідача станом на 15 квітня 2013 року були відсутні, а державний виконавець, перед винесенням оскаржуваної постанови, не виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив дії щодо перевірки дати отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження з метою встановлення невиконання боржником судового рішення у добровільному порядку.

У той же час, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, виконавчий збір стягується у розмірі від стягненої суми, а тому за відсутності такої суми, стягненої у примусовому порядку, неможливо визначити розмір збору, оскільки положеннями статті 28 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV закріплено визначення розміру виконавчого збору від розміру суми, що підлягає стягненню, а не вже стягнутої суми, як зазначає позивач.

Наведені висновки суду узгоджуються з практикою Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 21 травня 2013 року у справі № 826/1262/13-а та від 10 квітня 2012 року у справі №2а/2570/5538/2011.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтвердили правомірність оскаржуваної постанови, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції по винесенню постанови від 15 квітня 2013 року ВП №37412125 про стягнення з боржника виконавчого збору.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 15 квітня 2013 року ВП №37412125 про стягнення з боржника виконавчого збору.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ЄДРПОУ 20025456) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко