Рішення № 31773693, 12.06.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2777/2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Гашук К.В.

Суддя-доповідач Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Стрелець Л.Г.,

при секретарі Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулвся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 16.02.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір б/н, за яким позичальник отримав кредит у сумі 4 100 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит на суму 4 100 грн., шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок.

У порушення ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. Станом на 13.09.2012 року заборгованість ОСОБА_3, складає 23 056 грн. 55 коп., із яких сума заборгованості за кредитом 3 466,20 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 18 016,23 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 1 574,12 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача суму боргу та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість в сумі 23056,55 грн. , а також 230,57 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На думку апелянта, вимоги Банку не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту і процентів не виконав, а тому вся сума заборгованості на підставі ст.ст.1049, 1050 ЦК України підлягає стягненню в судовому порядку.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Встановлено, що 16 лютого 2006 року Банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 4100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4% на місяць на залишок заборгованості (а.с.5).

Цього ж дня позичальнику була видана картка НОМЕР_1 зі строком дії до липня 2008 року.

При оформленні кредитної картки позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом на заяві про видачу кредиту (а.с.5 зворот).

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

В заяві про відкриття банківського рахунку і отримання кредитної картки відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають договір, укладений між нею і банком про надання банківських послуг.

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено , що для надання послуг Банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений в заяві і в пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт і Банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата відкриття рахунку, зазначена в розділі „відмітки Банку. Погашення кредиту здійснюється шляхом поповнення рахунку готівкою або у безготівковому порядку. При порушенні строків платежів позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. і 5% від суми позову. Картковий рахунок відкритий на невизначений строк. Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк. Строк дії картки зазначений на лицьовій стороні Карти. По закінченню строку дії картки відповідна картка продовжується Банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку її дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій з карткового рахунку і при дотриманні інших умов, передбачених договором (п.п.3.1; 3.3; 8.6; 9.3; 9.12; 3.1.3 Умов і правил: а.с.6-9).

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі не вносив, на погашення кредиту 2 квітня 2008 року сплатив 1 000 грн., станом на 13.09.2012 року утворилася заборгованість у розмірі 23 056 грн. 55 коп., із яких сума заборгованості за кредитом 3 466,20 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 18 016,23 грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 1 574,12 грн. (а.с.2-4).

Як вбачається з умов кредитування, строк дії картки, який відповідає строку повернення кредиту - липень 2008 року і саме з цієї дати, на думку колегії, починається перебіг трирічного строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду 24 жовтня 2012 року, тобто через 4 роки з дня спливу строку виконання зобов'язань за кредитним договором.

Норми ст. 256 Цивільного кодексу України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Встановлені судом фактичні обставини відповідають правовідносинам, які витікають з умов та виконання договору споживчого кредиту, прав та обов'язків сторін, а також прав та обов'язків споживачів.

Згідно п.7 частини тринадцятої ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Крім того, оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 частини тринадцятої ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи), у тому числі й щодо стягнення пені.

З огляду на те, що факт звернення Банку за захистом своїх прав був за межами позовної даності, відповідач наполягає на застосуванні позовної давності, у матеріалах справи існують обставини, які є підставою для її застосування.

Доводи представника Банку про дотримання ним строків позовної давності при зверненні до суду у зв'язку із тим, що дію договору продовжено на невизначений строк, на думку колегії, не відповідають фактичним обставинам справи і умовам кредитування. Як зазначено у п.9.12 Умов і правил надання банківських послуг строк дії договору встановлено 12 місяців, а якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про його закінчення, дія договору автоматично продовжується на такий же строк, тобто ще на 12 місяців. Договір укладено 16.02.2006 року і після спливу 12 місяців його дія продовжена ще на такий же строк, тобто до 16.02.2008 року. Кінцевий строк повернення кредиту співпадає зі строком дії кредитної картки - липень 2008 року. Зважаючи на те, що за отриманням нової кредитної картки відповідач до Банку не звертався, ніяких заходів на погашення кредиту після цієї дати не вживав, початок перебігу строку позовної давності співпадає з датою закінчення дії кредитної картки.

Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2013 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у позові до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.02.2006 року в загальній сумі 23 056 грн. 55 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: