Рішення № 31765120, 11.03.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Провадження № 22-ц/772/830/2013Головуючий в суді першої інстанції:Тучинська Н.В.Категорія: 27 Доповідач: Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 11 березня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Жданкіна В.В., Зайцева А.Ю.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рой В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2013 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного договору №VIUWSE00000244 від 13.10.2006 року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 15 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.10.2009 року. Однак, відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на 31.07.2012 р. складає 41075,20 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в розмірі 3 133,08 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 16 337,70 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1 575,00 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 17 597,27 грн., а також штрафи відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг, а саме: штраф(фіксована частина) в розмірі 500 грн. та штраф(процентна складова) в розмірі 1 932,15 грн.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2013 року в задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності (а.с.35).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції від 06 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника позивача у справі ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рой В.Л. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, однак був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення скаржників у справі та їх представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Так, судом встановлено, що 13 жовтня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником усіх прав та зобов'язань якого, відповідно до п.1.1. Статуту в новій редакції товариства, є публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №VIUWSE00000244, за умовами якого банк повністю виконав взяте на себе зобов'язання, надавши ОСОБА_3 споживчий строковий кредит на ремонт будинку у розмірі 15 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12.10.2009 року (п.1.1. договору), що підтверджується заявою на видачу готівки №244 від 13 жовтня 2006 року (а.с.10).

Однак, як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості (а.с.4), відповідачем у справі ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №VIUWSE00000244 від 13.10.2006 року виконано не було, у зв'язку з чим у нього станом на 31 липня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 41075 гривень 20 копійок, яка в сукупності становить : заборгованість за кредитом в розмірі 3 133 гривень 08 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 16 337 гривень 70 копійок, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1 575 гривень 00 копійок, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 17 597 гривень 27 копійок, штраф (фіксована частина) в розмірі 500 гривень 00 копійок та штраф (процентна складова) в розмірі 1 932 гривень 15 копійок.

Крім того, і сам факт наявності заборгованості у відповідача за вказаним кредитним договором не заперечувалось ним самим в суді першої інстанції.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, призначених змістом зобов'язання(неналежне зобов'язання).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Стаття 1056-1 ЦК України передбачає, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 41075 гривень 20 копійок.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» за заявою відповідача у зв'язку зі спливом позовної давності. Оскільки, судом першої інстанції в цій частині неповно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, не вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги дають підстави вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи та дають достатні підстави для скасування рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено в судовому засіданні ту обставину, що відповідач був ознайомлений та згідний з умовами викладеними на окремому документі. Крім того, п.1.1. договору, розрахунком ціни позову та поясненнями відповідача в судовому засіданні доведено, що позивачу - Банку станом на 12 жовтня 2009 року було відомо про невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Так, згідно п.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції, як того вимагає ч.4 ст.10 ЦПК України, не достатньо сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається, пунктом 5.1. вказаного кредитного договору визначено, що даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно пункту 1.1. набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (а.с.63).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, встановлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зі змісту статей 256, 257 ЦК України вбачається, що позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Позовна давність встановлюється у три роки.

Як вбачається з пояснень наданих позивачем в суді першої інстанції, а також наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором №VIUWSE00000244 від 13.10.2006 року, відповідачем ОСОБА_3 останній платіж з метою погашення заборгованості за кредитним договором здійснено 28.09.2011 року.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності перервався та почався заново з моменту внесення відповідачем коштів на погашення боргу, тобто з 28.09.2011 року.

Тому, колегія суддів вважає, що банк звернувшись з даним позовом до суду 09 січня 2013 року, не пропустив трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а з відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, починаючи з 2006 року користується грошовими коштами банку, заборгованість за вказаним договором не погасив, що й не заперечувалось ним самим в суді першої інстанції. У зв'язку з чим, банк в свою чергу нараховує відповідачеві неустойку(штраф, пеня) за неналежне виконання ним зобов'язань визначених умовами кредитного договору.

Також, враховуючи те, що нарахована пеня значно не перевищує розмір збитків і в матеріалах даної справи відсутні докази інших істотних підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені, тому колегія суддів прийшла до висновку, що підстав для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України немає.

Крім того, районний суд помилково застосував до даних правовідносин ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів. Оскільки, 22 вересня 2011 року Верховною Радою України було прийнято законодавчий акт №3795-VI, а саме Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

Частиною восьмою розділу І вищевказаного закону було доповнено ст.11 Закону країни "Про захист прав споживачів" частиною дванадцятою та тринадцятою.

При цьому, згідно вимог ч.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» в імперативному порядку було встановлено, що дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Отже, з правого аналізу вищевказаного закону вбачається, що положення частини дванадцятої та тринадцятої ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не повинні застосовуватись до кредитних правовідносин, що виникли на підставі споживчих кредитів, що були укладені до 16 жовтня 2011 року оскільки закон набув чинності 16 жовтня 2011 року.

Однак, зазначене судом першої інстанції враховано не було, що призвело в свою чергу до помилкового висновку суду щодо застосування в даному випадку строків позовної давності.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому залишатися в законній силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Крім того, відповідно до вимог ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 88, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2013 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Невгоди Овруцького району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Лучинчик на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299 заборгованість за кредитним договором №VIUWSE00000244 від 13.10.2006 року, а саме:

- заборгованість за кредитом в розмірі 3 133 (три тисячі сто тридцять три) гривень 08 копійок;

- заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 16 337 (шістнадцять тисяч триста тридцять сім) гривень 70 копійок;

- заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1 575 (одна тисяча

п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 00 копійок;

- пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 17 597

(сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 27 копійок;

- штраф (фіксована частина) в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок;

- штраф (процентна складова) в розмірі 1 932 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) гривень 15 копійок.

Усього разом 41075 (сорок одна тисяча сімдесят п'ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Невгоди Овруцького району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Лучинчик на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299 судовий збір в розмірі 616 гривень 12 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. В.В. Жданкін

А.Ю. Зайцев

З оригіналом вірно.

Суддя :