Ухвала суду № 31756637, 07.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 32/487 07.06.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні Господарського суду міста Києва скаргу Фізичної особи - підприємця Деркача Сергія Степановича на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі № 32/487

за позовом Фізичної особи-підприємця Деркача Сергія Степановича, м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства " ПІРЕУС БАНК МКБ", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта моторс", м. Київ

про стягнення 33 589 168, 34 грн.

за участю предчатнвиків:

від стягувача: Деркач С.С. - підприємець.

від боржника: Гладун А.І.

від третьої особи: не з'явився

від державної виконавчої служби: Харченко О.О.

СУТЬ ПИТАННЯ: Стягувач у справі - Фізична особа-підприємець Деркач Сергій Степанович, звернувся до Господарського суду м. Києва зі скаргою у порядку ст. 121-2 ГПК України на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, зокрема:

· визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11р. у справі 32/487;

· визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І., якою винесено постанову від 30.04.13р. про зупинення виконавчого провадження № 30318922;

· визнати недійсною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г. І. від 30.04.13р. про зупинення виконавчого провадження № 30318922.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду скарги на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому, не з'явлення до судового засідання представників третьої особи та Державної виконавчої служби не перешкоджає розгляду скарги по суті, а тому вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. ст. 75, 121-2 ГПК України.

Фізична особа-підприємець Деркач Сергій Степанович наполягає на поданій скарзі та просить суд її задовольнити.

Безпосередньо у в судовому засіданні Боржник зазначив що скарга ним не отримана та просить суд відкласти її розгляд. Однак, подане клопотання не підлягає задоволенню на тих підставах, що в матеріалах справи містяться докази надіслання скарги на адресу учасників судового процесу, а боржник міг скористатися своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, передбаченим приписами ст. 22 ГПК України.

Боржник надав суду заперечення проти скарги, мотивуючи їх наступними обставинами, зокрема:

Ш державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження в порядку п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.01.13р. прямо встановлено зобов'язання зупинити виконавче провадження ВП № 30318922, про стягнення на підставі наказу господарського суду м. Києва від 15.09.2011 по справі № 32/487;

Ш постанова ВП № 30318922 про зупинення виконавчого провадження від 30.04.13 винесена правомірно, відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації та проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12р.

Розглянувши скаргу, мотиви її обґрунтування, вислухавши доводи стягувача, представників боржника та державної виконавчої служби, суд встановив:

До прийняття ухвали за наслідками розгляду скарги заявник уточнив свої вимоги та просить суд зокрема:

· визнати бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11р. у справі 32/487;

· визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. щодо винесення постанови від 30.04.13р. про зупинення виконавчого провадження № 30318922;

· визнати недійсною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г. І. від 30.04.13р. про зупинення виконавчого провадження № 30318922.

Оскільки подані, на підставі частини шостої статті 22 ГПК України, уточнення не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси учасників судового процесу, а також не впливають на суть скарги, вони приймаються судом та скарга розглядається виходячи чи із заявлених вимог, що відповідає положенням пленуму Вищого господарського суд України № 9 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р., далі Пленум.

Скаргу мотивовано тим, що державним виконавцем не здійснено жодних дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11р. № 32/487, державний виконавець затягує виконавче провадження № 30318922, постійно виносячи постанови про його зупинення, скаржник вважає, що дії державного виконавця на виконання ухвали Миколаївського районного суду Львівської області про забезпечення позову від 17.01.13р. та постанова від 30.04.13р. про зупинення виконавчого провадження №30318922 є незаконними, оскільки дана ухвала не відповідає вимогам, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження" до виконавчого документу.

12 грудня 2011 р. постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. відкрито виконавче провадження № 30318922 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11р. № 32/487 про стягнення коштів з Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 20034231, кореспондентський рахунок № 32006192301 у Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) на користь Фізичної особи-підприємця Деркача Сергія Степановича.

Ніяких дій спрямованих на примусове виконання наказу старшим державним виконавцем Мазуром Г.І. не проводилося. Виконавче провадження № 30318922 неодноразово зупинялося постановами державного виконавця від 26.12.11 р., 22.05.2012 р. та 04.12.12 р.

25 квітня 2013 р. вказане виконавче провадження було поновлено. 30.04.13 р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. зупинено виконавче провадження № 30318922 на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області про забезпечення позову від 17.01.13 р.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, пов'язані зі виконанням рішення суду, вислухавши доводи боржника, заперечення Державної виконавчої служби, суд дійшов висновку, що доводи викладені у скарзі є правомірними, а скарга підлягає задоволенню.

Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обовязково повязані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обовязків здійснювати дії у межах закону.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", далі Закон.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", далі Закон, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 ст. 6 Закону вказано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою ст. 11 Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 37 Закону чітко перерахований перелік підстав, які передбачають обов'язкове зупинення виконавчого провадження, зокрема у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

У пункті 2 ч. 2 ст. 17 Закону зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у випадках, передбачених законом. Статтею 18 вказаного Закону встановлені вимоги до виконавчого документа.

Частиною 1 ст. 39 Закону передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Частиною 2 ст. 82 Закону передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до п. 9.13 Пленуму за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 12.12.11 р. відкрито виконавче провадження № 30318922 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11 р. № 32/487.

Незважаючи на вимоги Закону головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазуром Г.І. до даного часу не виконано рішення суду від 15.08.11р.

Станом на 22.05.2013 р. ніяких дій та заходів спрямованих на примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11р. державним виконавцем не проводилося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11 р. у справі 32/487.

Виконавче провадження неодноразово зупинялося постановами державного виконавця від 26.12.11 р., 22.05.12 р. та 04.12.12 р.

30 квітня 2013 р. постановою державного виконавця вчетверте зупинено виконавче провадження № 30318922 на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області про забезпечення позову від 17.01.13 р. При винесені вищевказаної постанови державний виконавець керувався п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 17.01.13р. була прийняття державним виконавцем до виконання.

У пункті 2 ч. 2 ст. 17 Закону зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у випадках, передбачених законом. Статтею 18 вказаного Закону встановлені вимоги до виконавчого документа, зокрема, у ній зазначається: дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ.

Ухвала Миколаївського районного суду Львівської області про забезпечення позову від 17.01.13 р., яка знаходиться в матеріалах виконавчого провадження і була підставою для зупинення виконавчого провадження не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", в ній не вказане місце її постановлення та вона не містить номеру справи, в рамках якої її було винесено.

Таким чином, так як вказана ухвала суду не відповідає вимогам, які передбачені Законом до виконавчого документу, відповідно дії державного виконавця на її виконання та постанова від 30.04.13р. про зупинення виконавчого провадження № 30318922 є незаконними.

На підставі викладеного, керуючись п. 9 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 11, 27, 30, 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 33, 34, 42, 43, 86, 115, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Доводи стягувача у справі - Фізичної особи-підприємця Деркача Сергія Степановича, викладені у скарзі - визнати правомірними.

2. Скаргу Фізичної особи-підприємця Деркача Сергія Степановича на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби задовольнити.

3. Визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 15.09.11р. № 32/487.

4. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 30.04.13р. про зупинення виконавчого провадження № 30318922.

5. Визнати недійсною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 30.04.2013 р. про зупинення виконавчого провадження №30318922.

Суддя Ю.О. Підченко