Постанова № 31756087, 29.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 5024/1488/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,суддівМачульського Г.М. (доповідач), Полянського А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід05.03.2013р.у справі№5024/1488/2012Господарського судуХерсонської областіза позовомзаступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного морядоПублічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"провідшкодування майнової шкоди

за участю представників

- позивача:Ісадченко М.Ю. (довіреність від 14.01.2013р.)- відповідача:Воробко Т.Г. (довіреність від 02.01.2013р.)- прокурора:Гудименко Ю.В. (посвідчення № 014715), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - позивач), заступник прокурора Київського району міста Одеси просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (далі - відповідач) 184742,10 грн. майнової шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її завдано засміченням земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.12.2012р. (суддя Пригуза П.Д.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Туренко В.Б., судді Бандура Л.І., Разюк Г.П.) це рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржену постанову суду, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства державними інспекторами з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря 07.11.2011 - 11.11.2011 р. складений акт, в якому вказано, що на території відповідача здійснено засмічення земельної ділянки відходами будівельних матеріалів безпосередньо на ґрунті, розміром: 6м х 5,3м, висота у трьох точках: 0,9м, 1,9м, 1м в районі матеріального складу, що є порушенням вимог діючого законодавства України. Заміри проведені у присутності інженера з охорони праці відповідача (Шпагіна С.А.) металевою рулеткою "Stanley" інвентарний номер 483, повірена 24.03.2011р. ДП "Одесастандартметрологія".

В подальшому державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря Гузеровою Т.І. відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. №171, здійснено розрахунок розміру шкоди від засмічення земель на території відповідача за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, згідно якого розмір спричиненої шкоди становить 184742,10 грн.

Відповідачем були виконані вимоги припису позивача від 17.11.2011р., земельна ділянка очищена, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02-06 квітня 2012 р., складеного позивачем.

03.02.2012р. позивач направив відповідачу претензію №100011, в якій зазначив про необхідність відшкодування збитків у сумі 184742,10 грн., спричинених внаслідок засмічення земельної ділянки, яка залишилась без відповіді.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, своє рішення мотивував тим, що, оскільки відповідач використав для ремонту будівельні матеріали, розміщення яких на земельній ділянці було зафіксовано позивачем, немає підстав вважати, що він здійснив правопорушення у зв'язку з тим, що вказані будівельні матеріали не є відходам чи сміттям.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що вищезазначені будівельні матеріали не є придатними для будь-якого використання, тому завдана відповідачем шкода має бути відшкодована.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно статті 68 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні відходів. Цією нормою також передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (стаття 1 Закону України "Про відходи").

Згідно статі 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем на належній йому земельній ділянці по вул. Порт-Елеватор, 5 у м. Херсоні здійснено розбирання кам'яної кладки стін з цегли будови водозабору ПАТ "ХКХ", матеріали від розібрання яких: щебінь, балки перекриття, намивний пісок, дорожні плити та цеглу розміщено безпосередньо на ґрунті, після чого відповідачем оприбутковано вказані матеріали та використано у ремонтно-будівельних роботах на власних об'єктах. Земельна ділянка відповідачем очищена від вказаних матеріалів. Факт оприбуткування та використання у виробництві як вторинної сировини піску, цегли та інших матеріалів підтверджується наданими відповідачем документами, а також документами позивача - актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02-06 квітня 2012 року, фотографією очищеної земельної ділянки.

Отже, судом встановлено, що матеріали відповідачем використані, земельна ділянка очищена.

Разом з тим, приписами статті 1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею, а ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Способи відшкодування шкоди визначені у статті 1192 Цивільного кодексу України, відповідно до якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відтак, оскільки судом встановлено, що земельна ділянка очищена відповідачем, та відсутні підстави вважати, що ця ділянка як органо-мінеральне тіло зазнала змін у зв'язку із засміченням, таким чином шкода, з урахуванням приписів статті 1192 Цивільного кодексу України, є відшкодованою.

За вказаних обставин правові підстави для задоволення позову відсутні, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду належить залишити в силі з урахуванням підстав, наведених у даній постанові.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору, у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" позивача у справі не звільнено від сплати судового збору, а позов за результатами перегляду прийнятих у справі рішень залишається без задоволення, а також враховуючи приписи пункту одинадцятого частини другої статті 11111 Господарського процесуального кодексу України щодо нового розподілу судових витрат у разі скасування чи зміни рішення, з позивача на користь спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню сума судового збору за подання позову та апеляційної скарги, а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати відповідача на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської області від 21.12.2012р. у справі №5024/1488/2012 - залишити в силі.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва ЄДРПОУ 38004897 банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві МФО 820019 рахунок 31211254700007, код платежу за бюджетною класифікацією 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності 254), 5542 (п'ять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 26 коп. судового збору за розгляд позову та апеляційної скарги.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" 1847 (одну тисячу вісімсот сорок сім) грн. 42 коп. витрат на сплату судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу покласти на Господарський суд Херсонської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський