Ухвала суду № 31756094, 05.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 червня 2013 року Справа № 5023/2478/12

Вищий господарський суд України у складі судді:

головуючого:Владимиренко С.В.суддів:Демидової А.М. Мирошниченка С.В. Плюшка І.А. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 18.02.2013у справі№5023/2478/12за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал"простягнення 1587904,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Першим заступником прокурора міста Харкова подано позов в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" 1587904,67 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2012 у справі №5023/2478/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі №5023/2478/12 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2012 залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі №5023/2478/12, у якій заявник просить вказану постанову Вищого господарського суду України скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі №5023/338/11(21/70-10(47/82-09)), від 30.11.2010 у справі №21/70-10(47/82-09), від 09.12.2008 у справі №59/17-08, від 13.05.2009 у справі №16/399, від 25.10.2007 у справі №43/399, від 14.02.2012 у справі №8/139/2011 та на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа №5023/2478/12 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 18.02.2013 у справі №5023/2478/12, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі №5023/338/11(21/70-10(47/82-09)), від 09.12.2008 у справі №59/17-08, від 25.10.2007 у справі №43/399, від 13.05.2009 у справі №16/399, від 14.02.2012 у справі №8/139/2011, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

З постанови від 18.02.2013 у справі №5023/2478/12, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з правомірністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позову про відшкодування шкоди, в зв'язку із встановленням обставин справи про те, що відповідач у період з 01.12.2007 по 05.04.2012 використовував спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, на підставі чого за актом про визначення збитків, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради (які не були оскаржені у встановленому порядку), позивачем було нараховано відповідачу суму збитків (неодержаний дохід за використання земельної ділянки).

Натомість, в постанові від 27.09.2011 у справі №5023/338/11(21/70-10(47/82-09)), залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову про відшкодування збитків, Вищий господарський суд України виходив з того, що прокурор та позивач не довели протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинного зв'язку між такою поведінкою та заявленими збитками, а спірна сума збитків яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

Водночас, у постанові від 09.12.2008 у справі №59/17-08 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення збитків у вигляді сплаченої позивачем орендної плати за земельну ділянку з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставин відсутності вини відповідача у заподіянні збитків у вигляді орендної плати, сплаченої позивачем за земельну ділянку, яка вже фактично вибула з його користування та причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, оскільки платежі з орендної плати за договором оренди землі, здійснені після припинення дії цього договору, власнику землі.

З постанови від 25.10.2007 у справі №43/399 вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою. Підтримуючи вказані висновки Вищий господарський суд України, враховуючи межі перегляду в касаційній інстанції, виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що: - відповідач сплачував за користування земельною ділянкою земельний податок, який за своєю суттю є платою за землю і в обліковій картці платника заборгованість з цього виду платежів відсутня; - позивачем не доведено факту порушення його права на отримання ним як юридичною особою орендних платежів, що за своєю природою є платою за землю до місцевого бюджету та факту несплати відповідачем плати за землю.

Постановою від 13.05.2009 у справі №16/399, Вищий господарський суд України підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати (у тому числі пені) за договором оренди землі (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що обов'язок зі сплати орендної плати у встановлених договором розмірі і строк у відповідача виник з дати державної реєстрації вказаного договору, крім того, до укладення договору оренди відповідач сплачував земельний податок.

З постанови від 14.02.2012 у справі №8/139/2011, вбачається, що суд касаційної інстанції залишив без змін рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у позові про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та пені. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судом першої інстанції обставин справи про те, що у відповідній додатковій угоді сторони дійшли згоди щодо зміни розміру орендної плати, в якій однак не передбачили, що умови вказаної додаткової угоди поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до її укладення (державної реєстрації). Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України підтримав висновки місцевого господарського суду, щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за період до внесення відповідною додатковою угодою змін щодо розміру орендної плати до договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 30.11.2010 у справі №21/70-10 (47/82-09)), на яку також посилається заявник, не може бути прийнята як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, тому на таку постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

До того ж судовими рішеннями, на які у заяві, поданій в порядку розділу ХІІ2 ГПК України, може здійснюватись посилання на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, можуть бути лише рішення судів касаційних інстанцій, у зв'язку з чим посилання заявника на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 не приймається судом до уваги.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" у допуску справи №5023/2478/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Владимиренко СуддіА.Демидова С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук