Ухвала суду № 31756078, 27.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 травня 2013 року Справа № 5019/1263/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Мирошниченка С.В.,суддів:Владимиренко С.В., Демидової А.М., Малетича М.М., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Приватного підприємства "Айслаг",про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 26.03.2013у справі№5019/1263/12за позовом Приватного підприємства "Айслаг"доДочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України"простягнення 1255718,17 грн.та за зустрічним позовомДочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України"доПриватного підприємства "Айслаг"провизнання недійсним договору поставки від 10.10.2008 №10/10-07,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Айслаг" подано позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України" 1255718,17 грн., з яких 380887,88 грн. - заборгованість за поставлений товар, 874830,29 грн. - відсотки за користування товарним кредитом за період з 16.01.2012 по 27.07.2012.

Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Публічного акціонерного товариства Державна компанія "Автомобільні дороги України" подано зустрічний позов про визнання договору поставки від 10.10.2008 №10/10-7 недійсним.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 у справі №5019/1263/12 первісний позов задоволено частково: стягнуто з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" на користь Приватного підприємства "Айслаг" 380887,88 грн. боргу; в решті вимог первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі №5019/1263/12 рішення Господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено повністю: стягнуто з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" 380887,88 грн. боргу за поставлений товар, 874830,29 грн. боргу зі сплати відсотків за користування товарним кредитом; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5019/1263/12 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору №10/10-7 від 10.10.2008, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 в цій частині залишено в силі; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.10.2012 в частині задоволення первісного позову про стягнення 1255718,17 грн. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватним підприємством "Айслаг" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5019/1263/12, в якій заявник просить вказану постанову Вищого господарського суду України скасувати, прийняти у справі нове рішення про задоволення первісного позову про стягнення суми заборгованості та про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 23.01.2012 у справі №5016/2799/2011(1/184), від 09.02.2012 у справі №5016/2806/2011(3/158), від 24.05.2012 у справі №5016/3316/2011(7/147), від 19.02.2013 у справі №2/53/5022-568/2012, у від 11.02.2013 у справі №5019/978/12 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 92, 95, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що справа №5019/1263/12 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмета і підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5019/1263/12, про перегляд якої просить заявник, та постанов Вищого господарського суду України від 23.01.2012 у справі №5016/2799/2011(1/184), від 09.02.2012 у справі №5016/2806/2011(3/158), від 24.05.2012 у справі №5016/3316/2011(7/147), на які він посилається, вбачається, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

В постанові від 26.03.2013 у справі №5019/1263/12, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки, як такого, що підписаний директором філії позивача з перевищенням наданих йому повноважень та без наступного його схвалення юридичною особою (позивачем). Відповідного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено факт перевищення директором філії наданих йому повноважень; відсутність доказів наступного схвалення відповідачем за первісним позовом спірного договору, оскільки будь-які дії директора філії позивача, не уповноваженого на вчинення такого правочину, не можуть бути розцінені як схвалення такого правочину, а в матеріалах справи відсутні інші документи, які б свідчили про схвалення оспорюваного правочину юридичною особою.

Одночасно даною постановою було скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення первісного позову про стягнення суми заборгованості за поставлений товар та направлено справу на новий розгляд у зазначеній частині до суду першої інстанції, тобто справа №5019/1263/12 в частині первісного позову остаточно вирішена не була, тому постанова в цій частині не може переглядатись в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 ГПК України.

Водночас, приймаючи постанови від 23.01.2012 у справі №5016/2799/2011(1/184), від 09.02.2012 у справі №5016/2806/2011(3/158), від 24.05.2012 у справі №5016/3316/2011(7/147), на які заявник посилається, Вищий господарський суд України зазначив щодо обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовів про визнання недійсними договорів поставки, заявлених з підстав їх укладення з перевищенням директорами філій позивачів наданих їм повноважень з огляду на встановлені обставини справи про те, що посадові особи, якими було підписано оспорювані договори поставки зі сторони філій позивачів діяли на підставі довіреностей, про що було зазначено в договорах; вчинення позивачами конклюдентних дій, які свідчать про наступне схвалення правочинів, а саме:

- філією позивача було здійснено часткову оплату отриманого товару (справа №5016/2799/2011(1/184);

- покупець (філія позивача) частково розрахувався за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками та довідкою органу податкової служби, що не містить розбіжностей з даними, отриманими податковою службою від позивача (справа №5016/2806/2011(3/158));

- заповнені та подані до податкової служби позивачем як платником податків податкові декларації засвідчують облік оподатковуваних операцій з поставки відповідачем товару за спірним договором і віднесення сум ПДВ за цими поставками до податкового кредиту (справа №5016/3316/2011(7/147));

Таким чином неоднакові правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Дослідивши постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 у справі №5019/1263/12 та від 19.02.2013 у справі №2/53/5022-568/2012, на яку заявник також посилається, на предмет неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 92, 95, 241 ЦК України, колегія суддів встановила відсутність у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2013 у справі №2/53/5022-568/2012 посилання на вказану заявником норму матеріального права.

З огляду на викладене заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції при прийнятті вказаних постанов положень статей 92, 95, 241 ЦК України, з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 11.02.2013 у справі №5019/978/12, на яку також посилається заявник, не може бути прийнята як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в зв'язку з тим, що даною постановою скасовано судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, і на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Айслаг" у допуску справи №5019/1263/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.МирошниченкоСуддіС.Владимиренко А.Демидова М.Малетич С.Шевчук