Рішення № 31755011, 06.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2013 р. Справа № 902/716/13

Провадження № 14/902/47/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

позивача: Гуриної А.Б. - довіреність № 07/13 від 08.01.2013 року, папсорт КО 693206 виданий Кременчуцьким РВ УМВС України в Полтавській області 15.06.13 р.

відповідача: Чоботар Л.М.- довіреність №107 від 04.06.2013 року, паспорт АВ 199215 виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області 22.02.01р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6-а, м. Київ, 03040)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (вул. Селекційна, буд. 4, с. Черешневе, Барський район, Вінницька область, 23021)

про стягнення 39473,83 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" 39473,83 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/716/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (06.06.2013р.) представник позивача (Гурина А.Б.) заявлені позовні вимоги підтримала частково, про що надала суду заяву про зменшення позовних вимог вх. №08-46/7296/13 від 06.06.2013р., в якій зменшила розмір заявленої до стягнення з відповідача пені на суму 120 грн. 47 коп., відтак просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" заборгованість в сумі 39353 грн. 36 коп., з яких 36642 грн. 80 коп. основний борг та 2710 грн. 56 коп. пені.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Поряд з цим, представником відповідача (Чоботар Л.М.) в судовому засіданні подано відзив №108 від 04.06.2013р. (вх. №08-46/71041/13 від 06.06.2013р.) на позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія", в якому відповідач зазначив про визнання заявленої основної заборгованості згідно договору поставки від 18.06.2012р. в повному обсязі, в сумі 36642 грн. 80 коп. та просив суд дозволити відтермінувати сплату заборгованості до 10.08.2013 року, зазначаючи про наявність економічної проблеми, яка виникла у зв'язку із неможливістю зібрання урожаю сої через несприятливі погодні умови та відсутність на ринку встановленої законодавством ціни на цукор минулого року, що в свою чергу позбавило можливості його реалізувати.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем в цій частинні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2/5/2012 (а.с. 7-8).

Згідно із п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом постачання є засоби захисту рослин, виробник, перелік, вартість та кількість яких передбачаються в додатках і специфікаціях до договору, що є невід'ємною його частиною.

Пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що загальна вартість товару, що поставляється за договором, становить сукупну вартість товару, фактично поставленого за договором, що визначається на підставі видаткових накладних.

Додатком №4 до Договору сторони погодили строк поставки товару на протязі десяти днів з моменту попередньої оплати, розмір якої згідно із п. 1.4 Додатку складає 30% вартості поставленого товару та становить 19384 грн. Окрім того, в п. 1.4 даного Додатку сторони зазначили, що остаточний розрахунок за товар в сумі 45228 грн. 80 коп. повинен бути здійснений покупцем до 01.11.2012р. (а.с. 9).

Поряд з цим, у специфікації від 18.06.2012р. сторони обумовили, що предметом поставки є засоби захисту рослин «Космік» в об'ємі 1200л. загальною вартістю в сумі 64612 грн. 80 коп.(а.с. 9 зворот).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар на суму 64612 грн. 80 коп. на підставі накладної №2/32 від 06.07.2012р. на якій присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 10).

Продукція була прийнята відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вказаній видатковій накладні. Однак, останній свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 27970 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 11-14).

Таким чином, зважаючи на вище викладене, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 36642 грн. 80 коп.

В зв'язку із не проведенням відповідачем розрахунків за поставлений товар, позивачем на його адресу надсилалася вимога про сплату заборгованості №166/2013 від 08.04.2013р.

У відповідь на вказану вимогу, відповідачем на адресу позивача надіслано лист № 102 від 24.04.2013р., в якому останній зазначив, що наявна заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" відразу буде погашена при наявності коштів на рахунку підприємства.

Однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення відповідачем заборгованості за отриманий товар здійснено так і не було, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 36642 грн. 80 коп.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки №2/5/2012 від 18.06.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 36642 грн. 80 коп. основного боргу за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову в цій частині відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2710 грн. 56 коп. пені за період 02.11.2012 року по 02.05.2013 року.

Розглянувши дану вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 11.1 Договору в разі не сплати за поставлений товар у встановлений договором термін, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по договору товару.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що вищевикладені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому суд дійшов висновку, що даний позов про стягнення 36642 грн. 80 коп. основного боргу та 2710 грн. 56 коп. пені, підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний, окрім того визнаний відповідачем в частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Окрім того, судом також розглянуто клопотання відповідача про відтермінування сплати заборгованості до 10.08.2013 року, мотивоване наявністю скрутного фінансового становища, яке виникло у зв'язку із неможливістю зібрання урожаю сої через несприятливі погодні умови та відсутність на ринку встановленої законодавством ціни на цукор минулого року, що позбавило можливості його реалізувати.

Представник позивача під час судового засідання (06.06.2013р.) висловив заперечення щодо вказаного клопотання відповідача, з підстав можливого вирішення питання щодо надання відстрочки на стадії виконання рішення суду.

У відповідності до ч. 1 п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити виконання рішення.

Поряд з цим, при вирішення питання про відстрочку виконання рішення, суд враховує пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9 згідно якого, при відстрочці повинно бути враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Натомість, відповідачем не подано жодного доказу, який би відповідав вищезазначеним критеріям, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (вул. Селекційна, буд. 4, с. Черешневе, Барський район, Вінницька область, 23021, код ЄДРПОУ 36318491) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6-а, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 31109157) 36642 грн. 80 коп. основного боргу, 2710 грн. 56 коп. пені та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 червня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи