Рішення № 31752389, 06.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2013 р. Справа № 902/719/13

Провадження № 11/902/18/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" , м. Київ

до: Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України

про стягнення 107795,28 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників сторін:

позивача : Гурина А.Б., довіреність № 07/13 від 08.01.2013 року,

відповідача : Чоботар Л.М., довіреність № 165 від 04.06.2013 року.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" звернулось до суду з позовом про стягнення з Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України заборгованості коштів в сумі 31 535, 78 грн., з них основна сума заборгованості - 29624, 40 грн. та пеня у розмірі 1 911, 38 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору поставки № 2/1 укладеного між сторонами 18.06.2012 року, позивач за накладною передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 29 624,40 грн. за який останній зобов'язався провести розрахунки частинами. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не проведено розрахунки за отриманий товар, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 29 624,40 грн..

Представник відповідача Чоботар Л.М., за довіреністю № 165 від 04.06.2013 р. під час судового засідання позовні вимоги визнав в частині стягнення заборгованості в розмірі 29624,40 грн. та просив суд дозволити відтермінувати її сплату до 10.08.2013 року, про що останнім подано відповідного змісту відзив за № 166 від 04.06.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

18.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (позивач, за договором Продавець) та Ялтушківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки за № 2/1.

За умовами даного договору позивач зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність відповідача мікродобрива (надалі товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату.

Перелік, види, вартість, кількість мікродобрива передбачаються в Специфікаціях, що є додатком та невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Сторонами погоджено терміни поставки товари, а саме на протязі десяти днів після підписання договору в кількості 300 літрів. Допускається дострокова поставка товару за умови обов'язкового повідомлення про це покупця (р. 5 договору)

Ціна одиниці товару та загальна вартість товару, який підлягає поставці за даним Договором, зазначається в Специфікації до цього Договору виходячи з курсу продажу євро/долара до гривні, встановленому на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору (п. 6.1. Договору).

Загальна вартість Договору складає 29 624,40 грн., при курсі продажу євро до гривні, який на день підписання договору, складає 10, 21грн.за один євро.

Відповідно до п. 6.3 Договору розрахунки за товар покупцем повинні здійснюватися шляхом погашення наданого останньому 100 % кредиту в наступному порядку:

- 10 % у вересні в сумі 2962, 44 грн.,

- 10 % в жовтні в сумі 2 962,44 грн.

Остаточний розрахунок за товар повинен бути здійснений покупцем до 01.12.2012 року в сумі - 23 699,52 грн..

На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної № 3316 від 06.07.2012 року поставив відповідачу товар на загальну суму 29 624,40 грн., який останній отримав відповідно до довіреності № 20 від 06.07.2012 року.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язання по оплаті товару не виконав і станом на день розгляду справи заборгованість за договором складає 29 624,40 грн., що визнається відповідачем в відзиві № 166 від 04.06.2013 року.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеній накладній відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 2/1 від 18.06.2012 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж».

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.6.3 договору визначено порядок оплати отриманого товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що відповідачем визнано позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 29 624,40 грн., суд у відповідності до ст. 78 ГПК України приймає рішення про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1 911,38 грн...

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по договору Товару.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В позовній заяві позивачем зазначено період стягнення пені з 02.12.2012 року до 07.05.2013 року на суму боргу в розмірі 29 624,40 грн. При цьому, як зазначалося вище, пунктом 6.3 Договору передбачено по часткове погашення боргу, зокрема у вересні та жовтні 2012 року мало бути сплачено по 2962,44 грн.. Останній розрахунок в розмірі 23 699,44 грн. мав бути проведений до 01.12.2012 року.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 232 ГК України, а також зазначення позивачем періоду нарахування пені, розрахунок останньої слід здійснити наступним чином:

на суму 2 962,44 грн. в період з 02.12.2012 року по 31.03.2013 року становить 145,99 грн.

на суму 2 962,44 грн. в період з 02.12.2012 року по 30.04.2013 року становить 182,52 грн.

на суму 23 699,52 грн. в період з 02.12.2012 року по 07.05.2013 року становить 1528,31 грн..

Таким чином до стягнення підлягає пеня у розмірі 1856,82 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Судом також розглянуто клопотання представника відповідача про відтермінування сплати заборгованості до 10.08.2013 року, мотивоване наявністю економічної проблеми, яка виникла у зв'язку із неможливістю зібрання урожаю сої через несприятливі погодні умови та відсутність на ринку встановленої законодавством ціни на цукор минулого року, що позбавило можливості його реалізувати.

Під час судового засідання 06.06.2013 року представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, з підстав можливого вирішення питання щодо надання відстрочки на стадії виконання рішення суду.

У відповідності до ч. 1 п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити виконання рішення.

Разом з тим, при вирішення питання про відстрочку виконання рішення, суд враховує пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9" згідно якого, повинно бути враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас, відповідачем не подані докази, які відповідають вищезазначеним критеріям, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 78, 82, ч. 1 п. 6 ст. 83, ст.ст. 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (23021, Вінницька область, Барський район, с. Черешневе, код 20090488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія"(03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 6 а, код 31109157) 29 624 (двадцять дев'ять тисяч шістсот чотири ) грн. 78 коп. - боргу; 1856 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят шість) грн. 82 коп. - пені; 1717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 54 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 54, 56 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 червня 2013 р.

Суддя Матвійчук В.В.