Рішення № 31755536, 06.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2013 р. Справа № 902/718/13

Провадження № 14/902/46/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

позивача: Гуриної А.Б. - довіреність № 07/13 від 08.01.2013 року, паспорт КО 693206 виданий Кременчуцьким РВ УМВС України в Полтавській області 15.06.13 р.

відповідача: Чоботар Л.М.- довіреність №107 від 04.06.2013 року, паспорт АВ 199215 виданий Барським РВ УМВС України в Вінницькій області 22.02.01р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6-а, м. Київ, 03040)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (вул. Селекційна, буд. 4, с. Черешневе, Барський район, Вінницька область, 23021)

про стягнення 39473,83 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" 39473,83 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/718/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (06.06.2013р.) представник позивача (Гурина А.Б.) заявлений позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в ньому.

Натомість, представником відповідача (Чоботар Л.М.) в судовому засіданні подано відзив №109 від 04.06.2013р. (вх. №08-46/71061/13 від 06.06.2013р.) на позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія", в якому відповідач зазначив про визнання заявленої основної заборгованості згідно договору поставки від 18.06.2012р. в повному обсязі, в сумі 30651 грн. 48 коп. та просив суд дозволити відтермінувати сплату заборгованості до 10.08.2013 року, зазначаючи про наявність економічної проблеми, яка виникла у зв'язку із неможливістю зібрання урожаю сої через несприятливі погодні умови та відсутність на ринку встановленої законодавством ціни на цукор минулого року, що в свою чергу позбавило можливості його реалізувати.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову в цій частинні відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.06.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2/2 (а.с. 8-9).

Згідно із п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у встановлений строк товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом постачання є мікродобрива, перелік, види, вартість та кількість яких передбачається в специфікації до договору, що є додатком та невід'ємною його частиною.

Пунктом 6.2 Договору сторони обумовили, що загальна вартість товару, що поставляється складає 30651 грн. 48 коп.

Згідно із п. 6.3 Договору розрахунки за товар покупцем здійснюються частинами: вересень 10% в сумі 3065 грн. 16 коп., жовтень 10% в сумі 3065 грн. 16 коп., листопад 80% в сумі 24521 грн. 16 коп. Остаточний розрахунок за товар повинен бути здійснений покупцем до 01.12.2012р.

Поряд з цим, у специфікації №1 від 18.06.2012р. сторони обумовили, що предметом поставки є мікродобриво «Вуксал Борон» в об'ємі 300л. загальною вартістю в сумі 30651 грн. 48 коп. (а.с. 9 зворот).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар на суму 30651 грн. 48 коп. на підставі накладної №2/32 від 06.07.2012р. на якій присутні підписи обох сторін щодо передачі та приймання товару (а.с. 10).

Продукція була прийнята відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на вказаній видатковій накладні. Однак, останній свої договірні зобов'язання не виконав, за поставлений товар не розрахувався, відтак у нього виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 30651 грн. 48 коп.

В зв'язку із не проведенням відповідачем розрахунків за поставлений товар, позивачем на його адресу надсилалася вимога про сплату заборгованості №166/2013 від 08.04.2013р.

У відповідь на вказану вимогу, відповідачем на адресу позивача надіслано лист №102 від 24.04.2013р., в якому останній зазначив, що наявна заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" відразу буде погашена при наявності коштів на рахунку підприємства.

Однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення відповідачем заборгованості за отриманий товар здійснено так і не було.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки №2/2 від 18.06.2012р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 30651 грн. 48 коп. основного боргу за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову в цій частині відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.

Разом з тим, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1990 грн. 25 коп. пені за період 01.12.2012 року по 07.05.2013 року.

Розглянувши дану вимоги судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 11.1 Договору в разі не сплати за поставлений товар у встановлений договором термін, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по договору товару.

В наданому позивачем розрахунку пені вказано період її нарахування за прострочення виконання зобов'язань з 01.12.2012р. по 07.05.2013р.

Однак, суд надаючи оцінку правильності визначеного позивачем періоду нарахування пені з урахуванням положень ч.2 ст.232 ГПК України, згідно із якими пеня не може нараховуватися більше ніж 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та положень п.6.3 договору поставки, згідно із якими остаточний розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений покупцем до 01.12.2012р., встановив, що вказаний період нарахування пені позивачем визначено невірно, оскільки пеня має нараховуватися в період з 02.12.2012р. по 07.05.2013р.

Відтак здійснивши обрахунок пені у правильному періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд встановив наявність у відповідача заборгованість по пені в загальній сумі 1972 грн. 25 коп., розмір якої в сукупності є меншим ніж заявлений позивачем, а тому решта заявленої до стягнення пені в розмірі 18 грн. задоволенню судом не підлягає.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), окрім того заявлений позов в частині стягнення основного боргу визнав в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, судом також розглянуто клопотання відповідача про відтермінування сплати заборгованості до 10.08.2013 року, мотивоване наявністю скрутного фінансового становища, яке виникло у зв'язку із неможливістю зібрання урожаю сої через несприятливі погодні умови та відсутність на ринку встановленої законодавством ціни на цукор минулого року, що позбавило можливості його реалізувати.

Представник позивача під час судового засідання (06.06.2013р.) висловив заперечення щодо вказаного клопотання відповідача, з підстав можливого вирішення питання щодо надання відстрочки на стадії виконання рішення суду.

У відповідності до ч. 1 п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити виконання рішення.

Поряд з цим, при вирішення питання про відстрочку виконання рішення, суд враховує пункт 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9 згідно якого, при відстрочці повинно бути враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Натомість, відповідачем не подано жодного доказу, який би відповідав вищезазначеним критеріям, а відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (вул. Селекційна, буд. 4, с. Черешневе, Барський район, Вінницька область, 23021, код ЄДРПОУ 36318491) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (вул. Стельмаха, 6-а, м. Київ, 03040, код ЄДРПОУ 31109157) 30651 грн. 48 коп. основного боргу, 1972 грн. 25 коп. пені та 1719 грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні пені в сумі 18 грн. відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 червня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи