Ухвала суду № 31754852, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1885/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Борисюк Л.П., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного Виробничо-будівельна фірма «Берест» на постанову Окружний адміністративний суд міста Києва від 29 березня 2013року по справі за позовом Приватного Виробничо-будівельна фірма «Берест»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0000522260 -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0000522260.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «ВБФ «Берест» зобов'язано буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до Договорів оренди землі.

Постановою Окружний адміністративний суд міста Києва від 29 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить, зазначаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, виходячи з наступник підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту перевірки від 17.09.2012 року №2967/22-621-02403446, встановлено порушення позивачем пп.288.5.1 ПК України, що призвело до заниження орендної плати за період 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 114 692грн.

На підставі Акту відповідачем 08.10.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на загальну суму 133809грн., в тому числі за основним платежем 114692грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19117грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до Закону, тому необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 6, п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16, п. 36.3 ст. 36 ПК України під податком розуміється обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пп.14.1.72, пп.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст.269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Відповідно до ст.288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

З 01 січня 2011 мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004, реєстраційний №7-1310 та договору оренди земельної ділянки від 28.12.2004, реєстраційний № 7-1309, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, річна орендна плата за земельні ділянки встановлена на рівні 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Позивач сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, яка водночас є і формою податку на землю, у визначеному договором розмірі.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідність перегляду розміру орендної плати у разі зміни розміру земельного датку є не правом, а обов'язком сторін, оскільки стосується сплати загальнодержавного податку, розмір якого не може визначатися за домовленістю сторін, відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками правочину і не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.

Такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засобів диспозитивності. Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом із тим, орендна плата є формою податку на землю, а справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, плата обов'язкових платежів, до яких згідно із ст..9 ПК України відноситься і плата за землю, не може залежати від умов договору і в той чи інший спосіб підмінятися ними.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін, а у зв'язку із зміною ставки податку відповідно до закону, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, та сторони зобов'язані самостійно врегульовувати умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі діючого законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного Виробничо-будівельна фірма «Берест» залишити без задоволення, а постанову Окружний адміністративний суду міста Києва від 29 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя Л.П.Борисюк

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст ухвали виготовлено 10.06.2013 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Борисюк Л.П.

Парінов А.Б.