Постанова № 31752981, 03.06.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року № 2а-839/11/1370

о 10 год. 13 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач», представник - ОСОБА_1,до Державної фінансової інспекції у Львівській області, представники - Кричковська Л.М., Сульжик П.В.про визнання протиправними та скасування обов'язкових вимог

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Львівський завод автонавантажувач» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Контрольно - ревізійного управління у Львівській області, у якому із врахуванням уточнень позовних вимог просив визнати обов'язкові вимоги відповідача, що зазначені в п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 11 листа відповідача від 12.01.2011 року за № 05-15м/271 протиправними та повністю їх скасувати.

Згідно ст. 55 КАС України, судом проведено заміну відповідача у справі - Контрольно - ревізійного управління у Львівській області на його правонаступника - Державну фінансову інспекцію у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Голова правління наділений повноваженнями встановлювати надбавки за високі досягнення в праці та за виконання особливо важкої роботи в розмірі 100% посадового окладу. До ревізії позивачем надано всі первинні документи, які підтверджують правовірність понесених витрат позивача по вартості послуг стільникового зв'язку, надання інших документів чинним законодавством не передбачено. Щодо вексельних операцій позивач вказує про зупинення перебігу трьохрічного строку позовної давності за час провадження справи про банкрутство позивача. Порядок відчуження об'єктів державної власності, регулює відчуження саме державного майна, а не майна господарського товариства. Щодо оренди майна позивач не заперечує, те що до ревізії не було надано документів, що підтверджують повернення орендованого майна (обладнання). Вимога про оформлення права власності (користування) на земельні ділянки є також протиправною і підлягає скасуванню, оскільки при переході пава власності на будівлю до нового власника переходять і права на земельну ділянку.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позову заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав правомірності вимог відповідача, оскільки:

Виплати, надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% не відповідають вимогам додатку № 4 до Колективного договору.

Законною є вимога якою зобов'язано позивача провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування зайвих виплат в загальній сумі 912,8 тис. грн. На балансі товариства мобільні телефони не обліковуються, договори оренди мобільних телефонів не укладалися. До ревізії не надано переліку осіб, які користувалися мобільним зв'язком та ліміту розмов та визначення їх виробничої необхідності. Списання коштів на розмови по мобільних телефонах є безпідставним. Товариством списано на витрати грошові кошти у сумі 4556,1 гривень, чим завдано збитків на вказану суму.

Також, в ході ревізії виявлено, що по даних бухгалтерської звітності станом на 01.04.2007 року обліковувались розрахунки по двох векселях, емітованих позивачем для погашення заборгованості на загальну суму 908163,00 грн.

Позивач на підставі актів приймання передачі векселів від 20 квітня 2007 року прийняв до оплати два прості векселі на загальну суму 908162,64 гривні. Відмітки про збільшення терміну оплати та зміну платника на векселях відсутні. Кредиторська заборгованість позивача перед ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» за векселями погашена.

Позивачем порушено Порядок відчуження об'єктів державної власності, реалізовано малоцінні необоротні активи по заниженій ціні, чим товариству завдано збитків на суму 1135,7 тис. грн. В порушення п. 6, 10, 13 цього ж Порядку відчужено майно на загальну суму 667,2 тис. грн., що знаходилося на балансі суб'єкта господарювання без проведення експертної оцінки та попередньої згоди на відчуження Фонду державного майна.

Також під час ревізії підписані акти повернення майна за укладеними договорами оренди на вимогу ревізорів до ревізії об'єктом контролю не були надані та жодних доказів, які б підтверджували повернення орендованого майна (обладнання) не було представлено. Не долучено таких документів об'єктом контролю і при скеруванні ним заперечення до акту ревізії.

В ході ревізії також встановлено, що земельні ділянки та право власності на постійне користування земельними ділянками позивачем по бухгалтерському обліку не відображені.

В договорах купівлі-продажу нерухомого майна, що укладались між позивачем та суб'єктами господарювання, площа земельних ділянок під будівлею та прибудинкова територія не вказується. А складені акти розмежування земельних ділянок, не дають право несплати земельного податку.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили в повному обсязі надали додаткові пояснення, просили суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

08.12.2010 року відповідачем складено акт № 05-21/23 «Про наслідки ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач» за період з 01.04.2007 року по 01.09.2010 року.

В акті перевірки, крім іншого, зазначено, що відповідно до плану роботи, на підставі направлень на проведення ревізії, ревізійною групою проведено ревізію фінансово - господарської діяльності ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач» за період з 01.04.2007 року по 01.09.2010 рік. У ході ревізії обревізовано також питання, зазначені у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2010 року та зверненні управління БОЗ ГУМВС України у Львівській області від 13 вересня 2010 року №24/17-5250. Ревізія проводилася відповідно до програми ревізії та робочого плану з відома в.о. голови правління позивача ОСОБА_1 в присутності в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4.

Щодо законності та достовірності витрат на оплату праці в акті зазначено:

Колективна угода, що регулює виробничі та економічні відносини трудового колективу та адміністрації укладена між уповноваженим власника (керуючим санацією) та профспілковим комітетом позивача на 2001-2006 роки (зареєстрована Управлінням праці та соціального захисту Львівської міської ради, реєстраційний номер №328 від 31.01.2001 року). Зміни до вищевказаної Колективної угоди не проводилися. Колективна угода на 2007-2010 роки не укладалася. Положення про преміювання до ревізії не надано.

Згідно з додатком №4 «Перелік доплат, надбавок до тарифних ставок та порядок встановлення їх розмірів» до колективної угоди на 2001-2006 роки встановлено наступні виплати: за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання - 50% посадового окладу. В порушення вимог додатку №4 Колективного договору та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», надбавки працівникам товариства за виконання особливо важливої роботи встановлювалися у завищених розмірах, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати в.о. голови правління ОСОБА_1 у сумі 2330,00 грн., в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4 - 11181,1 грн., бухгалтера ОСОБА_5 - 1777,87 грн, всього на суму 15288,97 грн, відрахування у фонди - 8654,4 гривні., чим завдано збитків на вказану суму. Внаслідок зайвого нарахування надбавок до заробітної плати працівникам товариства та завищення розміру посадового окладу в.о. голови правління ОСОБА_6 завищено адміністративні витрати товариства на суму у 2008 році - 11228,0 грн., у 2009 році -9452,8 грн., 2010 році - 45334,2 грн. у рядку 070 ф. №2 «Звіт про фінансові результати».

Щодо перевірки витрат операційної діяльності, ревізією встановлено, що у 2008 році, позивачем віднесено на «Адміністративні витрати» вартість послуг стільникового зв'язку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» та СП ТОВ «Інтернешенел Телекоміснікейшен К» в сумі 1108,14 грн., у 2009 році у сумі 2997,96 грн., у 2010 році - 450,00 грн., всього на суму 4556,10 гривень. На балансі товариства мобільні телефони не обліковуються, договори оренди мобільних телефонів не укладалися. До ревізії не надано переліку осіб, які користувалися мобільним зв'язком та ліміту розмов та визначення їх виробничої необхідності. В порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» списано на витрати грошові кошти у сумі 4556,10 гривень, чим завдано збитків на вказану суму.

Щодо вексельних операцій, по даних бухгалтерської звітності (рядок балансу 520, рахунок 62.1 «Короткострокові векселі видані») станом на 01.04.2007 року обліковувались розрахунки по двох векселях, емітованих позивачем для погашення заборгованості ЗАТ «Брінкфорд» на загальну суму 908163,00 грн., а саме, векселі №733256335458 номіналом 633 162,64 грн. (ЗАТ «Брінкфорд» - ВАТ ВНК «Розточчя СТ») та №733256335107 номіналом 275000,00 грн. (ЗАТ «Брінкфорд» - ВАТ ВНК «Розточчя СТ»).

Ревізією встановлено, що ВАТ «ВНК Розточчя СТ» (інвестор на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 27.12.2001 року по справі №7/93-23 46), на підставі договору про переуступку боргу від 16.12.2002 року б/н, укладеного між позивачем, як «Боржником», ЗАТ «Брінкфорд» як «Кредитором» та ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», як «Новим кредитором», приймає на себе зобов'язання погасити заборгованість перед ЗАТ «Брінкфорд».

Однак, на підставі актів приймання передачі векселів від 20 квітня 2007 року ВАТ «ВНК Розточчя СТ», в особі голови правління Жарка Я.М. передає, а позивач в особі голови правління Василишина В.Г. приймає до оплати вищевказані два прості векселі на загальну суму 908162,64 гривні. При чому, на зворотній стороні векселів оформлено індосамент записом - ВАТ ВНК «Розточчя СТ». Відмітки про збільшення терміну оплати та зміну платника на векселях відсутні.

До ревізії представлено фотокопії вищевказаних векселів завірені 6 вересня 2000 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10

Листом ВАТ ВНК «Розточчя СТ» від 14.06.2006 року №75 повідомлено, що оригінали вищевказаних векселів знищені. Прості векселі №733256335458 від 22.09.1999 року номіналом 633162,64 грн. та №733256335107 від 3 листопада 1999 року номіналом 275000,00 грн., були передані до Державної виконавчої служби, на підставі актів «Про протест векселів в неоплаті» від 08.09.2000 року для примусового стягнення заборгованості на користь ЗАТ «Брінкфорд».

Згідно з роз'ясненням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.01.2006 року за №1 згідно п. 23 ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», вексель повинен бути пред'явлений до платежу протягом року з дня його складання.

В ході проведення ревізії проведено зустрічну звірку взаєморозрахунків у ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», якою встановлено, що вказані вище векселі за даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 341 «Короткострокові векселі одержані в національній валюті» станом на 01.01.2007 року не обліковувалися.

За даними бухгалтерського рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами» за контрагентом позивача, станом на 01.01.2007 року числилась дебіторська заборгованість в сумі 953960,77 грн., яка впродовж 2007 року була повністю погашена.

Таким чином, ВАТ ВНК «Розточчя СТ» не було своєчасно пред'явлено до оплати вищевказані векселі.

Кредиторська заборгованість позивача перед ВАТ ВНК «Розточчя СТ» станом на 01.01.2007 року по балансовому рахунку 68.5 обліковувалася у сумі, 50797,20 грн., а станом на 01.04.2007 року - 10797,20 грн. По бухгалтерському обліку позивача у квітні 2007 року бухгалтерським проведенням Дт 62.1 «Короткострокові векселі видані» Кт рах. 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами» заборгованість за векселями переведено в іншу поточну заборгованість в сумі 908163,00 грн., погашення якої проведено платіжними дорученнями від 24.04.2007 року №150 в сумі 250000,00 грн., від 27.04.2007 року №152 в сумі 25000,00 грн. та від 26.04.2007 року № 153 в сумі 175000,00 грн., всього 450000,00 грн. Платіжні доручення підписані головою правління ВАТ «ЛЗА» Василишиним В.Г. та головним бухгалтером Колос Н.О.

Також встановлено, що у січні 2007 року ВАТ «ЛЗА» платіжним дорученням від 31.01.2007 №25 ВАТ ВНК «Розточчя СТ» перераховано кошти в сумі 40000,00 грн., які по обліку віднесені на погашення векселя №733256335107 номіналом 275000,00 гривень.

Щодо порушення вимог Порядку відчуження об'єктів державної власності в акті зазначено, що позивач має право реалізовувати основні засоби при наявності:

- попередньої згоди на відчуження майна органу, до сфери управління якого воно належить. Рішення про надання згоди на відчуження майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна;

- наявності незалежної оцінки майна, що пропонується до відчуження , проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійно оціночну діяльність;

- реалізація має проводитися на конкурентних засадах через біржі та на аукціоні.

Позивач в порушення вказаних норм без рішення Фонду держмайна, незалежної експертної оцінки та біржових угод, реалізовано основні засоби.

Фактично, відчужено 10 одиниць обладнання за ціною металобрухту зокрема, два верстати моделі 5В833 вагою 6870 кг., вартістю 5725,00 грн. (ін. номер 21957,22325), спеціальний верстат моделі М14253 вагою 9030 кг. вартістю 7525,00 грн. (ін. номер 23167), спеціальний агрегат 3ХА7111 вагою 4140 кг. вартістю 3450 грн. (ін. номер 23364). спеціальний агрегат 3ХА7110 вагою 6700 кг. вартістю 5583,33 грн. (ін. номер 23320)), верстат моделі 1Б240П6 вагою 9250 кг., вартістю 7708,33 грн. (ін. номер 21650) верстат 5Д312 вагою 4240 кг., вартістю 3533,33 грн. (ін. номер 22240), спеціальний верстат МП7644 вагою 5950 кг. вартістю 4958,00 грн. (ін. номер 22611), доводочний верстат вагою 4600 кг., вартістю 3833,33 грн. (ін. номер 23408), вертикально-свердлильний станок 2Н-125 вагою 500 кг., вартістю 416,00 грн. (ін. номер 13557). Загальна вага переданого обладнання складає 58150 кг. Вартість обладнання 58150,00 гривень.

Згідно договору купівлі-продажу обладнання від 28.04.2009 року №28/04/09-1 укладеного між позивачем та ТОВ «СП «Гал текс» (сума договору складає 500000 грн. ) та видаткової накладної від 17.06.2009 року №30011 реалізовано 15 позицій (20 одиниць) обладнання вартістю 62530,05 грн. (в.т.ч. ПДВ 10421,00 грн.). Згідно специфікації, що є додатком до вказаного договору, перелік обладнання не вказано, проте, вказана вага (промислового обладнання, яке перебувало у використанні) у кількості 500 тонн, за ціною 900 грн. за тонну.

Згідно видаткової накладної від 26 травня 2009 року № 30008 без укладення договору купівлі продажу відчужено 3 одиниці основних засобів первісною вартістю 101144 грн., залишковою вартістю станом на 01.10.2007 року 1687 грн. (вага 29000 кг) вартістю 28800 грн. (в тому числі ПДВ 4800 грн.), а саме: прес (інв. номер 1703) вартістю 16500 грн., підвісний конвеєр (інв. номер 25091) вартістю 5000 грн., миюча машина М405-01 (ін. номер 25217) вартістю 2500 гривні. Вказані основні засоби перебували на

відповідальному збереженні ТОВ «СП «Гал текс» згідно договору зберігання від 25.02.2008 року № 3/20-02-2008.

По видаткових накладних за грудень 2009 року (без номер та дати складання) відчужено 154 одиниці основних засобів ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» на загальну суму 461015,00 грн. та 139 одиниць на суму 584325,00 грн. закритому акціонерному товариству ЗАТ «Автонавантажувач».

Згідно договору купівлі продажу від 15.05.2009 року №5 укладеного між позивачем та ТОВ ТВП «Львівський автонавантажувач» (загальна сума договору 371720,00 грн.) та згідно видаткової накладної від 11.07.2009 року № 30012 реалізовано 80 позицій основних засобів на суму 371720,00 грн.

Позивачем із вказаними порушеннями відчужено основні засоби на загальну суму 1566539 гривень.

Щодо оренди майна, в акті зазначено, що ревізією встановлено, що позивач надавав в оперативну оренду майно по наступних договорах:

- договір від 22.06.2007 року №16/20-06-2007 з ЗАТ «Автонавантажувач»: оренда зварювального обладнання ;

- договір від 22.06.2007 року №17/20-06-2007 з ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»: оренда інженерних мереж;

- договір від 22.06.2007 року №18/20-06-2007 з ТОВ ТВП «Львівський автонавантажувач»: оренда зварювального обладнання ;

- договір від 22.06.2007 року №19/20-06-2007 з ТОВ ТВП «Львівський автонавантажувач»: оренда допоміжного обладнання;

- договір від 22.06.2007 року №20/20-06-2007 з ЗАТ «Автонавантажувач»: оренда допоміжного обладнання.

По даних договорах та актах прийому - передачі, ВАТ «ЛЗА» передало майна в оренду на суму 1135,60 тис.грн., однак експертні оцінки майна, що перебуває в оренді до ревізії не надано.

Ревізією встановлено, що розрахунки по договорах оренди припинено з 01.02.2009 року. Однак, в порушення ст. 785 ЦК України, якою передбачено, що у разі припинення договору найма наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, майно не повернуто позивачу. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення майна, наймодавець має право вимагати від наймача неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час протермінування.

До ревізії не було надано документів, що підтверджують повернення орендованого майна (обладнання).

Щодо визначення переліку земельних ділянок, їх площ та відчуження за період з 01.01.2002 року по 01.09.2010 рік проведеним співставленням даних позивача, ДПА у Львівській області та Головного управління Держкомзему у Львівській області, встановлено розбіжність. Так, за даними позивача та ДПА у Львівській області протягом 2007-2010 років площа земельних ділянок становила 1,6966 га, що менше даних Держкомзему у Львівській області станом на 01.01.2007 року на 49,01 га, на 01.01.2008 року - 43,06 га, на 01.01.2009 року на 41,25 га, на 01.01.2010 року на 36,43 га, на 01.09.2010 року на 36,28 гектара.

З цього приводу, в.о.голови правління ОСОБА_1 пояснив, що при передачі позивачем суб'єктам господарювання права власності на об'єкт нерухомості (договори купівлі-продажу), право власності на земельну ділянку та прилеглі території переходить до нового власника нерухомості. Позивач надавав листи-дозволи щодо не заперечення відчуження земельних ділянок, оскільки ними не користувався. Питання внесення змін до даних земельного кадастру та своєчасність оформлення користування земельними ділянками відноситься до компетенції юридичних осіб - власників нерухомості.

За результатами вказаної відповідачем направлено позивачу лист від 12.01.2011 року за № 05-15м/271 «Про обов'язкові вимоги за результатами ревізії», у якому, крім іншого, зазначено, що з метою повного усунення виявлених порушень, недопущення їх у подальшому, керуючись п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2959-ХІІ відповідач вимагає:

1. Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

2. Внаслідок недотримання вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п. п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств», вимог додатку № 4 Колективного договору товариства, посадовий оклад в.о. голови правління та надбавки працівникам товариства за виконання особливо важливої роботи встановлювалися у завищених розмірах, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати працівникам в сумі 42,3 тис.грн.., та відрахувань у фонди - 23,7 тис.грн., у зв'язку з чим, провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів в сумі 42,3 тис.грн., а також відобразити по розрахунках з державними цільовими фондами зайво сплачені кошти в сумі 23,7 тис.грн., шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні заробітної плати у порядку встановленому ст. ст. 133-136 Кодексу законів про працю України.

3. В порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 13 Закону України «Про обіг векселів» ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач» завищено витрати у сумі 908,20 тис. грн., внаслідок погашення кредиторської заборгованості (в тому числі грошовими коштами в сумі 490,0 тис. грн.) по векселях емітованих у 1999 році, термін пред'явлення до оплати по яких минув. Також, ВАТ «ЛЗА» понесені зайві витрати в сумі 4,6 тис. грн. по оплаті послуг мобільного зв'язку при відсутності мобільних телефонів у обліку.

Провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування зайвих виплат в загальній сумі 912,8 тис. гривень. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

4. В порушення вимог Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року №803, внаслідок реалізації малоцінних необоротних активів по заниженій ціні ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» завдано збитків в сумі 1135,7 тис. грн. Крім цього, в порушення п.6,п.10,п.13 Порядку відчужено майно на загальну суму 667,2 тис. грн., що знаходилося на балансі суб'єкта господарювання без проведення експертної оцінки та попередньої згоди на відчуження майна Фонду державного майна.

У зв'язку з наведеним вище, в порядку ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в загальній сумі 1135,7 тис. грн.., спричинену внаслідок допущених порушень. В подальшому при відчуженні майна керуватись вимогами Порядку.

6. В порушення вимог ст. 785 Цивільного кодексу України, ВАТ «ЛЗА» по договорах оренди (найму) від 22.06.2007 року № 16/№17/№18/№19/№20-20/20-06-2007 не повернуто майно у встановлені терміни та у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу.

У зв'язку з цим, вжити заходи щодо повернення майна відповідно до вимог чинного законодавства або приведення договірних відносин з орендарями у відповідність до чинного законодавства, а саме: переукласти договори оренди з врахуванням умов платності або розірвати у встановленому порядку договірні відносини. Нарахувати

неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час протермінування. Провести претензійно - позовну роботу щодо перерахування неустойки.

11. Відповідно до даних Головного управління Держкомзему у Львівській області, за ВАТ «ЛЗА» числяться земельні ділянки площею 1,0711 га під об'єктами соціальної сфери та ділянки площею 12,8383 га, що були відчужені з об'єктами нерухомості, але ухвали Львівською міською радою щодо вилучення земельних ділянок з користування ВАТ «ЛЗА» не прийняті, всього 13,9094 га по яких земельний податок не сплачувався. У зв'язку з чим, вжити заходи щодо оформлення прав власності (користування) на земельні ділянки та справляти земельний податок, відповідно до норм чинного законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-XII від 26.01.1993 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про колективні договори і угоди» № 3356-XI від 01.07.1993 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 року, ратифікованою Україною 06.07.1999 року, Порядком відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року №803 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 5 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно п.п. 1, 7 ст. 10 цього ж Закону, відповідачу надається право в тому числі:

1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 15 цього ж Закону, законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Згідно ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи

повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно ст. 23 Додатку I Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, переказні векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, повинні бути пред'явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання.

Згідно ст. 78 цього ж Додатку, векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Згідно п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу (далі - згода) відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами (далі - суб'єкт управління).

Згідно п. 10 цього ж Порядку, незалежна оцінка майна, що пропонується до відчуження, проводиться відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Згідно п. 13 цього ж Порядку, відчуження майна шляхом його продажу здійснюється на конкурентних засадах - через біржі, на аукціоні.

Згідно ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та враховуються заперечення відповідача в частині визнання протиправною та скасування вимоги про опрацювання матеріалів ревізії та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб, оскільки законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та враховуються заперечення відповідача в частині визнання протиправною та скасування вимоги провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів в сумі 42,3 тис. грн., а також відобразити по розрахунках з державними цільовими фондами зайво сплачені кошти в сумі 23,7 тис. грн., шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів, або стягнути з осіб, винних у зайвому нарахуванні заробітної плати у порядку встановленому ст. ст. 133-136 Кодексу законів про працю України, оскільки виплати, зокрема надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% не відповідають вимогам додатку №4 до Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом позивача на 2005-2006 роки, який діє на момент спірних правовідносин.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та враховуються заперечення відповідача в частині визнання протиправною та скасування вимоги про проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування зайвих виплат в загальній сумі 912,8 тис. гривень, або стягнення з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоди у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, оскільки ревізією встановлено, що у 2008 році, позивачем віднесено на «Адміністративні витрати» вартість послуг стільникового зв'язку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» та СП ТОВ «Інтернешенел Телекоміснікейшен К» в сумі 1108,14 грн., у 2009 році у сумі 2997,96 грн., у 2010 році - 450,0 грн., всього на суму 4556,1 грн. На підтвердження правомірності вказаних витрат позивачем надано суду лише копію договору про надання послуг стільникового мобільного зв'язку від 24.07.2009 року та замовлення від цього ж числа. Будь яких інших доказів згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б підтверджували факти здійснення господарських операцій пов'язаних із діяльністю позивача, останнім не надано, що по суті підтверджує висновки відповідача про заниження прибутку.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та враховуються заперечення відповідача в частині щодо вексельних операцій, оскільки матеріалами справи встановлено, що ВАТ «ВНК Розточчя СТ» (інвестор на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 27.12.2006 по справі №7/93-23/46), на підставі договору про переуступку боргу від 16.12.2002 б/н, укладеного між позивачем, як «Боржником», ЗАТ «Брінкфорд» як «Кредитором» та ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» , як «Новим кредитором», приймає на себе зобов'язання погасити заборгованість перед ЗАТ «Брінкфорд». На підставі акту приймання передачі векселів від 20 квітня 2007 року ВАТ «ВНК Розточчя СТ», в особі голови правління Жарка Я.М. передає, а позивач в особі голови правління Василишина В.Г. приймає до оплати прості векселі на загальну суму 908162,64 грн., а саме векселі №733256335458 номіналом 633 162,64 грн. (ЗАТ «Брінкфорд» - ВАТ ВНК «Розточчя СТ») та №733256335107 номіналом 275000 грн. (ЗАТ «Брінкфорд» - ВАТ ВНК «Розточчя СТ»). На копіях зворотної сторони векселів оформлено індосамент записом - ВАТ ВНК «Розточчя СТ». Відмітки про збільшення терміну оплати та зміну платника на векселях відсутні. Згідно ст.ст. 23, 78 Конвенції якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, прості векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, повинні бути пред'явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання.

ВАТ ВНК «Розточчя СТ» не було своєчасно пред'явлено до оплати вищевказані векселі, однак заборгованість за векселями переведено в іншу поточну заборгованість в сумі 908163,00 грн., погашення якої проведено платіжними дорученнями, що позивачем не заперечується.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та враховуються заперечення відповідача в частині визнання протиправною та скасування вимоги щодо порушення позивачем вимог Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 року №803, внаслідок реалізації малоцінних необоротних активів по заниженій ціні позивачу завдано збитки в сумі 1135,7 тис. грн. Крім цього, в порушення п.6, п.10, п.13 Порядку відчужено майно на загальну суму 667,2 тис. грн., що знаходилося на балансі суб'єкта господарювання без проведення експертної оцінки та попередньої згоди на відчуження майна Фонду державного майна, у зв'язку з чим, в порядку ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду в загальній сумі 1135,7 тис. грн., спричинену внаслідок допущених порушень та в подальшому при відчуженні майна керуватись вимогами Порядку, оскільки Статутом позивача (пп 10.2) передбачено, що у разі, коли товариство відповідно до законодавства України віднесено до підприємств державного сектору економіки, всі дії стосовно майна товариства погоджуються з органом управління корпоративними правами держави. Відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Незалежна оцінка майна, що пропонується до відчуження, проводиться відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Факт відчуження вказаного майна позивачем не заперечується, а дотримання вказаних вимог законодавства не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та враховуються заперечення відповідача в частині визнання протиправною та скасування вимоги щодо порушення позивачем вимог ст. 785 Цивільного кодексу України по договорах оренди (найму) від 22.06.2007 року № 16/№17/№18/№19/№20-20/20-06-2007 про не повернення майна у встановлені терміни та у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу. У зв'язку з чим позивачу, вжити заходи щодо повернення майна відповідно до вимог чинного законодавства або приведення договірних відносин з орендарями у відповідність до чинного законодавства, а саме: переукласти договори оренди з врахуванням умов платності або розірвати у встановленому порядку договірні відносини, нарахувати неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час протермінування та провести претензійно - позовну роботу щодо перерахування неустойки, оскільки відповідач вправі пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, відповідно оцінка судом вказаної вимоги може бути надана лише станом на момент її пред'явлення. Судом враховується, те що позивачем ні підчас перевірки, ні при поданні заперечень на акт перевірки не надано відповідачу актів щодо повернення орендованого майна, а відтак вимоги відповідача в цій частині є правомірні, оскільки відповідач формував такі з обставин встановлених актом перевірки та з врахування заперечень позивача. Відповідно акти про повернення орендованого майна, додані до справи, не є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування вимог відповідача в цій частині.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та не враховуються заперечення відповідача в частині визнання протиправною та скасування вимоги про вжиття заходів щодо оформлення прав власності (користування) на земельні ділянки та справляти земельний податок, відповідно до норм чинного законодавства, оскільки на момент пред'явлення спірних вимог в цій частині позивачем вже були відчужені об'єкти нерухомості розташовані на цих же земельних ділянках. На запитання суду, представники відповідача не вказали жодного передбаченого законом шляху щодо оформлення прав власності (користування) на такі земельні ділянки. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно у позивача припиненні права власності, права користування земельними ділянками, на яких розташовані ці об'єкти, відтак в цій частині вимоги відповідача є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено частково.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 162 КАС України, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправними та скасування обов'язкових вимог, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167, 256 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати пункт 11 Обов'язкових вимог викладених у листі Державної фінансової інспекції у Львівській області № 05-15м/271 від 12.01.2011 року.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод Автонавантажувач» (ЄДРПОУ 05808758, вул. Шевченка, 321, м. Львів) 0,57 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 10.06.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.