Постанова № 31752954, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16081/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Борисюк Л.П., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Семенова О.В.

пр-к відповідача Макаревич О.С.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0000690700 -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0000690700.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012 року ТОВ «Компанія «Інфант» за результатами якої складено акт від 06.09.2012 р. № 212/15-314/33304497.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що згідно до п.102.5 статті 102, п.200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 752 739грн., у тому числі: листопад 2008 року - 46 527грн., грудень 2008 року - 80 000грн., лютий 2009 року - 48 224грн березень 2009 року - 162 475грн., квітень 2009 року - 91 327грн., травень 2009 року -162 852грн., червень 2009 року - 3 525грн., липень 2009 року - 157 809грн., оскільки з дати виникнення права позивача на відшкодування вказаних сум податкового кредиту минуло 1095 днів.

За наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року №0000690700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 752 739 грн. за липень 2012 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем протягом 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ і останній, згідно ст.102.5 Податкового кодексу позбавляється права на бюджетне відшкодування залишку від'ємного значення в сумі 752739 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи , колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог п.102.5 ст.102 ПК України, на яку посилався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, строк у 1095 днів встановлюється для подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

В даній справі спір виник з приводу правильності формування позивачем від'ємного значення ПДВ та правомірності зменшення його розміру відповідачем.

Отже, перш за все, необхідно розрізняти два поняття - переплата (помилково та/або надміру сплачені кошти) з податку та від'ємне значення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 14.1.115 ПКУ надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Тобто переплата з податку на додану вартість існуватиме тільки у тому разі, якщо платник податку сплатив до бюджету податкове зобов'язання вище за розмір узгодженого.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.6. ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Що стосується бюджетного відшкодування податку на додану вартість, то згідно вимог п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення сум бюджетного відшкодування подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації

Як передбачено п.102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Якщо ж платник податку, всупереч нормам ПКУ, своєчасно не заявив про бюджетне відшкодування, а продовжував декларувати від'ємне значення податку, то в такому разі, на нашу думку, скористатися правом на відшкодування можливо лише в межах 1095 днів. Реалізувати таке право можливо шляхом подання уточнюючого розрахунку за період, в якому воно виникло, якщо цей період потрапляє в межі 1095 днів.

Згідно з п. 200.1 ПКУ, якщо різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має від'ємне значення, відповідно до п. 200.3 ПКУ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто при виникненні від'ємного значення платник податку повинен:

-або врахувати його в рахунок зменшення існуючого податкового боргу;

-або, у разі відсутності податкового боргу, віднести до складу податкового кредиту наступного періоду.

Водночас, відповідно до п. 200.4 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді платник податку (за наявності від'ємного значення у попередньому періоді) декларує від'ємне значення, то він повинен:

-задекларувати бюджетне відшкодування (при виконанні передбачених ПКУ умов);

-залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування зарахувати до складу податкового кредиту наступного періоду.

Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. N 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за N 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

З викладеного вбачається, що п. 102.5 ПКУ встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто «переплати», а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення «переплата», тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо від'ємне значення відображається правомірно (у зв'язку з відсутністю у платника податку права на бюджетне відшкодування), то строків давності для його відображення не передбачено. Це підтверджується і листом ДПСУ від 12.01.2012 р. № 808/7/15-3417-16. В ньому зазначено, що платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Компанія «Інфант» має залишок від'ємного значення з ПДВ, що виник як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду: за листопад 2008 року в розмірі - 46 527грн.; грудень 2008 року в розмірі - 80 000грн.; лютий 2009 року в розмірі - 48 224грн.; березень 2009 року в розмірі - 162 475грн.; квітень 2009 року в розмірі - 91 327грн.; травень 2009 року в розмірі - 162 852грн.; червень 2009 року в розмірі - 3 525грн.; липень 2009 року в розмірі - 157809грн., який після бюджетного відшкодування включило до складу податкового кредиту наступного податкового періоду до повного погашення, що відображено у рядку 24 в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі - 752 739 грн.

Отже в даному випадку з боку позивача не було вжито дій та заходів а ні на повернення надміру сплачених сум до бюджету, а ні на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а було правомірно включено до складу податкового кредиту звітного періоду від'ємне значення попередніх податкових періодів.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача, в обґрунтування правомірності свого рішення, на лист Державної податкової служби України від 06.04.2012р. №1055/7/15-3417-03, оскільки в ньому роз'яснюється порядок формування податкового кредиту у разі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари /послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, тобто щодо безоплатно отриманих товарів/послуг. В даному ж випадку товари/послуги отримані позивачем були оплачені вчасно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про правомірність рішення відповідача щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 752739 за липень 2012 року є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції вбачає наявність підстав для його скасування та ухвалення нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інфант» залишити задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012 року №0000690700.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя Л.П.Борисюк

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст постанови складено 10.06.2013 року.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Борисюк Л.П.

Парінов А.Б.