Постанова № 31752949, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9624/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м.. Києва від 5 грудня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солсервіс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ТОВ «Солсервіс» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000342230 та №0000352230 від 5 липня 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Пальміра - С» носять реальний характер.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення в повному обсязі позовних вимог. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції винесена внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Солсервіс» зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.03.2008 за №10691020000023257 за адресою: 04205, м.Київ, пр-т Оболонський, 16 та взято на податковий облік у ДПІ у Оболонському районі м. Києва 28.03.2008 №10888.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва на підставі наказу від 06.06.2012 №734, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Солсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Пальміра-С» за жовтень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №352/22-3/35847183 від 19.06.2012 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000342230 від 05.07.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 144900,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000352230 від 05.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131250,00грн.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) вказаними підприємствами для ТОВ «Солсервіс», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не дають суду можливість встановити реальність здійснення операцій та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірних податкових - повідомлень рішень є обґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Солсервіс» (Замовник) та ТОВ «Пальміра-С» (Підрядник) укладено Договір підряду №27/10 від 01.10.2011, предметом договору є те, що Підрядник приймає на себе по обслуговуванню електротехнічних мереж та експлуатаційному обслуговуванню об'єктів, що знаходяться в м. Києві по вул. Вербовій, 19, 21, 23 та вул. Г.Сталінграду, 53-Б. ТОВ «Пальміра-С» виконано умови Договору №27/10 від 01.10.2011, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року.

Між ТОВ «Солсервіс» (Замовник) та ТОВ «Пальміра-С»(Підрядник) укладено Договір підряду №28/10 від 01.10.2011, предметом договору є те, що Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті Замовника, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 47. ТОВ «Пальміра-С» виконано умови Договору №28/10 від 01.10.2011, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року.

В зв'язку з чим, ТОВ «Пальміра-С» виписано податкові накладні №118 від 31.10.2011 (договір №27/10) та №119 від 31.10.2011 (договір №28/10).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, того, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів дійшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт реального здійснення господарської діяльності за договорами укладеними між позивачем з ТОВ «Пальміра - С».

Первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наявні у позивача податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, оформлені у відповідності з вимогами п.п.12-18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1997 року за №233/2037, та вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, які були чинними у відповідних перевіряємих періодах, і містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги посилання податкового органу на пояснення засновника ТОВ «Пальміра - С» ОСОБА_1 щодо фіктивності та недійсності підписаних ним документів, пов'язаних із діяльністю ТОВ «Пальміра - С», оскільки матеріалами справи підтверджується що реєстрація ТОВ «Пальміра - С» відбулася у вересні 2005 року (а.с. 25), 12.10.05 року видано свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ (а.с.26), крім того, в матеріалах справи відсутній вирок, який набрав законної сили щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

З врахуванням викладеного, пояснення засновника ТОВ «Пальміра - С» ОСОБА_1 щодо фіктивності та недійсності підписаних ним документів, пов'язаних із діяльністю ТОВ «Пальміра - С», викладені в акті від 08.02.12 року (а.с. 132 - 140), не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

До того ж, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів враховує, що на момент укладення позивачем договорів з ТОВ «Пальміра - С» та отримання податкових накладних, останнє було в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Інспекцією державного архітектурного - будівельного контролю у м. Києві було надано ліцензію ТОВ «Пальміра - С» на право здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (серія АВ № 588908 від 10.10.2011 року, (а.с. 27), що спростовує доводи податкового органу про відсутність необхідних трудових, виробничих та інших ресурсів й умов, які згідно законодавства є необхідними для виконання відповідних будівельних робіт.

З врахуванням вищевикладеного та того, що факт здійснення господарських операцій між зазначеними суб'єктами господарювання підтверджується складеними належним чином первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними, та враховуючи, що діюче законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солсервіс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.. Києва від 5 грудня 2012 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Солсервіс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000342230 та № 0000352230 від 5 липня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солсервіс» судові витрати у розмірі 4 142, 25 грн. (чотири тисячі сто сорок дві грн.. двадцять п'ять коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2013 року.

Головуючий: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.