Ухвала суду № 31748724, 06.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 9104/38545/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 р. по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

28.12.2011 року позивач - управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області звернулося до суду із позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на суму 1738,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 28.12.2011 року - відповідач, всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не проводив сплату внесків до Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня 2010р. по грудень 2010р. на суму 1738,80грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 р. адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1738 (одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн. 80 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі на рахунок п/р 25608320101058 у ОПЕРВ - Тернопільське обласне управління Ощадного банку України, МФО 338545, код 21156278.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до переконання, що відповідач всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не проводив сплату внесків до Пенсійного фонду України, внаслідок чого у нього виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня 2010 року по грудень 2010 року на суму 1738,80 грн. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а оспорювану суму заборгованості стягнути з відповідача.

Не погоджуючись із постановою суду відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на правові норми ст. 69 КАС України, ст.ст.55,62,129 Конституції України, наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції, з огляду на недоведеність належними доказами вини відповідача.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (надалі - Закон № 1058-ІV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області та є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно вимог ст.ст. 11, 14, 15 Закону № 1058-ІV відповідач є застрахованою особою, страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, в контексті ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-ІV, відповідач зобов'язаний самостійно нараховувати (обчислювати) страхові внески.

Слід зазначити, що п. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для сплати страхових внесків для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 Закону №1058-ІV, є квартал.

Так, згідно Прикінцевих положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 129/98-ВР від 13.02.1998 року до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10% сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90% сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрями.

Як встановлено судом, відповідач здійснював підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування на основі сплати фіксованого патенту, - 10% від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до абз. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Також суд враховує, що сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.

Як встановлено статтею 1 Закону № 1058-ІV мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Так, згідно статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VІ від 27.04.2010 року мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 року - 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 грн., з 1 грудня 2010 року - 922 грн.

У відповідності до абз. 6 п. 4.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (зокрема фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок)) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, - 33,2% з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України за кожен місяць з 1 липня 2010 році по 30 вересня 2010 році у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%), з 1 жовтня 2010 році по 30 листопада 2010 році у сумі 301 грн. 12 коп. (907 грн. х 33,2%) за кожен місяць та з грудня 2010 році у сумі 306 грн. 10 коп. (922 грн. х 33,2%).

Попри зазначене, відповідач всупереч вимогам вищевикладених нормативно-правових, актів не проводив сплату внесків до Пенсійного фонду України, внаслідок чого у нього виникла заборгованість зі сплати страхових внесків за період з липня 2010 року по грудень 2010 року на суму 1738,80 грн.

Згідно ч. 12 ст. 20 Закону № 1058- ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 р. по справі № 2а-1970/4266/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Глушко

Судді: О.О. Большакова

В.Я. Макарик