Рішення № 31747419, 04.06.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р.Справа № 922/1841/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "АЗЧ Постач", м.Харків до Приватного підприємства "ВПФ "ВЛАТОР", м.Харків про стягнення 360985,87 гривень за участю представників:

позивача - Рощук А.О. (довіреність №б/н від 01 червня 2013 року),

відповідача - Бихно О.М. (довіреність №б/н від 24 квітня 2013 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "АЗЧ Постач", звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відповідача, Приватного підприємства "ВПФ "Влатор" суму заборгованості у розмірі 360985,87 гривень. Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не в повному обсязі виконав грошове зобов'язання за договором поставки №АЗ-03, укладеного між сторонами 11 листопада 2011 року (далі-Договір).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 травня 2013 року було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04 червня 2013 року.

03 червня 2013 року Позивач надав до канцелярії суду (вх.№20151) документи, на підтвердження позовних вимог.

Також, 03 червня 2013 року Відповідач надав до канцелярії суду (вх.№20148) відзив, в якому позов визнає у повному обсязі.

Суд дослідив і долучив до справи усі надані документи.

Позивач у судовому засіданні 04 червня 2013 року позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 04 червня 2013 року позов визнав, відзив підтримав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 11 листопада 2011 року між Приватним підприємством «АЗЧ ПОСТАЧ» ( постачальник) та Приватним підприємством «ВПФ «ВЛАТОР» ( покупець) було укладено Договір поставки № A3-03. На виконання умов даного Договору, постачальник - Приватне підприємство «АЗЧ ПОСТАЧ», в період з 17 листопада 2011 року по 29 березня 2013 року здійснив поставку товару покупцю - Приватному підприємству «ВПФ «ВЛАТОР», на загальну суму 745090,00 гривень. Факт поставки продукції підтверджується матеріалами справи (видатковими накладними).

Відповідно до п.3.2. Договору: «Покупець здійснює оплату до моменту поставки, але не пізніше 30 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника».

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором виконав частково, за поставлену продукцію в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим, на час подання позову до суду, утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 360 985,87 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, своїми діями Відповідач порушив умови Договору щодо строків оплати товару Покупцем, та вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення Відповідачем існуючої заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача 360985,87 гривень, нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких тягар сплати судового збору несе винна особа. Таким чином, оскільки спір виник з вини Відповідача, то суд вважає за необхідне судовий збір покласти на Відповідача.

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 599, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «ВПФ «ВЛАТОР» (код 34392592; 61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 126/1, р/р№26002001302286 в ПАТ "АКТАБанк", МФО 307394) на користь Приватного підприємства «АЗЧ ПОСТАЧ» (код 36817584; 63503, Харківська обл., м.Чугуїв, вул.Р.Люксембург, 16а; р/р №26005000118275 в ПуАТ "Себ Банк", МФО 300175) 360985,87 гривень основного боргу, 7219,70 гривень судового збору.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

справа №922/1841/13