Ухвала суду № 31738383, 29.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Львів № 9104/153311/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання Рак Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБФ» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБФ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «СБФ» звернувся в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0004442301 від 24.05.2012 р. та № 0004432301 від 24.05.2012 р.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт ТзОВ «СБФ» подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що в матеріалах справи є необхідні первинні документи які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТзОВ «СБФ» з ТзОВ «Медео-Захід».

Апелянт, просить суд апеляційної інстанції постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 р. скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

З 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Волинської області проведено виїзну документальну перевірку ТзОВ «СБФ» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід».

За результатами перевірки складено акт № 1147/22-1/25091854 від 11.05.2012 р.

Як вбачається з даного акта, позивач ТзОВ «СБФ» порушив:

- ч.1 ст.ст. 203,215,228,662,655,628,638,664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

- п.1.4 ст.1,пп. 7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4, п.7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «СБФ» завищив податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід» на загальну суму - 165585 грн.;

- п.3.1, ст. 3, п.5.2 та п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «СБФ» занизив об'єкт оподаткування на загальну суму 827925 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 р. на 206981 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Луцька об'єднана ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004432301 від 24.05.2012 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму - 296981 грн. ( основний платіж ) та 51745,25 грн. ( штрафні санкції ) та податкове повідомлення-рішення № 0004442301 від 24.05.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 165585 грн. ( основний платіж ) та 41396 грн. 25 коп. (штрафні санкції).

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про нікчемність правочинів між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.

Спірні правовідносини виникли у період: з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року тому, застосуванню до них підлягають Закони України: «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» оскільки, саме вони визначали правила формування спірних податків на прибуток та ПДВ за вказаний період.

Як вбачається з матеріалів справи 30.08.2010 р. між ТзОВ «СБФ» ( орендар ) та ТзОВ «Медео-Захід» ( орендодавець ) укладено договір оренди за яким орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно яке знаходиться за адресою : с. Підцир'я К.Каширського району.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Медео-Захід» не являвся та не являється власником даного нерухомого майна а тому, не вправі був укладати договір оренди.

31.12.2009 р. та 01.04.2010 р. між ТзОВ «СБФ» ( замовник ) та ТзОВ «Медео-Захід» (виконавець ) укладено договори про надання послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів ТзОВ «Медео-Захід» надало послуги ТзОВ «СБФ» на загальну суму - 993504 грн. в тому числі ПДВ - 165 584,10 грн.

Проте, з актів здачі-приймання вбачається відсутність реальних даних, що отримані послуги пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції. У ТзОВ «Медео-Захід» відсутні необхідні умови для ведення господарської операції, відсутні основні фонди та необхідний технічний персонал.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дана господарські операції були спрямована виключно на формування валових витрат та неправомірне включення суми згідно податкової накладної до податкового кредиту. Тому, податковим органом правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі -258726,25 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на суму - 206981,25 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 цього ж Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку що реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ «СБФ» по взаємовідносинах з ТзОВ «Медео-Захід» не підтверджується представленими доказами, вказані дії позивача спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. За відсутності фактичного здійснення операцій відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів а тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СБФ» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року у справі за № 2а-2534/12/0370 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Н.В.Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель