Ухвала суду № 31733167, 28.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5925/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року в адміністративній справі № 2а-2118/09/1970 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання відшкодувати податок на додану вартість з державного бюджету,

В С Т А Н О В И В :

29.08.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця» (далі - ТзОВ «Хортиця») звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000112306/0 від 11.08.2005 р. та зобов'язати відшкодувати 747935,00 грн. податку на додану вартість із державного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що згідно поданої декларації з податку на додану вартість за травень 2004 р. ним було заявлено до бюджетного відшкодування 743935,00 грн. Крім того, після виправлення помилки, 14.02.2005 р. позивачем подано до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Тернопільська ОДПІ) декларацію із податку на додану вартість та розрахунок коригування сум податку на додану вартість за грудень 2004 р., відповідно до яких перенесено суму податкового кредиту за травень 2004 р. у розмірі 747935,00 грн. до декларації за грудень 2004 р. Таким чином, згідно із розрахунком коригування сум ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету за травень 2004 р. сума бюджетного відшкодування з ПДВ складала 747935,00 грн. Однак, відповідачі відмовляються відшкодувати з бюджету дану суму ПДВ.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, ТзОВ «Хортиця» оскаржило її в апеляційному порядку, вважаючи, що дана постанова прийнята з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі, неправильним застосуванням норм матеріального й процесуального права, через що є незаконною. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що недотримання ТзОВ «Хортиця» порядку подання податкової декларації та подальше невчасне виправлення виявлених помилок не є підставою для позбавлення товариства на бюджетне відшкодування спірної суми ПДВ. Право на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ товариством підтверджено належними доказами у справі. Відповідно дії відповідача, який відмовляється відшкодувати з бюджету податок на додану вартість у сумі 747935,00 грн., є незаконними та порушують право платника податку на повернення такої суми, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним і належить до скасування.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як встановлено судом, 14.02.2005 р. ТзОВ «Хортиця» подало до Тернопільської ОДПІ декларацію із податку на додану вартість та розрахунок коригування податку на додану вартість за грудень 2004 р., згідно яких проведено виправлення помилки за травень 2004 р. шляхом перенесення суми податкового кредиту за травень 2004 р. у розмірі 747935,00 грн. до декларації за грудень 2004 р., а сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на рахунок в установі банку, складає 747935,00 грн.

З метою підтвердження від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2004 р. Тернопільською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за грудень 2004 р. Однак, при виході на місце юридичної адреси позивача податковим органом не встановлено місцезнаходження там ТзОВ «Хортиця».

Після цього Тернопільською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТзОВ «Хортиця» за період з 01.12.2004 р. по 31.12.2004 р., за наслідками якої складено акт № 23-623/1420/32750453 від 11.08.2005 р.

Проведеною перевіркою встановлено, що в розрахунку коригування сум ПДВ не відмічено перелік податкових накладних за травень 2004 р., згідно яких коригується податковий кредит, чим порушено п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п.4.4 п.4, п.п.5.8.1 п.5.8 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Порядок заповнення та подання податкових декларацій по податку на додану вартість».

На підставі акта перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000112306/0 від 11.08.2005 р., яким ТзОВ «Хортиця» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 747935,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування ПДВ у позивача виникло протягом 2004 р., коли єдиною підставою для проведення відшкодування були дані податкової декларації, проте позивач не скористався цим правом, а новий порядок відшкодування ПДВ передбачав настання певних умов, зокрема обов'язковість сплати ПДВ при отриманні товарів у попередньому звітному періоді, а також: при умові того, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду в наступному кредиті. Крім того, позивачем неправомірно застосовано нульову ставку податку при вивезенні (експорті) товару за вантажно-митними деклараціями, в яких одержувачем товару зазначено компанію «Greendown B.V.» (Нідерланди). А тому, Тернопільською ОДПІ правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112306/0 від 11.08.2005 р., яким позивачу ТзОВ «Хортиця» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 747 935,00 грн.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.1.8 ст.1 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди.

Положеннями пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону № 168/97-ВР встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Однак, згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, не дозволялось включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що право на відшкодування ПДВ у позивача виникло в період, коли єдиною підставою для проведення відшкодування були дані податкової декларації, однак позивач не скористався цим правом, а новий порядок відшкодування ПДВ передбачав обов'язковість сплати ПДВ при отриманні товарів у попередньому звітному періоді та включення до складу податкового періоду в наступному кредиті залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування. Крім того, витрати по сплаті податку, які включались до податкового кредиту потребували підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг)

Щодо доводів позивача про формування від'ємного значення ПДВ внаслідок проведення експортних операцій з іноземним партнером «Сrеendown В.V.» (Нідерланди) через комісіонера ТзОВ «Інтерсталь», по якому і був сформований податковий кредит з ПДВ, а згодом і бюджетне відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами перевірки, проведеної Чернігівською митницею в межах порушеної кримінальної справи, директор підприємства «Сrеendown В.V.» (Нідерланди) ніколи на території України не перебував, будь-які контракти з українськими контрагентами не укладав та взагалі не має українських партнерів. Також вказане підприємство контракти, складені на російські мові, не підписувало, а відтиск печатки на спірному контракті не є аналогом відтиску оригіналу печатки.

Крім того, постановою господарського суду Тернопільської області від 14.06.2001 р. встановлено, що компанія «Сrеendown В.V.» (Нідерланди) ніколи не мала будь-яких господарських зв'язків в Україні, зокрема з ТзОВ «Інтерсталь», не укладала жодних договорів чи контрактів із зазначеним товариством, ніколи не доручала жодній третій особі здійснювати від її імені оплати будь-якому товариству України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене вище та беручи до уваги те, що підписання зовнішньоекономічного контракту та відповідних додатків до нього директором «Сrеendown В.V.» (Нідерланди) Є.Скрабулісом не відповідають встановленим у господарській справі обставинам, колегія суддів вважає, що позивачем фактично не було укладено контракту із компанією «Сrеendown В.V.» (Нідерланди), а тому оплата вартості товаро-матеріальних цінностей, які є предметом контракту, не здійснювалась.

Оцінюючи в сукупності все наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що Тернопільською ОДПІ правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000112306/0 від 11.08.2005 р., яким позивачу ТзОВ «Хортиця» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 747935,00 грн.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року в адміністративній справі № 2а-2118/09/1970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький