Постанова № 31735499, 22.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа № 809/1402/13-a

16 год. 05 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Матейчук Г.І.,

представника відповідача - Лазаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі

до відповідача: Відділу Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі (надалі також - позивач) до Відділу Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області (надалі також - відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час виконання зведеного виконавчого провадження по вимогам про сплату недоїмки №Ф-861/6 від 05.08.2011, №Ф-861/8 від 25.05.2012, №Ф-5/1 від 07.02.2013 року та рішень №244, №265 від 14.03.2013 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та по постановах відповідача №22 від 28.10.2010 року, №50 від 11.08.2011 року, №57 від 12.10.2011 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, відповідачем не вжиті всі дії та заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження». З цього приводу позивач просить визнати дії (бездіяльність) відповідача неправомірною та зобов'язати позивача вчинити всі дії щодо примусового виконання в рамках вищевказаних виконавчих проваджень.

Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив суду, що відповідачем вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» в рамкам зведеного виконавчого провадження щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та зведеного виконавчого провадження щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Також вказав, що станом на момент розгляду адміністративної справи виконавче провадження по вищевказаних вимогах ще не закінчене, а тому у позивача відсутні підстави вважати, що відповідачем не вживаються заходи щодо стягнення заборгованості, адже встановлений законом строк щодо можливості вжиття даних заходів примусового виконання рішень позивача ще не закінчений.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, зі змінами та доповненнями (надалі також - Закон №606) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до статті 2 Закону №606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Приписами частини 1 статті 17 Закону №606, встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в свою чергу пунктом 8 частини 2 цієї статті передбачено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Пунктом 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року передбачено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому позивачем передано для примусового виконання постанови №22 від 28.10.2010 року, №50 від 11.08.2011 року та №57 від 12.10.2011 року та зведене виконавче провадження щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про примусове виконання, вимог про сплату недоїмки №Ф-861/6 від 05.08.2011 року, №Ф-861/8 від 25.05.2012, №Ф-5/1 від 07.02.2013 року та рішень №244, №265 від 14.03.2013 року.

29.04.2013 року позивач ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відповідно, про що складено довідки.

Так, згідно з довідкою від 29.04.2013 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, встановлено, що позивачем передано для примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення, по яким відкрито провадження 10 грудня 2010 року по постанові №22 від 28.10.2010 року, 06 вересня 2011 року по постанові №50 від 11.08.2011 року, 09 листопада 2011 року по постанові №57 від 12.10.2011 року. Згідно статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» вищевказані виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження, в яке ввійшли також виконавчі провадження, відкриті на підставі інших виконавчих документів, що не стосуються даної адміністративної справи.

З метою розшуку майна відповідачем зроблено запити в ДПІ в Снятинському районі, Снятинську районну інспекцію Держтехнагляду, Коломийське ВРЕР, Коломийське МБТІ, Снятинський РЦЗ, управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі, Джурівську сільську раду, Центр ДЗК. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно. 07.09.2011 року направлено в МП «Вектор-49» для виконання постанову про звернення стягнення на заробітну плату (а.с.28-30). 07.03.2012 року направлено запит в Коломийське ВРЕР про наявність у власності транспортних засобів. 05.06.2012 направлено подання в суд про обмеження права виїзду за межу України. За результатами розгляду Снятинським районним судом в задоволенні подання - відмовлено. 14.12.2012 року направлено розпорядження до МП «Вектор-49» про стягнення з заробітної плати заборгованості (а.с.33,42,43). 26.02.2013 року в результаті спільного виїзду по місцю роботи боржника державним виконавцем та спеціалістом управління було погашено 197 грн. 25.04.2013 року в результаті виїзду державним виконавцем по місцю роботи боржника, останнім погашено 500,00 грн. Щодо стосується опису, арешту та оцінки нерухомого майна та дій відповідача щодо реалізації автомобіля OPEL ASTRA НОМЕР_1 судом встановлено, що дані дії здійснені в рамках примусового виконання по інших виконавчих документах та позивача не стосуються. Відповідачем після відкриття даної адміністративної справи здійснено опис й арешт майна, згідно з актом від 14.05.2013 року (а.с.45-48). Також, за порушення вимог частини 1 статті 69 Закону №606, в частині не надсилання бухгалтером підприємства «Вектор-49» на адресу відповідача звіту щодо виконання розпорядження про примусове стягнення із заробітної плати недоїмки, відповідачем складено акт для скерування до правоохоронних органів.

Згідно з Довідкою від 29.04.2013 року про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 встановлено, що вимоги про сплату боргу № Ф-861/6 від 05.08.2011 року та № Ф-861/8 від 25.05.2012 року повторно направленні відповідачу, 03.01.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, щодо вимоги про сплату недоїмки №Ф-5/1 від 07.02.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 06.03.2013 року, щодо рішень № №244, 265 від 14.03.2013 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 10.04.2013 року (а.с.12).

З метою розшуку майна державним виконавцем здійснено запити в Держкомзем, Коломийське ВРЕР ДАІ, Управління ПФУ в Снятинському районі, Снятинський РЦЗ, ДПІ в Снятинському районі.

22.01.2013 року отримано відповідь через автоматизовану систему про те, що на обліку зареєстрована с/г техніка. 26.02.2013 року складено акт про те, що боржник в с.Іллінці проживає, майно яке підлягає опису і реалізації відсутнє.

При ознайомленні з матеріалами зведеного виконавчого провадження судом встановлено, що 26 березня 2013 року винесено ухвалу Снятинського районного суду про обмеження в праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_3 до погашення боргу. 17 травня 2013 року, після відкриття судом провадження в даній адміністративній справи, здійснено опис й арешт майна (трактора колісного) відповідно до акту (а.с.50-51).

Додатково позивач вказала, що вимоги про сплату недоїмки №Ф861/8 від 25.05.2012 року та №Ф861/6 від 05.08.2011 року вже надсилались відповідачу, але були повернуті без виконання у відповідності до постанов ВП № 32805423 (а.с.13) та ВП №28054287 (а.с.14) від 27.12.2012 року, з чого також вбачаються протиправні дії відповідача.

На думку позивача дії відповідача щодо стягнення боргу є недостатніми, вчиненні без реального стягнення коштів та з метою затягування виконавчого провадження, тому з даного приводу звернулась до суду.

Приписами статті 11 Закону №606 визначені обов'язки і права державних виконавців, так державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом, з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Статтею 32 Закону №606 перелічені заходи примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності до положень частини 2 статті 30 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Статтею 52 Закону №606 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

З огляду на встановлені обставини та наведені правові норм, дії відповідача в частині виконання зведених виконавчих проваджень щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на момент судового розгляду даної справи, вчинені у відповідності до вимог Закону №606. Враховуючи той факт, що вищевказані зведені виконавчі провадження ще не завершені, а виконавцем не порушено строків здійснення виконавчого провадження, в суду відсутні підстави щодо визнання бездіяльності відповідача неправомірною.

Крім цього, суд зазначає, що принцип диспозитивності полягає в тому, що суд розглядає справу не інакше як за позовною заявою. Доводи позивача, висловлені в судовому засіданні, щодо визнання дій (бездіяльності) державного виконавця протиправними, в тому числі, при винесенні постанов про повернення виконавчих документів стягувачеві за попередніми виконавчими провадженнями є безпідставними, оскільки такі вимоги у адміністративному позові не зазначені, самі позовні вимоги в процесі розгляду справи позивачем не збільшувалися, а встановлений статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк на оскарження постанови ВП 32805423 від 27.12.2012 року (а.с.13) та ВП №28054287 від 27.12.2012 року (а.с.14) позивачем пропущено, відтак вказані усні пояснення позивача є безпідставними та не можуть прийматися судом в обгрунтування заявленого адміністративного позову.

Однак, судом з'ясовано та не заперечувалось відповідачем, що частина важливих виконавчих дій, а саме: опис й арешт майна, згідно з актом від 14.05.2013 року щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; складання акту про порушення згідно з частиною 2 статті 90 Закону №606, за не надсилання бухгалтером підприємства «Вектор-49», в якому ОСОБА_4 є директором, звіту про примусове стягнення із заробітної плати боргу, опис й арешт майна відповідно до акту (а.с.50-51) щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, здійснені після відкриття провадження в даній адміністративній справі, а тому дають суду підстави вважати, що саме звернення до суду позивача стало відповідним стимулом до вчинення відповідачем цих виконавчих дій.

З огляду на вищенаведене, з метою усунення можливих зволікань з боку державного виконавця, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вчинити всі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні вимог позивача у зведених виконавчих провадженнях щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів на користь Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області вчинити всі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження" в частині виконання вимог Управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі у зведених виконавчих провадженнях щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 27.05.2013 року.