Рішення № 31733265, 05.06.2013, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-253/11

Провадження № 2/456/38/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2013 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого: судді Шрамка Р. Т.

з участю секретаря: Волос О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрий-втормет" про звернення стягнення на заставне майно, позов ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_1, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Стрийської міської ради, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства «Плай-вест», ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрий-втормет» про звернення стягнення на заставне майно та просить в рахунок погашення заборгованості за кредитними угодами №ЕВРР/G1040 від 02.02.2007р., в сумі 245059 (двісті сорок п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн.. 18 коп. ОСОБА_1, як поручителя перед ПАТ «Приватбанк» на підставі іпотечного договору від 02 лютого 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кухні, чотирьох житлових кімнат площею 61.6 кв.м., загальна площа 98.9 кв.м. та належить ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №777847, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 29.07.2007 року, номер витягу 13379807, реєстраційний номер 5715000, номер запису 11274 в книзі 40, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічним Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно до укладеного договору № ЕВРР/G1040 від 02.02.2007 року Споживче товариство «Плай-вест» 05.02.2007 року отримало кредит у розмірі 350000,00 грн. у вигляді кредитної лінії, окремі транші якої видавались у розмірі і на умовах договору про видачу траншу №ЕВРР/G 1040 від 02.02.2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.02.2012 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 06.04.2009 року має заборгованість - 245059,18 грн., яка складається з: 201623,65 грн. - заборгованість за кредитом, 37384,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6051,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором були укладені договори застави та іпотеки. Так, позивач - «ПриватБанк» і ОСОБА_1, 02.02.2007 року уклали договір застави, згідно якого ОСОБА_1, надала в заставу належне їй майно, опис якого зазначено в договорі застави. Крім того 02.02.2007 року між «Приватбанком» та ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1, надала в іпотеку належне їй майно, а саме: квартиру загальною площею 98,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 777847, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 29.01.2007 року, номер витягу: 13379807, реєстраційний номер: 5715000, номер запису: 11274, в книзі 40. Відповідно до норм Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави, передбачено, що у випадку порушення заставодавцем/позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад. В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, предмети застави в заклад банку не передані. З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов'язок відповідачів передати предмети застави в заклад заставодержателя, позивач вважає вимогу стосовно зобов'язання відповідачів виконати зобов'язання в натурі, - законною і обґрунтованою. Крім того, відповідачі підлягають виселенню з житла, яке є предметом іпотеки.

Вважає, що відповідачі по справі, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_3 чинять дії, які мають на меті уникнути виконання зобов'язань перед банком. Банк виконав всі взяті зобов'язання, а відповідачі шляхом визнання позичальника банкрутом, подання необґрунтованих позовів, подання фальшивих довідок, тощо, затягують розгляд справи та не виконують взяті на себе зобов'язання. Всі довідки, які подаються на отримання кредиту подає позичальник, поручитель, банк особисто жодних довідок не збирає тому, представник позивача ОСОБА_5, позовні вимоги банку підтримав та просить позов задоволити в повному обсязі, щодо позову ОСОБА_3 до ПАТ АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Стрийської міської ради, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним Договору поруки №1 від 02.02.2007 року укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" Стрийське відділення "Міська рада" філії Західне регіональне відділення Закритого Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1, застосування наслідків недійсності правочину договору іпотеки укладеного 02.02.2007 року за №475 між ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1 та Закритим Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) м.Дніпропетровськ вул..Набережна Перемоги, 50, посвідченого приватним нотаріусом стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек, скасуванні реєстраційного запису про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9 від 02.02.2007р., стягнення судових витрат в сумі 45 (сорок п'ять) грн.. 50 коп., просить відмовити, оскільки такі позовні вимоги є необгрунтованими та незаконними. Укладенням договору поруки та іпотеки, жодним чином права ОСОБА_3, ОСОБА_1 не порушені зокрема, сама ОСОБА_1 надала довідку про те, що в спірній квартирі зареєстровані тільки вона і її чоловік, в договорі іпотеки вказано, що права третіх осіб на квартиру не порушуються.

Окремо слід звернути увагу га той факт, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом не після досягнення повноліття, а після звернення банку з позовом, що свідчить про намір затягування виконання зобов'язань.

Просить звернути суд увагу на те, що ОСОБА_3 на час укладення спірних договорів жодних майнових прав не мав тому, жодної згоди органу опіки на укладення договорів не потрібно тому, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_3, звернувся з позовом до суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору СТ «Плай-вест», ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Стрийської міської ради, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним іпотечного договору, в якому вказав, що ухвали суду від 17.05.2010р. та доданих до неї документів йому стало відомо, що його мати ОСОБА_1, 02.02.2007р. уклала з ПАТ «ПриватБанк» договір поруки №1 за яким взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями СТ «Плай - вест», що випливають із кредитного договору № ЕВРР/G 1040 від 02.02.2007р. по поверненню кредиту в сумі 350 000,00 грн., сплачувати за його користування 19 % річних, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 40 % процентів річних по кредиту. А також договір іпотеки від 02.02.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 475. За змістом оскаржуваного договору іпотеки ОСОБА_1, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з його батьком ОСОБА_2, поручилась спільним подружнім майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартирою АДРЕСА_1 та в якому була зареєстрована і проживала неповнолітня дитина - ОСОБА_3, 1991 року народження. Крім того, в даній квартирі проживають малолітні племінниці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Пунктом 16.7.1. договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має праве метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки. Укладення даного договору, одним із факторів забезпечення якого є майнові права фактично його мати створила обов'язки щодо спільних прав на спільне майно подружжя за рахунок якого може бути забезпечено виконання зобов'язань третьої особи. Внаслідок цього договору можуть вплинути не тільки на її матеріальне становище, а й на його. Таким чином порушено його право. Тому, вважає що даний договір іпотеки укладений з порушенням норм чинного цивільного та сімейного законодавства України, порушує його права та має бути визнаний в судовому порядку недійсним. Укладаючи договір іпотеки відповідачами порушено вимоги ЦК України, а саме правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Тобто, відповідач будучи матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3, 1991 року народження, уклала договір іпотеки, який суперечить житловим правам та інтересам неповнолітньої дитини, а тому такий договір є нікчемним з моменту його укладання, і в даному випадку повинні застосовуватися наслідки нікчемності договору.

Представник позивача ОСОБА_3, - ОСОБА_7, в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки, однак подав до суду заяву згідно якої просить справу слухати за його відсутності та позовні вимоги ОСОБА_3, задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1, - ОСОБА_8, в судовому засіданні в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» заперечив, позов ОСОБА_3, про визнання недійсним Договору поруки №1 від 02.02.2007 року підтримав та суду пояснив, що між позивачем та СТ «Плай-вест» 02.02.2007р. був укладений кредитний договір №ЕВРР/G 1040, за умовами якого, позивач надав, а СТ "Плай-Вест" отримало кредит у розмірі 350000 гривен зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Строком повного повернення кредиту, відповідно до пункту 1.3 кредитного договору, є 02 лютого 2012 року, якщо даний строк не змінений згідно з пунктами 2.3.3, 2.4.1 цього договору.

У той самий день, з метою забезпечення виконання СТ "Плай-Вест" зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" уклало з ОСОБА_1 іпотечний договір реєстровий №457 посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_1, передала ПАТ КБ «Приватбанк» в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань СТ "Плай-вест" нерухоме майно. Як встановлено в п. 22 договору іпотеки від 02.02.2007р., звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках передбачених договором, відповідно до розідму V ЗУ «Про іпотеку», на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Між тим, банком не надано доказів виконання положень ст. ст. 12, 35 Закону України "Про іпотеку". Звертаючись до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» попередньо не виконав вимоги договору іпотеки від 02.02.2007 року, та положення ст. 35 Закону України «Про іпотеку», не надіслав на адресу Іпотекодавця письмової вимоги про погашення заборгованості з попередженням про наступне звернення стягнення на предмет застави. Позивач взагалі не надав жодних об'єктивних доказів того, що відповідачі по справі попереджались про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором до того, як позивачем було прийнято рішення про звернення з позовом до суду. Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що перед поданням до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором позивач не вимагав від боржника та поручителя, усунення порушень обов'язків за кредитним договором, не пред'являв вимог про дострокове виконання основного зобов'язання й не повідомляв про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, що є обмеженням права . відповідачів вжити необхідних й залежних від них заходів до виконання договору в позасудовому порядку, тобто при зверненні до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконав вимоги Закону України "Про іпотеку" та положення п. 22 договору іпотеки від 02.02.2007 року, не дотримав процедури дострокового стягнення заборгованості по кредиту й звернення стягнення на предмет іпотеки, визначену кредитним договором та договором іпотеки, вважаю позовні вимоги позивача такими, що заявлені передчасно. Крім того позивач від боржника та поручителя (відповідачів) не вимагав звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та, усунення порушень обов'язків за кредитним договором, не пред'являв вимог про дострокове виконання основного зобов'язання й не повідомляв про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, письмової вимоги про добровільне звільнення житлового будинку чи житлового приміщення відповідачам не направляв.

Крім того, умови іпотечного договору укладеного від 02.02.2007 року, не відповідають вимогам законодавства України, оскільки на момент укладення іпотечного договору станом на 02.02.2007 року в квартирі були зареєстровані: ОСОБА_1 (власник), ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована з - 07.06.2004 року; ОСОБА_2 (чоловік), ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований з - 28.01.2005 року; ОСОБА_3 (син), ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований з - 28.01.2005 року., що підтверджується будинковою книгою та паспортом ОСОБА_3. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно вимог ч. 4 ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл Органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Однак при укладенні іпотечного договору, дозволу органу опіки та піклування Стрийської міської ради на вчинення правочину щодо нерухомого майна, право користування яким має мій син ОСОБА_3 не було, на підставі вищенаведеного просить в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення - відмовити, а позов ОСОБА_3, про визнання недійсним Договору поруки №1 від 02.02.2007 року задоволити.

Представники відповідача СТ «Плай-вест» та ТзОВ «Стрий-втормет» в судове засідання не з'явились та не повідомили суд про причини своєї неявки.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Третя особа приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилась, однак в попередньому судовому засіданні пояснила, що укладений нею договір іпотеки відповідає чинному законодавству та укладений відповідно до нього. На час укладення договору іпотеки їй було представлено всі необхідні документи з яких не вбачалось, що за адресою майна на яке встановлювалося обтяження була зареєстрована неповнолітня особа. Якби, така була зареєстрована то в такому випадку є необхідним отримання дозволу опікунської ради. Тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3, є безпідставними.

Представник третьої особи - опікунської ради Стрийської міської ради ОСОБА_9 позовні вимоги банку заперечила, позов ОСОБА_3, підтримала та зазначила, що згоди при укладенні оспорюваних договорів у них не отримували, вважає, що права неповнолітнього порушені.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрий-втормет" про звернення стягнення на заставне майно підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_1, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Стрийської міської ради, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

В судовому засіданні встановлено, що 02 лютого 2007р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Західного регіонального управління» ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» та Споживчим товариством «Плай-вест» в особі голови правління ОСОБА_2, був укладений кредитний договір №ЕВРР/G 1040, згідно якого, банк надав СТ «Плай-вест» у вигляді кредитної лінії, окремими траншами кошти в сумі 350000 (триста п'ятдесят тисяч) грн.. 00 коп., із кінцевим терміном повернення 02 лютого 2012р., із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.4.2 кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредитних коштів частинами щомісячно, згідно графіка погашення кредиту, який являється для кожного траншу окремо і є невід'ємною частиною до кожного договору по видачі траншу.

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником самостійно щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. (п.4.4. кредитного договору).

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 06.04.2009 року має заборгованість - 245059,18 грн., яка складається з: 201623,65 грн. - заборгованість за кредитом, 37384,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 6051,28 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №ЕВРР/G 1040 від 02.02.2007р., станом на 06.04.2009р.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною третьою цієї статті встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки задоволення вимог іпотекодержателя.

В п. 37, 38 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року визначено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України. У випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором із ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрований в реєстрі за №475 (а.с.20-25).

Згідно даного договору ОСОБА_1, надала в забезпечення Банку житлову квартиру у будинку АДРЕСА_1, що складається з однієї кухні, чотирьох житлових кімнат площею 61,6 кв.м., загальною площею 98,9 кв.м., що належить ОСОБА_1, на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ № 777847, зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 29.01.2007 року, номер витягу: 13379807, реєстраційний номер: 5715000, номер запису: 11274, в книзі 40.

Відповідно до п.п. 16.7.2, 16.8. Договору іпотеки встановлено, що у разі порушення позичальником умов зобов'язання кредитного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження, надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання, містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ст.ст. 62,58 Закону України «Про виконавче провадження» для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в рахунок погашення заборгованості СТ «Плай-вест» перед Публічним акціонерним товариством комерційного банку «Приватбанк» за кредитним договором №ЕВРР/G 1040 від 02.02.2007 р. в розмірі 245059 (двісті сорок п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн.. 18 коп. на підставі договору іпотеки від 02.02.2007 р. слід звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї кухні, чотирьох житлових кімнат площею 61,6 кв.м., загальною площею 98,9 кв.м. та належить іпотекодавцю ОСОБА_1, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічним Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_1, про те, що банк не надав доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем СТ «Плай-вест» умов договору, а тому в банку відсутні правові підстави для дострокового розірвання договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки доказів на спростування правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 06.04.2009 р. суду не надано, факт виконання умов кредитного договору щодо повернення коштів не доведено в судовому засіданні, судом встановлено, що жодних заходів з 06.04.2009 р. по погашенню заборгованості відповідачем не здійснено, а тому вказані доводи є голослівними і спростовуються матеріалами справи.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Крім того, посилання представника позивача ОСОБА_1, на Закон України "Про охорону дитинства" та вказуючи, що зверненням стягнення на предмет іпотеки будуть порушені права неповнолітньої дитини ОСОБА_3, суд бере до уваги договір іпотеки, відповідно до якого сторони на підставі наданих ПАТ КБ «Приватбанком» документів зазначили, що на предмет іпотеки, на підставах, передбачених чинним законодавством, іпотекодержатель має право відчужувати предмет іпотеки, на предмет іпотеки можу бути звернене стягнення та відносно предмета іпотеки відсутні вимоги третіх осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (п.п. 12.2, 12.3, 12.7 іпотечного договору).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_1, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Стрийської міської ради, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору поруки №1 від 02.02.2007 року Укладеного між Публічним Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" Стрийське відділення "Міська рада" філії Західне регіональне відділення Закритого Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1, застосування наслідків недійсності правочину договору іпотеки укладеного 02.02.2007 року за №475 між ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 та Закритим Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) м.Дніпропетровськ вул..Набережна Перемоги, 50, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек, скасуванні реєстраційного запису про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9 від 02.02.2007р., стягнення судових витрат в сумі 45 (сорок п'ять) грн.. 50 коп., то такі суд визнає безпідставними, необгрунтованими, такими, що суперечать чинному законодавству з наступних підстав.

Як передбачено ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором із ОСОБА_1, 02.02.2007 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №475. Згідно даного договору ОСОБА_1, надала в забезпечення Банку житлову квартиру у будинку АДРЕСА_1, що складається з чотирьох житлових кімнат площею 61,6 кв.м. та кухні, загальною площею 98,9 кв.м.

Відповідно до п.9 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України №10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за змістом статей 355, 356 ЦК України майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток - спільною сумісною власністю. Ознакою права спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта. За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном (частина перша статті 316, частина перша статті 319 ЦК України). Тобто власник майна має право самостійно вирішити питання про передачу цього майна в іпотеку, отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю в такий спосіб законом не вимагається. Зазначений висновок грунтується як на нормах статей 316, 319, частині другій статті 583 ЦК України, так і на абзаці 3 частини першої статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зареєстроване в установленому порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості (частина третя статті 5 Закону України «Про іпотеку»). Розпорядження ж об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

В п. 44 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року визначено, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Квартира належить іпотекодавцю: ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серії ЯЯЯ №777847, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації», 29.01.2007 року, номер витягу: 13379807, запис №11274 у реєстровій книзі №40 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстрацій №5715000.

В судовому засіданні, з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_1, на час укладення кредитного договору перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, Банком отримано згоду дружини позичальника, на отримання ним кредитних коштів.

Згідно умов іпотечного договору, який був особисто підписаний ОСОБА_1, немає жодного слова про наявність малолітніх дітей, які знаходяться на її утриманні і щодо майна якого здійснюється обтяження, мають будь які права та обов'язки треті особи.

Договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень статей 141 та 160 Сімейного кодексу України місце проживання неповнолітньої дитини реєструється за місцем проживання одного з батьків, за згодою обох батьків, які мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Частиною 6 статті 203 ЦК України визначено, що правочин, який вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ч.3 ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов"язуватись від імені дитини порукою, видавати зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.18 зазначеного Закону органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла, а діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За змістом ч.ч.2 ,4 ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей" неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомості, яке належить дітям.

Зазначені вимоги закону стосуються укладення угод щодо майна, яке є власністю малолітньої чи неповнолітньої дитини або право на яке мають діти.

Отже, одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до ст. 177 СК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.

Перед укладенням іпотечного договору, власником квартири АДРЕСА_1, приватному нотаріусу Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, надано довідку з місця проживання про склад сім'ї та прописку №79 за 2007 рік, видану житлово-експлуатаційною конторою №4 про те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано двоє осіб, а саме: ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2. Тобто, на момент укладення оспорюваного іпотечного договору в зазначеній квартирі зареєстрованих та таких, що проживають малолітніх або неповнолітній дітей зазначено не було.

Зокрема, згідно з п.12.7 іпотечного договору, ОСОБА_1, засвідчила, що на момент укладення договору, третіх осіб, в тому числі не зареєстрованих, відсутні вимоги відносно предмета іпотеки. Відповідно до п.12-12.9, іпотечного договору, зазначений правочин відображає повне розуміння сторонами його предмета та інших питань, зазначених у ньму. З огляду на вищенаведене ОСОБА_1 мала усі права на укладення іпотечного договору та ніяких перешкод для цього не існувало.

Відповідно до листа ЖЕК №4 від 10.04.2013р. за №185 вбачається, що довідки з місця проживання про склад сім'ї ОСОБА_1 за №79 від 2007р. на якій не видно дати видачі, ними не видавалося однак, згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 11.12.84р., яка підтверджена Постановою КМ України від 23.07.2008р. №682 довідку з місця проживання про склад сім'ї видає керівник організації, що здійснює управління будинком на вимог власника, що свідчить про те, що довідку надала ОСОБА_1, банк її не міг надати оскільки, не є власником житла.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній син ОСОБА_1 - ОСОБА_3, майнових прав щодо квартири, відносно якої було укладено договір іпотеки, не мав, тому для укладення вказаного договору отримання дозволу органу опіки та піклування законом не вимагалось.

Покликання позивача ОСОБА_3, та його представника на ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд не може взяти до уваги, оскільки вказаною нормою встановлено, що батьки не можуть без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню, або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Тобто батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.

Для оформлення договору іпотеки відповідач ОСОБА_1, надала нотаріусу всі необхідні документи. З поданих документів не встановлено, що за адресою майна, яке передавалося в іпотеку, позивач ОСОБА_3, має право власності чи майнові права на це майно (його частку), відтак нотаріус не мав підстав для отримання попередньо згоди органів опіки та піклування на передачу такого майна в іпотеку, а отже перешкод у посвідченні оскаржуваного договору у нотаріуса не було.

Таким чином, суд вважає, що майнові права неповнолітнього сина відповідача та позивача ОСОБА_3, 1991 р. народження, при укладанні договору іпотеки не порушені, а нотаріусом при посвідченні договору іпотеки було вірно встановлено, що на момент посвідчення договору власниками помешкання була лише повнолітня особа, а неповнолітня дитина права власності на спірну квартиру (її частину) не мала, в зв'язку з цим згоди органів опіки та піклування на укладення оспорюваного іпотечного договору не вимагалось.

Звідси слідує, що аргументи позову з цього питання є безпідставними.

За змістом ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Диспозитивність цивільного судочинства, встановлена ст. 11 ЦПК полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_3, не надали належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Крім того, суд вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПП "Плай-Вест" вчиняють дії з метою уникнення виконання взятих зобов'язань. На це вказує той факт, що керівником ПП "Плай-вест" був чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_3 щодо якого на даний час розглядається справа про визнання банкрутом. Суд вважає, що ОСОБА_1 була повністю поінформована щодо діяльності ПП "Плай-вест".

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення первісного позову та стягнення коштів за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.10, 58-61, 154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної Декларації прав людини, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 2, 4, 48 Закону України «Про власність», ст. ст. 3, 11, 15, 16, 203, 215, 526, 527, 530, 575, 610 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 177 СК України, ст.ст. 33, 35, 38, 39, 40, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ч.ч. 2, 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами № 20/5 від 03.03.2004 року, листом Міністерства юстиції України № 19-50-556 від 25.07.2006 року «Щодо отримання згоди органів опіки та піклування», ст.109 ч.3 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦК України суд, -

вирішив:

Позов Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрий-втормет" про звернення стягнення на заставне майно задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитними угодами №ЕВРР/G1040 від 02.02.2007р. в сумі 245059 (двісті сорок п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн.. 18 коп. ОСОБА_1, як поручителя перед Публічним Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" на підставі іпотечного договору від 02 лютого 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка складається з однієї кухні, чотирьох житлових кімнат площею 61.6 кв.м., загальна площа 98.9 кв.м. та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №777847, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 29.07.2007 року, номер витягу 13379807, реєстраційний номер 5715000, номер запису 11274 в книзі 40 шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Публічним Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" договору купівлі-продажу предмету застави від імені Заставодавця, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Стягнути солідарно з Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрий-втормет" в користь Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судові витрати в сумі 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн.. 50 коп..

В задоволенні решти позову Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрий-втормет" про звернення стягнення на заставне майно в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 , які зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділ у справах іміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в м.Стрий та у випадку недостатності коштів від реалізації предмету застави стягнути залишок, що залишився непогашеним після реалізації предмету застави та іпотеки відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_1, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Споживчого товариства "Плай-вест", ОСОБА_2, Органу опіки та піклування Стрийської міської ради, приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору поруки №1 від 02.02.2007 року Укладеного між Публічним Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" Стрийське відділення "Міська рада" філії Західне регіональне відділення Закритого Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1, застосування наслідків недійсності правочину договору іпотеки укладеного 02.02.2007 року за №475 між ОСОБА_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 та Закритим Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) м.Дніпропетровськ вул..Набережна Перемоги, 50, посвідченого приватним нотаріусом стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, скасування реєстраційного запису про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек, скасуванні реєстраційного запису про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9 від 02.02.2007р., стягнення судових витрат в сумі 45 (сорок п'ять) грн.. 50 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Р. Т. Шрамко