Ухвала суду № 31733050, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14932/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Павленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2012р. № 0004144120, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 213 291,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 17 782,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 10.08.2012р. № 0004154120, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 228 476,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 13 524,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року було відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, проведено документальну перевірку ТОВ «ТНК-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт планової виїзної документальної перевірки від 24.07.2012р. № 727/41-20/32489155.

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «ТНК-Транс» при взаємовідносинах з ДП «Укрпетролеум-Конотоп» та ТОВ «Укрпетролеум» порушило: п. 5.1 ст.5, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 р.) із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, ч. 1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті даних порушень занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся на загальну суму 228 476,00 грн., в т.ч. по періодах: 4 кв. 2010 р. на суму 54 096,00 грн., 2 кв. 2011 р. на суму 163 493,00 грн., 3 кв. 2011 р. на суму 6 547,00 грн., 4 кв. 2011 р. на суму 4 340,00 грн.

пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями, які діяли на момент здійснення господарських операцій), п. 192.1.1 п. 192.1 та п. 192.3 ст. 192, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, ч. 1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті даних порушень занижено податок на додану вартість на загальну суму 213 291,00 грн., у т.ч. за червень 2010 р. у сумі 17 013 грн., за жовтень 2010 р. у сумі 10 491 грн., за рудень 2010 р. у сумі 32 786 грн., за січень 2011 р. у сумі 138 394 грн., за травень 2011 р. у сумі 1 918 грн., за червень 2010р. у сумі 1 856 грн., за липень 2011 р. у сумі 1 918 грн., за серпень 2011 р. у сумі 1 918 грн., за вересень 2011 р. у сумі 1 857 грн., за жовтень 2011 у сумі 1 918 грн., за рудень 2011 р. у сумі 3 222 грн.

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду доказу, які фіксували факт здійснення господарської операції, а саме в матеріалах справи відсутні видаткові накладні та платіжні доручення, які підтверджували рух коштів.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Транс» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 04.06.2013 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.