Ухвала суду № 31728409, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К-40581/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 по справі №2а-45387/09/2070 за позовом Балаклійської районної спілки пайовиків «Кооператор» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про визнання протиправним рішення та часткове його скасування

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010, позовні вимоги Балаклійської районної спілки пайовиків «Кооператор» до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.10.2009 №0003282301 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2551,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 14.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.12 ст. 3, ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадською харчування та послуг», ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами проведення перевірки магазину Балаклійської районної спілки пайовиків «Кооператор», щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулюванням обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, податковим органом було складено акт № 8570/20/40/23/30412735 від 23.09.2009.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0003282301 від 22.10.2009 у розмірі 3231,00 грн.

Підставою для застосування штрафних фінансових санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у неведенні обліку товарів за місцем реалізації на суму 1275,50грн.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування й послуг»).

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до ст.1, 4, п.5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, яка уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Судом встановлено, що в своїй діяльності позивач користується Правилами оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (об'єднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки), затверджених постановою Правління Укоопспілки від 18.09.1997 за №153 зі змінами та доповненнями (далі - Правила), які були прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідно до яких, на початку кожного року керівником позивача видається розпорядження, в якому визначається порядок обліку товарів, які надходять та реалізуються в магазинах позивача, та порядок складання та надання звітів.

З матеріалів справи вбачається, що на початку 2009 року головою правління позивача, в межах повноважень, було видано Розпорядження №2 від 08.01.2009, згідно якого всі продавці підприємства зобов'язані: всі товари оприбутковувати згідно отриманих накладних на внутрішнє переміщення в день їх надходження з їх повним відображенням в книзі обліку оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей; обліковувати кількість та вартість проданих товарів згідно даних реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій; чотири рази на місяць (1-го, 8-го, 16-го та 24-го числа кожного місяця) надавати до бухгалтерії Балаклійської районної спілки пайовиків «Кооператор» товарно-грошовий звіт, до якого додавати оригінали накладних на внутрішнє переміщення та квитанції до прибуткових касових ордерів, в яких відображається інкасація грошових коштів за звітний період.

Судом встановлено, що в магазині позивача, після здачі до бухгалтерії підприємства товарно-грошових звітів разом з оригіналами прибуткових документів, залишається книга обліку оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей та копії товарно-грошових звітів, які є підтвердженням законності отримання товарів, що знаходяться на реалізації в магазині. Всі первинні документи, в тому числі і оригінали накладних на внутрішнє переміщення разом з товарно-грошовими звітами, зберігаються в бухгалтерії позивача.

Отже, за встановлених судом обставин, висновок судів попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв