Ухвала суду № 31728406, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-28722/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Хомініч С.В.

представників позивача: Овчаренка В.Ю.

відповідача: Чернової О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 по справі №2а-46166/09/1670 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, за участю Прокуратури у Полтавській області про стягнення бюджетного відшкодування

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, за участю Прокуратури у Полтавській області задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю» 1833208,00грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач виконав передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР) вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковою декларацією за січень 2009 року та має всі підстави для отримання невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 1833208,00грн.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області 31.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція у Полтавській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4, п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР), п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Державного казначейства України від 02.07.1997 №209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №489/5680, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем була подана до податкового органу декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року, в якій останній визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1833208,00грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року в розмірі 1833208,00грн. підтверджена довідкою відповідача від 01.04.2009 №1243/23-309/00152299. Висновки про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість №0000000108 на суму 1484898,00грн. - 04.08.2009, 16.09.2009, 25.12.2009; №0000000140 на суму 348310,00грн. - 03.08.2009, 15.09.2009, 24.12.2009 були направлені до органу державного казначейства, проте, суми бюджетного відшкодування на момент звернення до суду не відшкодована.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість своїм постачальникам встановлено податковим органом, про що зазначено в акті перевірки, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, слід зазначити, що Закон України №168/97-ВР не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР. Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв