Постанова № 31723947, 05.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

05 червня 2013 року Справа № 906/297/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства теплозабезпечення на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.13 р. у справі № 906/297/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства теплозабезпечення (Житомирська область, м. Коростень)

про стягнення 4690446,03 грн.

за участю представників сторін:

Позивача - Ященко Р.Ю. (довіреність б/н 22.03.2013р.)

Відповідача - Грищенко О.М. (довіреність №14-51 від 02.01.2013р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.04.2013р. у справі №906/297/13-г (суддя Гансецький В.П.) позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплозабезпечення (Житомирська область, м. Коростень) про стягнення 4690446,03 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства теплозабезпечення на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 2690000,00 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору від 29.09.11р. №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) про постачання природного газу, 211673,63 грн. пені, 116085,37 грн. 3% річних, 21070,04 грн. інфляційних нарахувань та 62364,98 грн. судового збору.

В частині стягнення 439943,37грн. боргу, сплаченого відповідачем до порушення провадження у справі - відмовлено.

В частині стягнення 1000000,00 грн. боргу, сплаченого відповідачем після порушення провадження у справі - провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

Клопотання відповідача про зменшення стягуваної суми пені та відстрочку виконання рішення суду задоволено частково - зменшено стягувану суму пені на 50%, тобто до 211673,63 грн. В наданні відстрочки виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№1166/13 від 21.05.2013р.).

В скарзі скаржник стверджує, що в зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору від 29.09.11р. №8-2011-ТЕ-21-БО, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» правомірно нарахувала пеню у розмірі 423 347,26 грн. 26 коп.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати:

- ступінь виконання зобов'язання боржником. Суд повинен взяти до уваги даний факт,незважаючи навіть на те, що часткове виконання є неналежним. Зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд повинен обов'язково виконати імперативні вимоги ст.233 Господарського кодексу України, у разі застосування вказаної норми, а саме об'єктивно оцінити три складові:

- ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Звертає увагу, що підприємство позивача забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач для безперервного постачання газу споживачам, повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь позивача.

Стверджує, що несплата боргів перед іноземними постачальниками газу може потягнути за собою взагалі зупинення постачання природного газу на територію України.

Також, свої вимоги скаржник обґрунтовує рядом постанов Вищого господарського суду України, зокрема: від 05.11.09 №15/94; від 10.09.09 №12/25; від 23.10.08 №6/70-08; від 17.09.09 №4/168-3466 (5/251-4343); від 29.01.09 №12/108; від 17.06.09 №2/149-08. В зазначених постановах колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні п.3 ст.83 ГПК України.

Скаржник вважає, що відповідач не надав господарському суду належних доказів в обгрунтування своїх заперечень, а тому надання переваги одних доказів над іншими суперечить ст.84 ГПК України.

На підставі викладеного апелянт просить рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2013 у справі №906/297/13-г в частині зменшення пені на 211 673,63 грн. скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені - задоволити. В іншій частині рішення господарського суду Житомирської області від 22.04.2013р. у справі №906/297/13-г просить залишити без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

21.05.2013р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства теплозабезпечення на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2013р. у справі №906/297/13-г.

В апеляційній скарзі відповідач зокрема зазначає, що рішення в частині відмови в задоволенні клопотання щодо відстрочки виконання рішення на шість місяців необгрунтоване та незаконне в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи

Посилаючись на норми ст.121 Господарського процесуального кодексу України, п.7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. відповідач вважає, що існують об'єктивні обставини для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення, а саме: неплатоспроможність населення, відсутність механізму нарахування пені фізичним особам-споживачам, невідшкодовану різницю в тарифах, заборгованість бюджетних установ всіх рівнів підприємство на сьогодні є збитковим, що підтверджується балансом, а тому і має відповідну заборгованість за спожиті енергоносії. Також зазначає, що в разі чергового арешту рахунків підприємства під час триваючого опалювального сезону підприємство не матиме можливість сплачувати за поточно спожиті енергоносії (газ, вода, електроенергія), не сплачуватиме обов'язкові платежі (пенсійний, податки ї т.д.) та заробітну плату, всі ці обставини поряд зі збитковістю підприємства стануть причиною банкрутства підприємства, від сталої та безперебійної роботи якого залежить моральний та фізичний стан мешканців міста Коростеня.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. апеляційну скаргу Комунального підприємства теплозабезпечення прийнято до провадження. Розгляд апеляційних скарг Комунального підприємства теплозабезпечення та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.2013 р. у справі №906/297/13-г прийнято до спільного розгляду.

В судове засідання апеляційної інстанції 05.06.2013р. Комунальне підприємство теплозабезпечення подало письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зокрема зазначає, що при прийняті рішення суд керувався частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити штрафні санкції, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, що беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вважає, що господарським судом Житомирської області правомірно прийнято до уваги ступінь виконання зобов'язання, майновий стан відповідача та інші важливі обставини, що заслуговують на увагу.

А тому просить: залишити рішення господарського суду Житомирської області по справі №906/297/13-г в частині зменшення пені без змін, а скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення.

В судовому засіданні 05.06.2013р. представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти апеляційної скарги відповідача надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задоволити. Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти апеляційної скарги позивача надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким задоволити апеляційну скаргу відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

29.09.2011р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (газозбутова організація) укладено з Комунальним підприємством теплозабезпечення (споживач, відповідач) договір №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) на постачання природного газу (арк.справи 13-16) та додаткові угоди до даного договору: №1/2011 від 11.10.11р., №2/2011 від 11.10.11р., №3/2011 від 20.10.11р., №1 від 03.01.12р. (арк.справи 17-21), газозбутова організація поставила відповідачу (споживачу) протягом листопада - грудня 2011 року та з січня по квітень 2012 року природний газ в обсязі 21088775 куб.м. на загальну суму 17694043,37 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу за вказаний період (арк.справи 23, 26, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 49).

Згідно з пп.1.1 договору від 29.09.11р., газозбутова організація зобов'язалася передати у власність споживача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (надалі - газ) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до пп.7.1 договору від 29.09.11р., оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті поставленого природного газу виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" в сумі 4129943,37 грн.

21.11.12р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (первісним кредитором) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новим кредитором, позивачем) було укладено договір №14/7065/12 про відступлення права вимоги (арк.справи 61,62), відповідно до пп.1.1 якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального підприємства теплозабезпечення за договором на постачання природного газу № 8-2011-ТЕ-21-БО від 29.09.11р. у сумі 4129943,37 грн.

Як встановлено пп.1.2 договору від 21.11.12р., крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пп.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до пп.2.1 договору від 21.11.12р., первісний кредитор зобов'язаний в термін до 27 листопада 2012р. передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Підпунктом 2.2 договору від 21.11.12р. передбачено, що право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в пп.2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Згідно пп.2.4 договору про відступлення права вимоги, сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в пп.1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно статті 601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

За умовами підпункту 2.3 договору від 21.11.12р., первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

Відповідно до пп.2.3 договору від 21.11.12р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" листом від 23.11.12р. № 7559/19 було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги боргу та штрафних санкцій згідно договору №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) на постачання природного газу від 29.09.11р. у зв'язку з укладенням договору №14/7065/12 про відступлення права вимоги від 21.11.12р. (арк.справи 65).

Як свідчать матеріали справи, 26.11.12р. на виконання пп.2.2 договору від 21.11.12р. між сторонами даного договору було підписано акт приймання-передачі документів (арк.справи 63,64).

17.12.12р. позивачем (новим кредитором) на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) №26/2-396-12 від про необхідність перерахування заборгованості згідно договору №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) на постачання природного газу від 29.09.11р. в сумі 4129943,37 грн. (арк.справи 66).

Відповідно до матеріалів справи, вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Згідно позовної заяви, станом на день подачі позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 4129943,37 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено частково основний борг в загальній сумі 1439943,37 грн., з яких 439943,37 грн. сплачено до подачі позову до господарського суду Житомирської області, а 1000000,00 грн. після подачі позову (арк.справи 143).

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено частиною 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено ст.514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Відповідно ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено пп.9.3 договору від 29.09.2011р., за порушення строку оплати споживач сплачує на користь газозбутової організації крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені газозбутовою організацією збитки.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 423347,26 грн., 116085,37 грн. та 21070,04 грн. (арк.справи 9-12).

Перевіривши розрахунки позивача в апеляційному провадженні, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх обґрунтованість та відповідність чинному законодавству.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з пп.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, наявні підстави для зменшення розміру стягуваної пені.

Враховуючи постійне здійснення відповідачем проплат заборгованості, що підтверджується наданим позивачем переліком операцій, здійснених за період з 01.09.11р. по 22.04.13р. (арк.справи 143), фінансове становище відповідача та з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд, як виняток, вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%, тобто до 211673,63 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи відсутні докази сплати решти боргу.

Оскільки відповідачем не було подано доказів існування виняткових обставин, що можуть ускладнити виконання рішення або зроблять його неможливим, та неподання доказів майбутнього (після спливу відстрочки) виконання рішення суду в повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених договорів та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 2690000,00 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору від 29.09.11р. №8-2011-ТЕ-21-БО (бюджет) про постачання природного газу, 211673,63 грн. пені, 116085,37 грн. 3% річних, 21070,04 грн. інфляційних нарахувань та 62364,98 грн. судового збору.

В частині стягнення 439943,37 грн. боргу, сплаченого відповідачем до порушення провадження у справі, суд першої інстанції відмовив правомірно.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в частині стягнення 1000000,00 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем після порушення провадження у справі, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржників зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства теплозабезпечення на рішення господарського суду Житомирської області від 23.04.13 р. у справі №906/297/13-г - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.