Рішення № 31720227, 03.06.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/16586/12

№ 2-3853/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Бурлаки О.В.,

за участю секретаря Глушкової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 10 липня 2008 року між Приватним акціонерним товариством «Просто - страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування № АТК-ВТБ 84769 майнових інтересів власника автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зазначає, що 25 травня 2009 року в м. Києві на вул. Козацька відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були автомобіль «ГАЗ 2752», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та застрахований автомобіль «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_3.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1

У результаті вказаної пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Згідно звіту № 6931/6923 товарознавчого дослідження транспортного засобу від 17 червня 2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить - 8 350,36 грн., а відповідно до документів по ремонту автомобіля вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 5 911,73 грн.

Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 02 липня 2009 року було складено страховий акт. Страхове відшкодування за договором страхування транспортних засобів від 10 липня 2008 року № АТК-ВТБ 84769 складає 4 274,86 гривень.

АТ «Просто - страхування» виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 4 274,86 грн.

Тому позивач, скориставшись наданим йому законом правом, керуючись ст. 27 Закону України «Про страхування» та на підставі ст.ст. 993, 1191 ЦК України, звернувся до відповідача ОСОБА_1 із регресною вимогою.

На підставі наведеного позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 274,86 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у розмірі 214,60 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2012 позов Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні), на користь Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) 4 274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) гривні 86 копійок витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (відомості про ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків в матеріалах справи відсутні), на користь Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 24745673) 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок судового збору (а.с. 42-45).

26.03.2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду (а.с. 53).

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.08.2012 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 91-92).

Позивач Приватне акціонерне товариство «Просто - страхування» свого представника в судове засідання не направив, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідне зворотнє поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 101). Проте, 03.06.2013 року через канцелярію суду надійшла заява, відповідно якої представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, та просить задовольнити, розгляд справи провести у відсутності представника АТ «Просто - страхування» (а.с. 102).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідна розписка представника, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 98). 03.06.2013 року через канцелярію суду надійшла заява, відповідно до якої представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі та при винесенні рішення просить врахувати докази, які містяться в матеріалах справи, а справу розглянути без його участі та участі відповідача (а.с. 104).

Суд, врахувавши заяви представників сторін, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши та проаналізувавши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 10 липня 2008 року між Приватним акціонерним товариством «Просто - страхування» та ОСОБА_3, власником автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, було укладено договір № 84769 серії АТК-ВТБ добровільного страхування транспортних засобів. (а.с. 3)

25 травня 2009 року в м. Києві на вул. Козацька відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були автомобіль «ГАЗ 2752», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та застрахований автомобіль «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_3. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (а.с. 10).

У результаті вказаної пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, після настання страхового випадку ОСОБА_3 звернулася до АТ «Просто - страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку із пошкодженням автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке відбулося 25.05.2009 року (а.с. 24).

Згідно звіту № 6931/6923 товарознавчого дослідження транспортного засобу від 17 червня 2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить - 8 350,36 грн., а відповідно до документів по ремонту автомобіля вартість відновлювального ремонту автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 5 911,73 грн. (а.с. 11-21).

Зазначений вище випадок було визнано страховим, про що 02 липня 2009 року складено страховий акт (а.с. 26).

Позивачем АТ «Просто - страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування № 6923 від 02.07.2009 року на підставі розширеної довідки ДАІ (а.с. 8, 9) та страхового акту від 02.07.2009 року (а.с. 26), що належить до виплати страхувальнику. Згідно з даним розрахунком страхове відшкодування складає 4 274,86 гривень (а.с. 25). Збиток розраховано згідно з правилами договору № 84769 серії АТК-ВТБ добровільного страхування транспортних засобів від 10 липня 2008 року.

З матеріалів справи також вбачається, що АТ «Просто - страхування» виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 4 274,86 гривень, що підтверджується розпорядженням АТ «Просто - страхування» № 007461 від 03.06.2009 року та видатковим касовим ордером № 5087 від 17 липня 2009 року (а.с. 27, 28).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 993 ЦК України передбачено перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вина відповідача ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за участю автомобілів «ГАЗ 2752», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлена, згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року (а.с. 10).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керувала автомобілем «ГАЗ 2752», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою, дії якої призвели до ДТП.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 22.1 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на час ДТП відповідач ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з ДП ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» та виконував свої трудові (службові обов'язки), що підтверджується наданими відповідачем витягом з трудової книжки відповідача, копією подорожнього листа від 25 травня 2009 року та витягом з книги обліку подорожніх листів ДП ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» (а.с. 71-75). Належність автомобіля «ГАЗ 2752», реєстраційний номер НОМЕР_2, зазначеній фірмі ВАТ «Київський завод «Аналітприлад» підтверджується також довідкою ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 9).

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків. Незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Одночасно судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 травня 2009 року, між ВАТ «Завод Аналітприлад» та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 квітня 2009 року № 09/ОВЦ-140/1, поліс № ВС/4503917 (а.с. 76-81, 82).

Відповідно до вказаного Договору страховик, ВАТ НАСК «Оранта» забезпечує відшкодування шкоди, заданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Згідно положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст. 22 вказаного Закону України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тому у разі настання страхового випадку відповідальність в межах лімітів відповідальності несе страховик.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 36 Закону визначено, що на Страховика покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, суд, враховуючи наведені норми закону та те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 травня 2009 року була застрахована власником автомобіля, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 22 квітня 2009 року № 09/ОВЦ-140/1, доказів того, що ВАТ НАСК «Оранта» відмовило відшкодувати Приватному акціонерному товаристві «Просто - страхування» шкоду в порядку регресу у розмірі 4 274,86 гривень суду не надано, приходить до висновку, що в порядку вимог ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначене страхове відшкодування підлягає стягненню на користь позивача з ВАТ НАСК «Оранта».

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних і в межах заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, у суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, так як ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями), статтями 993, 979, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, та на підставі статей 3, 4, 10, 11, 15, 27, 31, 57-61, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: