Рішення № 31722483, 17.05.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/17140/12 р.

Провадження № 2-66/13 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

В складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Подобєда О.В.

Пономарьова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрклімат», третя особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

11.07.2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ТОВ «Укрклімат» на свою користь матеріальну шкоду в сумі 41 672,97 гривень та 100 000 гривень моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 18.01.2010 року близько 15.45 год. по вул. Гарматна, 18 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, під керуванням позивача ОСОБА_2, та автомобілем «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, з вини останнього.

Позивач зазначив, що в наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень, в результаті чого йому була завдала матеріальна шкода в сумі 41 672,97 грн. Матеріальну шкоду позивач просить стягнути з ТОВ «Укрклімат», посилаючись на те, що ОСОБА_3 перебував з відповідачем у трудових відносинах і дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ОСОБА_3 своїх трудових обов'язків.

Позивач також посилається на те, що неможливість користуватися автомобілем внаслідок ДТП значно погіршило якість його життя. Враховуючи те, що пересуватися він може лише на автомобілі, він був змушений увесь цей час користуватися послугами такси, і відповідно нести значні затрати. Виходячи з цього позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

26.04.2013 року в судовому засіданні суд залучив до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4, як власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1, відповідно до п. 13 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» згідно якої при розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

В судове засідання 15.05.2013 року сторони та треті особи не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

17.05.2013 року позивач направив суду телеграму в якій просить розглядати справу у його відсутність.

17.05.2013 року до канцелярії суду також надійшла заява представника відповідача про розгляд справи за її відсутності в зв'язку з зайнятістю в іншому процесі.

Причини неявки в судове засідання третіх осіб суду не відомі.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутності сторін та третіх осіб.

Дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.01.2010 року близько 15.45 год. по вул. Гарматна, 18 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, під керуванням позивача ОСОБА_2, та автомобілем «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Позивач посилається на те, що внаслідок пригоди, що сталася 18.01.2010 року йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 41 672,97 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно постанови апеляційного суду м. Києва від 17.12.2010 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_3, який керуючи автомобілем «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, по вул. Гарматна, 18 в м. Києві, під час виїзду з дворової території на проїжджу частину, в порушення п. 10.2 Правил Дорожнього руху України не переконався, що це буде безпечно, не надав дорогу автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який рухався прямо, та здійснив з ним зіткнення, який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «ГАЗ 2705», НОМЕР_5. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали пошкодження (а.с. а.с. 28-30).

Судом встановлено, що автомобіль «Мерседес-Бенц», НОМЕР_3, належить на праві власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 (а.с. 42).

Позивач ОСОБА_2 керував автомобілем «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, на підставі довіреності від 18.10.2008 року, виданої її власником ОСОБА_4 (а.с.41).

Відповідно до п. 13 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Виходячи з цього позивач має право вимагати відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з цим, позивачем не доведені ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Так, позивач ОСОБА_2 посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18.01.2010 року йому заподіяна матеріальна шкода, яка на його погляд має бути відшкодована відповідачем ТОВ «Укрклімат» з огляду на те, що винним у зазначеній ДТП визнано ОСОБА_3, який є працівником «Укрклімат».

Між тим вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Як вбачається з ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «СК «Нова»», третя особа: ТОВ «Укрклімат», про стягнення суми страхового відшкодування, ОСОБА_3, будучи особою, яка несе цивільно-правову відповідальність, керував автомобілем, переданим його власником ОСОБА_5 в оренду ТОВ «Укрклімат». Договір оренди укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Такий договір не є законною підставою для керування, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договір такий договір є нікчемним.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

З викладеного вище вбачається, що власником автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, є ОСОБА_5, а не ТОВ «Укрклімат», договір оренди автомобіля «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, укладений між його власником ОСОБА_5 та ТОВ «Укрклімат» у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, а тому є нікчемним.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Укрклімат» володіло транспортним засобом на відповідній правовій підставі суду не надано.

Відповідно до п. 4 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 вказаної вище Постанови №4 Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року встановлено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Між тим, як вже зазначено вище договір оренди на підставі якого ОСОБА_3 керував автомобілем «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, укладений між його власником ОСОБА_5 та ТОВ «Укрклімат» є нікчемним.

Виходячи з цього не можна вважати, що відповідач ТОВ «Укрклімат» володів автомобілем «Фольксваген», д.н. НОМЕР_2, на відповідній правовій підставі.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Укрклімат» і шкода заподіяна ним в зв'язку з виконанням ним своїх трудових обовязків.

Позивачем з цього приводу не надано суду жодного доказу та не заявлялося жодного клопотання про витребування доказів які мають істотне значення для вирішення даного спору, незважаючи на те, що в ухвалі про залишення позову без руху від 13.07.2012 року суд звертав увагу позивача на необхідність зазначити докази на підтвердження кожної обставини на яку він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 3 ст. 10 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок довести обставини на які посилається позивач покладаються саме на нього. Суд лише сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи і позбавлений можливості самостійно з власної ініціативи витребовувати будь-які докази.

Відповідно до п. 4 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», саме потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Між тим, позивач ОСОБА_2 самоусунувся від покладеного на нього законом обов'язку довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, в судові засідання не з`являється, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 4 статті 59 ЦПК України передбачає, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Крім того, ч. 2 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України від 29.12.11976 року "Про судове рішення" /з наступним змінами/ передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Позивачем же не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Не надано позивачем суду доказів і на підтвердження розміру заподіяної шкоди в розмірі 41 672,97 гривень саме позивачеві.

Так на підтвердження розміру заподіяної шкоди позивач надав суду висновок спеціаліста № 19, що до визначення розміру матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Мерседес-Бенц» 200-Е, державний номер НОМЕР_1, складений 31.05.2010 року, відповідно до якого матеріальний збиток становить 23 399,95 грн., та рахунок № НОМЕР_4 СП ТОВ «Автомобільний Дім Україна Мерседес-Бенц» на оплату незалежного опалювача, вартістю 18 273,00 грн..

Замовником автотоварознавчого дослідження є ОСОБА_4, про що зазначено в висновку спеціаліста № 19. В графі «платник» рахунку НОМЕР_7 значиться третя особа ОСОБА_4, а не ОСОБА_2.

З чого вбачається, що не позивач ОСОБА_2, а третя особа ОСОБА_4 був замовником проведення автотоварознавчого дослідження, і саме ОСОБА_4 поніс витрати на придбання незалежного опалювача та визначення розміру вартості збитку завданого власником транспортного засобу.

До того ж позивачем суду не надано доказів на підтвердження того, що деталь - незалежний опалювач був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18.01.2010 року, і в результаті пошкодження він підлягав заміні, а не ремонту.

Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того які витрати і в якому розмірі на відновлювання автомобіля «Мерседес-Бенц» 200-Е, державний номер НОМЕР_1, поніс сам позивач.

Так, в судовому засіданні встановлено, що станом на день розгляду справи автомобіль «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_3, відремонтований.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Між тим, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ним особисто понесені витрати на ремонт зазначеного вище автомобіля і в якому розмірі ці витрати понесені, з врахуванням того, що автомобіль вже відремонтовано.

Виходячи з викладеного вище, аналізу наданих суду позиваче доказів суд приходить до висновку, про те, що в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 41 672,97 гривень має бути відмовлено, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що позивачеві була заподіяна матеріальна шкода саме в такому розмірі, а відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач в позовній заяві посилається, також, на те, що йому відповідачем завдана моральна шкода яку він оцінює в 100 000,00 гривень і просить стягнути її з відповідача.

Ч.1 статті 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Абзац 2 пункту 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зобов'язує суди з'ясовувати при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Таким чином, моральна шкода відшкодовується за наявності вини її заподіювача.

Виходячи з викладеного вище, враховуючи, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000,00 гривень не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження його позовних вимог, а саме: позивачем не доведено, що моральна шкода заподіяна йому діями або бездіяльністю і з вини саме відповідача по справі.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрклімат», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: