Ухвала суду № 31718686, 04.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р. Справа № 5307/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

за участю секретаря судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Стрийському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року у справі за позовом ПП «Елекс» до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У січні 2013 року ПП «Елекс» звернулося з позовом до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказувала, що за результатами проведеної податковим органом перевірки, встановлено ознаки нереальності господарських операцій ПП «Елекс» з ПП «ВКФ «Західелектрогруп» та ТОВ «Фірма Рісмус», в результаті чого, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000532210 від 12.12.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18 471,00 грн, в тому числі 12 314,00 грн основний платіж та 6157,00 грн штрафні санкції.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду та просив його скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Стрийському районі Львівської області №0000532210 від 12.12.2012 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Зокрема вказує, що перевіркою встановлено відсутність у ПП ВКФ «Західелектрогруп» умов для здійснення господарської діяльності, що свідчить про неможливість проведення господарських операцій з ПП «Елекс». Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи доводи апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками податкової інспекції проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Елекс» з питань відображення у податковому та бухгалтерському обліку достовірність декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ВКФ «Західелектрогруп» за серпень-вересень 2011 року та ТОВ «Фірма Рісмус» за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки №3168/22-10/31755120 від 06 грудня 2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 314,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 4 691,00 грн., за вересень 2011 року на суму 7 623,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП ВКФ «Західелектрогруп» по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000532210 від 12.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18 471,00 грн, в тому числі за основним платежем 12 314,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 157,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов"язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що ПП «Елекс» 10 травня 2011 року укладено договір поставки товару №114 з ПП «ВКФ «Західелектрогруп». 12 липня 2011 року укладено договір №11-ДП-014/Б з ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», відповідно до якого підприємство зобов'язувалось виконати роботи щодо приєднання до електричних мереж приміщення з виробництва сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем представлено договір поставки товару №114 від 10 травня 2011 року, податкові накладні №56 від 25.08.2011 року, №42 від 23.09.2011 року, №44 від 26.09.2011 року, №46 від 27.09.2011 року, №47 від 27.09.2011 року, №48 від 27.09.2011 року, №52 від 29.09.2011 року, №73 від 30.09.2011 року; видаткові накладні №409 від 26.08.2011 року, №424 від 01.09.2011 року, №425 від 01.09.2011 року. №461 від 27.09.2011 року, №462 від 27.09.2011 року, №463 від 27.09.2011 року, №469 від 29.09.2011 року, №493 від 30.09.2011 року; платіжні доручення №3142 від 25.08.2011 року, №3152 від 30.08.2011 року, №3188 від 23.09.2011 року, №3197 від 26.09.2011 року, №3203 від 30.09.2011 року, №3220 від 07.10.2011 року, №3229 від 13.10.2011 року; подорожні листи вантажного автомобіля №08/8 від 28.08.2011 року, №09/01 від 12.09.2011 року, №09/7 від 27-30.09.2011 року; акти приймання виконаних будівельних робіт №11-ДП-014/Б-01 та № 11-ДП-014/Б-02 за вересень 2011 року; акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2011 року - 30.03.2012 року

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП ВКФ «Західелектрогруп» по придбанню товару для здійснення яких у позивача були всі можливості.

Пунктом 201.8. ст.208 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП ВКФ «Західелектрогруп» мав право на виписку податкових накладних, оскільки на момент видачі таких був зареєстрований платником ПДВ.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують, висновків суду першої інстанції, а тому оскаржену постанову слід залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Стрийському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року у справі №813/834/13-а - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Улицький

Судді: В.Каралюс

Р.Гулид

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.06.2013 року