Рішення № 31710232, 04.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 р. Справа № 909/409/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради, вул.Каракая,25, м.Калуш,Калуський район, Івано-Франківська область,77300

до відповідача: Комунального закладу "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" вул.Медична, 6, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованості на суму 1316418грн.57коп., з яких 1215175,77 грн. основного боргу, 2374,32 грн. 3% річних, 11521,85 грн. пені, 2284,33 грн. втрат від інфляції та 85062,30 грн. штрафу.

за участю представників сторін:

Від позивача: Хацевич М.В., директор КП"Теплосервіс"

Від відповідача: Орищенко Т.І , Дмитерчук М.М , (довіреність №445 від 21.02.13)

ВСТАНОВИВ:

комунальне підприємство "Теплосервіс" звернулося до суду з позовом до комунального закладу "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" про стягнення заборгованості в сумі 1316418грн.57коп., з яких 1215175,77 грн. основного боргу, 2374,32 грн. 3% річних, 11521,85 грн. пені, 2284,33 грн. втрат від інфляції та 85062,30 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо розрахунків за спожиту теплову енергію та обґрунтовано положеннями ст.ст.526,625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення основної заборгованості, проти нарахованих штрафних санкцій заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №1006 від 17.04.13(вх.№6869/13 від 18.04.13).

Розглянувши матеріали справи з врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.02.12 та 17.01.13 між сторонами даного спору укладено договори №10 та №1/3 купівлі-продажу теплової енергії за державні кошти, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов"язався у 2012 та 2013 роках забезпечити споживача (відповідача) тепловою енергією в потрібних споживачу обсягах відповідно до умов даних договорів та температурного графіку подачі теплоносія на об"єкти споживача (п.1.1. договорів).

Відповідно до п.4.1. даних договорів розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому здійснюється поставка теплової енергії. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем у такому порядку:

- перша оплата у розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості заявленого місячного обсягу теплової енергії проводиться споживачем не пізніше 9 -го числа місяця поставки теплової енергії;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості заявленого місячного обсягу теплової енергії до 19 та 30 числа місяця поставки;

- остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію виконується на підставі акта прийому - передачі обсягів теплової енергії згідно виставленого рахунку - до 9 числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов договорів позивач за період листопад 2012 року - лютий 2013 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1215175,77 грн., що підтверджується рахунками - фактурами та актами приймання - передачі, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриману теплову енергію.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію №104 від 03.03.13 про сплату боргу, проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договорів та беручи до уваги акти звірки розрахунків від 10.01.13 та 01.02.13 та довідку про заборгованість відповідача за період з жовтня 2012р. по січень 2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 1215175,77 грн.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару(ст. 692 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманої теплової енергії, тому вимоги позивача про стягнення 1215175,77 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Крім того, частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України, встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Пунктом 7.2 договорів на купівлю-продаж теплової енергії за державні кошти сторони узгодили, що за порушення терміну здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію згідно п.4.1 даних договорів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7(семи) відсотків від несплаченої суми.

На підставі вказаних правових норм та зазначеного вище пункту договору, позивачем нараховано 11521,85 грн. пені та 85062,30 грн. штрафу.

У відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено правильність нарахування штрафу та пені та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 2284,33 грн. та 2374,32 грн. 3% річних, які судом перевірено та задоволено в повному обсязі з огляду на те, що розрахунок позивача є вірним та арифметично правильним.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629,655, 692 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Теплосервіс" до комунального закладу "Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області" про стягнення заборгованості в сумі 1316418грн.57коп., з яких 1215175,77 грн. основного боргу, 2374,32 грн. 3% річних, 11521,85 грн. пені, 2284,33 грн. втрат від інфляції та 85062,30 грн. штрафу задовольнити.

Стягнути з комунального закладу "Районна лікарня "Калуської районної ради Івано-Франківської області"(м.Калуш, вул.Медична, 6, код ЄДРПОУ 33578224) на користь комунального підприємства "Теплосервіс"( м.Калуш, вул.Каракая, 25, юридична адреса: вул.Івасюка, 13, с.Копанки Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 34160263, р/р 2600784165002 в ПАБ банк "Київська Русь", МФО 319092) заборгованість в сумі 1316418грн.57коп.(один мільйон триста шістнадцять тисяч чотириста вісімнадцять гривень п"ятдесят сім копійок), з яких 1215175,77 грн.( один мільйон двісті п"ятнадцять тисяч сто сімдесят п"ять гривень сімдесят сім копійок) основного боргу, 2374,32 грн. (дві тисячі триста сімдесят чотири гривні тридцять дві копійки) 3% річних, 11521,85 грн.(одинадцять тисяч п"ятсот двадцять одну гривню вісімдесят п"ять копійок) пені, 2284,33 грн.(дві тисячі двісті вісімдесят чотири гривні тридцять три копійки) втрат від інфляції, 85062,30 грн. (вісімдесят п"ять тисяч шістдесят дві гривні тридцять копійок) штрафу та 26328,37грн.(двадцять шість тисяч триста двадцять вісім гривень тридцять сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.13

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 10.06.13