Рішення № 31710225, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/15692-2012 18.02.13

За позовом Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"

до Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект"

про стягнення 137 428,41 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Мельник О.В. за довіреністю № 28-01 від 15.01.2013 р.

від відповідача: Сілкова А.О. за довіреністю б/н від 10.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект" (відповідач) про стягнення 137 428,41 грн. на підставі Договору № 70-11 від 22.07.2011 р., з яких: 128690,40 грн. основного боргу, 5000,41 грн. пені, 902,89 грн. інфляційних нарахувань та 2834,71 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 70-11 від 22.07.2011 р. (далі - договір) позивач виконав та передав відповідачу роботи, передбачені даним договором, втім відповідач виконані позивачем роботи не оплатив повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/15692-2012 та призначено справу до розгляду на 03.12.2012 р. о 11:00 год.

30.11.2012 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2012 р.

03.12.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.12.2012 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у зв'язку з відрядженням судді Гумеги О.В. з 03.12.2012 року по 07.12.2012 року до Національної школи суддів України, справу № 5011-39/15692-2012 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. справу № 5011-39/15692-2012 було прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 14.01.2013 р. о 10:30 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу № 5011-39/15692-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 21.01.2013 р. о 10:30 год.

18.01.2013 р. до відділу діловодства суду поштою надійшов лист від представника відповідача з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

18.01.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

18.01.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, а саме: копії довіреності № 28-01 від 15.01.2013 р.; копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АБ № 758807) стосовно відповідача станом на18.01.2013 р.; копії довідки АБ № 639275 з ЄДРПОУ від 28.12.2012 р. та картки рахунку 361 Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" про стан взаєморозрахунків за Договором № 70-11 від 22.07.2012 р. станом на 18.01.2013 р.

18.01.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 21.01.2013 р. представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання, призначене на 21.01.2013 р., представник відповідача з'явився, подав відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити позивачу в задоволені позову, та заяву на виконання вимог ухвали суду про відсутність спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в позові.

Відзив та заява були передані до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації відповідно до п. п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.).

В судовому засіданні 21.01.2013 р. представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 18.02.2013 о 10:20 год.

08.02.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

15.02.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 р., судом було встановлено, що позов подано до Акціонерного товариства закритого типу "Київсоюзшляхпроект" (ідентифікаційний код 01388437), тоді як станом на час звернення з позовом до суду тип вказаного акціонерного товариства був приведений в відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства". Отже, станом на час розгляду справи по суті вірним найменуванням відповідача є Публічне акціонерне товариство "Київсоюзшляхпроект" (ідентифікаційний код 01388437), що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АБ № 758807) станом на 18.01.2013 р. При цьому судом враховано приписи п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., зокрема, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи; зміна типу акціонерного товариства не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"), а відповідно, не потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 18.02.2013 р., усно заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні повністю, оскільки згідно п. 2.4 договору розрахунок з позивачем проводиться за умови отримання коштів від САД у Київській області, проте дані кошти не надходили на рахунок відповідача, а тому останній не зобов'язаний проводити розрахунок з позивачем до отримання цих коштів. Крім того, оскільки відповідач відповідно до п. 2.4 договору повинен здійснити розрахунок за умови отримання коштів від САД у Київській області, то відповідач не є боржником, що прострочив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.02.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.07.2011 року між Державним підприємством - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (позивач, Виконавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Київсоюзшляхпроект", в подальшому перейменованому на Публічне акціонерне товариство "Київсоюзшляхпроект" (відповідач, Замовник) був укладений Договір № 70-11 (далі - Договір або Договір № 70-11 від 22.07.2011 р.).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах цього Договору Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) приймає на себе виконання робіт: "Розроблення проектно-кошторисної документації капітального ремонту автомобільної дороги Р-02 Київ-Іванків-Овруч на ділянці км 11+432 - км 48+000, Київська область. Автоматизована система управління дорожнім рухом. Встановлення доро; метеостанцій» (далі - роботи).

Згідно п. 1.2 Договору технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що становлять предмет Договору, обумовлені у затвердженому завданні (додаток № 1).

Відповідно до п. 1.3. Договір вступає в дію з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п. 1.5 Договору початок та кінцевий строк здачі робіт визначається календарним планом робіт, який є невід'ємною частиною Договору (додаток № 2 ).

Загальна вартість робіт за цим Договором (п. 2.1) визначається згідно з кошторисом (додаток № 3) та складає разом з ПДВ 128690,40 грн.

Порядок здачі і приймання робіт визначений сторонами у пунктах 3.1 - 3.3 Договору, зокрема, згідно п. 3.1 Договору, виготовлена проектно-кошторисна документація передається Виконавцем (позивачем) Замовнику (відповідачу) в 5-ти примірниках по накладній та виконавчому кошторису, а виконані роботи по акту здачі-приймання виконаних робіт, які Замовник зобов'язується прийняти, підписати акт та передати Виконавцю в 15-денний термін від дати отримання або надати письмову мотивовану відмову від прийняття робіт.

У пункті 2.4 Договору сторони узгодили, що Замовник (відповідач) проводить розрахунок із Виконавцем (позивачем) на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт та не пізніше 15 календарних днів з моменту його підписання за умови отримання коштів від Генерального замовника - САД у Київській області.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт по Договору Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день відстрочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.

Позивач стверджує, що виконав взяті на себе по Договору зобов'язання належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 275, який був підписаний сторонами 23.12.2011 р. Зокрема, відповідно до наведеного акту позивач здав, а відповідач прийняв роботу на загальну суму 128 690,40 грн. (в т.ч. ПДВ), при цьому відповідач підтвердив, що виконані позивачем роботи (послуги) задовольняють умовам Договору і технічного завдання та належним чином оформлені.

Враховуючи п. 2.4 Договору позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був оплатити виконані по Договору роботи в строк до 08.01.2012 р.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач не оплатив виконані позивачем роботи на загальну суму 128 690,40 грн. ані в строк, встановлений Договором, ані станом на час звернення позивача з позовом до суду.

За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 128690,40 грн. основного боргу, 5000,41 грн. пені, 902,89 грн. інфляційних нарахувань та 2834,71 грн. 3% річних на підставі Договору № 70-11 від 22.07.2011 р.

Відповідач заперечив проти позову з тих підстав, що оскільки згідно п. 2.4 Договору розрахунок з позивачем проводиться за умови отримання коштів від САД у Київській області, а дані кошти не надходили на рахунок відповідача, тому останній не зобов'язаний проводити розрахунок з позивачем до отримання цих коштів. Крім того, відповідач вважає, що оскільки відповідно до п. 2.4 Договору він повинен здійснити розрахунок за умови отримання коштів від САД у Київській області, то відповідно, відповідач не є боржником, що прострочив.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду, а тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфу 1 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених цим договором підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно пункту 2.4 Договору передбачено, що Замовник проводить розрахунок із Виконавцем на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт та не пізніше 15 календарних днів з моменту його підписання за умови отримання коштів від Генерального замовника - САД у Київській області.

Судом встановлено, що 23.12.2011 р. уповноваженими представниками сторін підписаний та скріплений печатками Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 275 (а.с. 24, т. 1). Відповідно до наведеного акту позивач здав, а відповідач прийняв роботу на загальну суму 128690,40 грн. (в т.ч. ПДВ), при цьому відповідач підтвердив, що виконані позивачем роботи (послуги) задовольняють умовам Договору і технічного завдання та належним чином оформлені.

Крім того, в матеріалах справи наявна накладна від 22.11.2011 р. (а.с. 23, т. 1), підписана уповноваженим представником відповідача, відповідно до якої відповідач одержав від позивача зазначену в накладній технічну документацію, виготовлену, зокрема, за умовами Договору № 70-11 від 22.07.2011 р.

Вищезазначені Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 275 від 23.12.2011 р. та накладну від 22.11.2011 р. суд приймає в якості належних і допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем робіт на загальну суму 128690,40 грн., передбачених умовами Договором, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь відповідача № 421/ПДВ від 12.06.2012 р. (а.с. 27, т. 1) на лист позивача № 746-04 від 22.05.2012 р. (а.с. 26, т. 1) щодо проведення остаточних розрахунків, зокрема, за Договором № 70-11 від 22.07.2011 р. Згідно зазначеної відповіді відповідач повідомляє про неможливість здійснення ним розрахунків у зв'язку з відсутністю коштів, проте запевняє про подальшу оплату ним виконаних позивачем робіт у разі надходження коштів, а також вказує про направлення позивачу оформленого Акту звіряння взаємних розрахунків. Фактично наведена відповідь відповідача свідчить, що останній не висловив заперечень по сумі заборгованості за спірним договором. До того ж, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 21.05.2012 р. (а.с. 31, т. 1), підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін, яким відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем, зокрема, за Договором № 70-11 від 22.07.2011 р. в сумі 128690,40 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналіз умов Договору свідчить, що відповідач проводить розрахунок з позивачем на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт та не пізніше 15 календарних днів з моменту його підписання за умови отримання коштів від Генерального замовника - САД у Київській області (пункт 2.4 Договору).

Отже, обов'язок відповідача стосовно здійснення ним розрахунку з позивачем поставлений, в т.ч. в залежність від умови отримання коштів від Генерального замовника - САД у Київській області.

При цьому заперечення відповідача стосовно позовних вимог пов'язані саме з умовами Договору, визначеними пунктом 2.4 Договору, оскільки на твердження відповідача кошти від САД у Київській області на його рахунок не надходили. В той же час, як звертає увагу суд, відповідач не надав суду докази про відсутність надходження коштів на його рахунок від САД у Київській області.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно п. 2.4 Договору Замовник проводить розрахунок із Виконавцем на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт та не пізніше 15 календарних днів з моменту його підписання за умови отримання коштів від Генерального замовника - САД у Київській області.

Разом з тим, дана умова договору суперечить імперативному правилу ч. 1 ст. 854 ЦК України, згідно якого у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Будь-яких положень, які б надавали замовнику можливість здійснювати розрахунок з підрядником в залежності від отримання коштів від третіх осіб, дана норма ЦК України не містить.

До того ж, як свідчить зміст Договору № 70-11 від 22.07.2011 р., він укладений виключно між позивачем та відповідачем, тоді як "Генеральний Замовник - САД у Київській області" не тільки не є стороною даного договору, а навіть повністю не конкретизований - стосовно останнього відсутні дані про його повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код, тощо.

Згідно ч. 1. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки пункт 2.4 Договору в частині зазначення в ньому "за умови отримання коштів від Генерального замовника - САД у Київській області" прямо суперечить імперативній нормі ст. 854 ЦК України щодо порядку розрахунку між контрагентами, договір в цій частині підлягає визнанню недійсним.

При цьому судом також враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в пункті 5 оглядового листа від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)", зокрема про те, що відсутність отримання коштів від інших осіб не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. В свою чергу Вищий господарський суд України зазначив, що аналогічна зазначеній правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідно до п. 2.4 Договору за виконані позивачем роботи на підставі Акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 275 від 23.12.2011 р. в сумі 128690,40 грн. відповідач повинен був провести розрахунок до 08.01.2012 р. (23.12.2011 р. + 15 календарних днів = 07.01.2012 р. включно).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач спірні роботи в сумі 128690,40 грн. (основний борг) своєчасно та повністю не оплатив, доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 128690,40 грн. повністю.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5000,41 грн. пені за період з 08.01.2012 р. по 08.07.2012 р., 902,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.01.2012 р. по 01.04.2012 р. та 2834,71 грн. 3% річних за період з 08.01.2012 р. по 24.09.2012 р. внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 70-11 від 22.07.2011 р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлені вище обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов, визначених змістом Договору № 70-11 від 22.07.2011 р., щодо проведення розрахунку з позивачем.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт по Договору Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день відстрочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.

За розрахунком позивача сума пені за період з 08.01.2012 р. по 08.07.2012 р. визначена в сумі 5000,41 грн., тоді як за розрахунком суду пеня за вказаний період складає більшу суму - 9783,63 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення128690.4008.01.2012 - 22.03.2012757.7500 %0.042 %*4087.50128690.4023.03.2012 - 08.07.20121087.5000 %0.041 %*5696.134087,50 грн. + 5696,13 грн. = 9783,63 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 08.01.2012 р. по 08.07.2012 р. в сумі 5000,41 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимога позивача в частині стягнення пені за період з 08.01.2012 р. по 08.07.2012 р. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 5000,41 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань за період з 08.01.2012 р. по 01.04.2012 р. в сумі 902,89 грн. та встановлено, що сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 900,83 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції08.01.2012 - 01.04.2012128690.401.007900.83129591.23За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 902,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.01.2012 р. по 01.04.2012 р. підлягає лише частковому задоволенню в сумі 900,83 грн. за вказаний період.

В іншій частині вимог стосовно стягнення інфляційних нарахувань, зокрема, 2,06 грн. (902,89 грн. - 900,83 грн. = 2,06 грн.) позивачу належить відмовити.

Також, судом було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних за період з 08.01.2012 р. по 24.09.2012 р. в сумі 2834,71 грн. та встановлено, що сума 3% річних за вказаний період становить 2760,67 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів128690.4008.01.2012 - 24.09.20122613 %2760.67За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2834,71 грн. 3% річних за період з 08.01.2012 р. по 24.09.2012 р. підлягає лише частковому задоволенню в сумі 2760,67 грн. за вказаний період.

В іншій частині вимог стосовно стягнення інфляційних нарахувань, зокрема, 74,04 грн. (2834,71 грн. - 2760,67 грн. = 74,04 грн.) позивачу належить відмовити.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 128690,40 грн. основного боргу, 5000,41 грн. пені, 900,83 грн. інфляційних нарахувань, 2760,67 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2747,08 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 854, ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним п. 2.4 Договору в частині зазначення в ньому "за умови отримання коштів від Генерального замовника - САД у Київській області".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5; ідентифікаційний код 01388437), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 39/1; ідентифікаційний код 05416892) 128690,40 грн. (сто двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто гривень 40 коп.) основного боргу, 5000,41 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) пені, 900,83 грн. (дев'ятсот гривень 83 коп.) інфляційних нарахувань, 2760,67 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят гривень 67 коп.) 3% річних та 2747,08 грн. (дві тисячі сімсот сорок сім гривень 08 коп.) судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2013 р.

Суддя Гумега О.В.