Постанова № 31710090, 30.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30 січня 2013 року Справа № 2а-5777/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомСелянського (фермерського) господарства "Волощакевич", вул. Леніна, 12, с. Широколанівка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57063

доВознесенської об"єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської обл. Державної податкової служби, пров. Бр. Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 провизнання протиправними дії від 20.01.2012р. № 0000013500, В С Т А Н О В И В:

СФГ «Волощакевич» звернулося до адміністративного суду з позовом до Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000013500 від 20.01.2012 року про застосування до підприємства штрафних фінансових санкцій у сумі 1 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що при проведенні перевірки ДПІ дійшло не вірних висновків щодо неправомірного перебування підприємства на спеціальному режимі оподаткування зі сплати ПДВ у період жовтень 2010 року - вересень 2011 року. Податкове повідомлення-рішення винесено ДПІ неправомірно та до підприємства безпідставно застосовані штрафні фінансові санкції, просить суд скасувати податкове рішення повідомлення.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, під час перевірки перевіряючи дійшли вірних висновків. В судовому засіданні представник позивача Федорінський В.М. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, 30.01.2013 року подав до суду письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача Панчук С.Ю. проти позову заперечувала, надала суду письмові заперечення та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснює розгляд справи в порядку ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, судом вславлено:

ДПІ з 14.12.2011 року по 22.12.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 року платника податку СФГ «Волощакевич».

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1 «а», п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 209.2, 209.3, п. 209.6, п. 209.11 ст. 209, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6 ст. 201 розділу 5 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на додану вартість на суму 786487,00 грн. за квітень 2011 року, на 890,00 грн. за період з 01.05.2011 по 30.09.2011 року, встановлено заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 620607,00 грн., про що було складено акт № 300/35-10/31853167 від 29.12.2011 року.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 20.01.2012 року, яким при збільшені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовані до підприємства штрафні санкції в сумі 1,00 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін в судовому засіданні, що з 2009 році підприємству було видано свідоцтво платника спеціального режиму оподаткування з ПДВ.

У січні 2010 року та у січні 2011 року ДПІ підтвердило своїми довідками правомірність перебування позивача на с спеціальному режимі оподаткування.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем, що Позивач в періоді, який перевірявся, перебував на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, як сільськогосподарське підприємство основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100168953(а.с.6)

На час виникнення правовідносин (2009 рік), набуття у Позивача права на користування спеціальним режимом оподаткування регулювалося Законом України „Про податок на додану вартість"

У 2010 році позивачеві в силу положень п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» був підтверджений ДПІ статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування, оскільки сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм податкового законодавства, суд приходить висновку, що надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування обумовлюється лише вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством на земельних ділянках які перебувають у власності або у користування в тому числі в оренді сільськогосподарського підприємства.

Суд критично оцінює позицію відповідача, що сіль господарське підприємство має право на перебування на спеціальному режимі оподаткування лише у випадку перебування земельних ділянок або у власності або в оренді.

Представник відповідача в судових засіданнях не заперечував, що обсяги вирощеного та зібраного вражаю, що відображено в Акті перевірки , відповідають дійсності та вирощенні саме з вищезазначених земельних ділянках.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства

Таким чином, врожай вирощений з посівів на цих ділянках є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва Фактичне користування позивачем земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Кодексом як оренда не залежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що в положеннях Закону України «Про податок на додану вартість» та в положеннях Податкового кодексу України відсутня правова норма яка б передбачає застосування штрафної фінансової санкції до суб'єкта господарювання за неналежне використання спеціального режиму оподаткування минулих періодів, оскільки на час перевірки (грудень 2011 року ) суб'єктом господарювання своє право на користування спеціальним режимом у 2010-2011 роках вже було вичерпано.

Така правова позиція викладена в листі Вищого Адміністративного суду України від 25.12.12 № 2614/12/13-12

Відповідно ст. 19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, донарахування контролюючим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення ст.8 та ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» є протиправним, а винесена податкове повідомлення-рішення № 0000013500 від 20.01.2012 року належить скасуванню

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом владних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта влад них повноважень-відповідача.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби № 0000013500 від 20.01.2012 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби судовий збір у сумі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська