Постанова № 31710085, 26.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

26 березня 2013 року Справа № 2а-5399/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Никос-Центр", вул. Червоних Майовщиків, 17/б, м. Миколаїв, 54058

доДержавної податкової інспекції у Заводському р-ні м. Миколаєва Миколаївської обл. Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкового повідомлення - рішення від 03.07.2012р. № 0000750231, В С Т А Н О В И В:

ТОВ фірма «Никос-Центр» (далі - Товариство) звернулося до адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000750231 від 03.07.2012 року.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, укладених між Товариством та його контрагентами у періоді, що перевірявся, є помилковими, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0000750231 від 03.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44541,00 грн., в тому числі за основним платежем - 29694,00, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14847,00 грн., є таким, що винесене із порушенням норм чинного законодавства та належить скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що посадовими особами ДПІ під час перевірки було встановлено порушення Товариством вимог чинного податкового законодавства, а саме безпідставно занижено податок на додану вартість, оскільки правочини, що були укладені між Позивачем та його контрагентами, є недійсними, оскільки контрагенти не знаходяться за своїми юридичними адресами, що підтверджується Актами інших податкових інспекції про неможливість здійснення перевірок цих підприємств.

В судове засідання з'явились представники сторін, представником позивача Цюпою В.П. та представником відповідача Сугацьким О.М. заявлені клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В порядку ч. 4 ст. 122 КАС України, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

ДПІ з 08.05.2012 по 10.05.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма «Никос-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс» за вересень 2011 року, ТОВ «Укрхолод» за грудень 2011 року.

В Акті перевірки № 1151/23-35301806 від 06.12.2011 року, складеного за результатами перевірки, відображено порушення п.198.3 ст.198, п. 200.1., ПК України, а саме занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 29694 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від № 0000750231 від 03.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44541,00 грн., в тому числі за основним платежем - 29694,00, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14847,00 грн.

Суд критично оцінює позицію відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених Позивачем з контрагентами ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Укрхолод», оскільки реальність та товарність господарських операцій по виконанню договорів, укладених позивачем з зазначеними контрагентами, підтверджена належним чином.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції

протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Тобто, вищевказаними статтями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою податковим кодексом України у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

ТОВ фірма «Никос-Центр» отримало від постачальників ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Укрхолод» товар відповідно до видаткових накладних, отримало податкові накладні, та сплатило вартість отриманого товару, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується й Відповідачем, і керуючись вимогами ст.198 ПК України включило складу податкового кредиту суму ПДВ зазначену в податкових накладних та сплаченого у вартості придбаного товару.

Між ТОВ Фірма «Никос-Центр» та ТОВ «Укрхолод» було укладено договір поставки № 30/11 від 30.11.2011 року. На підтвердження здійснення даної господарської операції Позивачем надано додаткову угоду до вказаного договору № 1 від 30.11.2011 в якій визначено вид, кількість та вартість поставленого товару, товарно-транспортну накладну № 231/27, накладну № 81201 від 08.12.2011 року, податкову накладну № 157 від 08.12.2011 року, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, Позивачем надані договори підряду на виконання будівельних робіт із використанням тих матеріалів, які були предметом договору поставки Товариства з ТОВ «Укрхолод», акти приймання-здавання виконаних робіт, списання матеріалів, довідок вартості виконаних будівельних робіт тощо.

На підтвердження здійснення господарських операцій за договором підряду № 09/08 від 09.08.2011 року, укладеного між Товариством та ТОВ «Тетрабудсервіс», Позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, додатки до договору на виготовлення окожушок з тонколистового металу, акт приймання-передачі матеріалів для виконання робіт за договором, податкову накладну № 36 від 12.09.2011 року, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства, тощо.

Відповідно до ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг,не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак жодного порушення, що стосуються заповнення чи оформлення податкової их накладних, чи їх невідповідності вимогам ст.201 ПК України перевіряючі не встановили.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначене свідчить, що посадові особи податкової служби повинні діяти тільки відповідно до Законів України та Конституції.

Твердження ДПІ у Заводському районі про відсутність ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Укрхолод» за юридичною адресою не може бути підставою для визнання недійсними договорів. Згідно даних на веб-сайті Єдиного державного реєстру, на якому згідно Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців, відомості щодо відсутності ТОВ «Тетрабудсервіс» за місцезнаходженням є достовірними з 22.02.2012, тобто з моменту внесення вказаного запису, а щодо відсутності ТОВ «Укрхолод» - з 05.03.2012.

Однак, на вказану дату договори №09/08 від 09.08.2011. та №30/11 від 30.11.2011. вже були виконані повністю (про що свідчать первинні документи), до того ж, факт відсутності вказаного підприємства за місцезнаходженням не впливає на чинність укладених та виконаних ним угод.

На момент проведення розрахунків свідоцтва платник з ПДВ ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Укрхолод» не були скасовані або анульовані та не було прийнято рішення стосовно скасування державної реєстрації або припинення юридичної особи в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена. Будь-яке порушення контрагентами ТОВ фірма «Никос-Центр» порядку здійснення господарської діяльності не може впливати на результати діяльності ТОВ фірма «Никос-Центр» та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності. До відповідальності повинен бути притягнутий тільки сам правопорушник.

У листі Вищого Адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Таким чином, суд не розглядає питання щодо недійсності або нікчемності правочину, він з'ясовує, чи мали місце порушення законодавства, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, чи воно винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судові витрати в порядку статті 94 КАС України покласти на відповідача.

З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом вкладних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 122, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Никос-Центр» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від № 0000750231 від 03.07.2012 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Никос-Центр» шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби судовий збір у сумі 445,41 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська