Рішення № 31707340, 05.06.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

05.06.2013 Єдиний унікальний номер 205/1390/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Скрипник К.О.,

при секретарі - Назаренко Ю.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування про скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 21 лютого 2013 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому згідно уточнень зазначив, що 28.09.2012 року слідчим СВ ЛВ на ст. Дніпропетровськ УМВС України на Придніпровській залізниці підполковником міліції ОСОБА_2 відносно нього була винесена постанова про порушення кримінальної справи, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України. 05.10.2012 року старшим слідчим СЧ СВ управління МВС України на Придніпровській залізниці ОСОБА_3 на адресу відповідача було направлено лист рекомендаційного характеру з проханням про відстрочення позивача від посади на період досудового слідства. Однак цей лист не є постановою про відстрочення позивача від посади і не є обов`язковим до виконання, оскільки він суперечить нормам кримінально-процесуального законодавства і нормам трудового права. У зв`язку з некомпетентністю юридичного відділу ДП Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування лист слідчого був сприйнятий, як постанова про відстрочення позивача від посади, про що чітко вказано у наказі про відстрочення ОСОБА_1, від займаної посади без збереження заробітної плати. Даний наказ є неправомірним і незаконним, винесеним без підстав. Про те, що постанова про відстрочення від займаної посади відсутня в матеріалах справи позивачу стало відомо 11.12.2012 року. Із матеріалів справи вбачається, що постанови про відстрочення від займаної посади взагалі не було, тому стягнення заробітної плати за вимушений прогул починається з 08.10.2012 року і по теперішній час, тобто за чотири місяці. Незаконними діями відповідача позивачу була також спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях у зв`язку з незаконним відстроченням від займаної посади, порушенні стосунків з оточуючими людьми, неможливості утримувати двох неповнолітніх дітей. Між шкодою завданою відповідачем та його протиправними діями існує причинний зв`язок, оскільки саме від його дій позивач протягом значного періоду переживав суттєві душевні страждання та емоційні переживання, втратив душевний спокій і рівновагу, підірвано його авторитет як керівника цеху. Позивач просив наказ № 271 від 08.10.2012 року начальника відділу кадрів за погодженням начальника юридичного відділу про відстрочення його від займаної посади без збереження заробітної плати скасувати; зобов`язати відповідача допустити ОСОБА_1 до виконання обов`язків начальника цеху; стягнути з відповідача суму середнього заробітку з моменту відстрочення від займаної посади і до моменту набрання рішенням законної сили; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 з 09 жовтня 2000 року працював у Державному підприємстві Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування та на підставі наказу № 161 від 05.12.2005 року був призначений начальником цеху металоконструкцій (а.с.38).

Встановлено, що 29.12.2005 року між Державним підприємством Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування та ОСОБА_1 був укладений договір № 138 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.70).

Встановлено, що 28 вересня 2012 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України (а.с.7).

Відповідно до ст. 147 КПК України (в редакції 1960 р.), в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов`язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову.

Разом з тим, 05 жовтня 2012 року старшим слідчим СЧ СВ управління МВС України на Придніпровській залізниці ОСОБА_3 на адресу Державного підприємства Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування було направлено лист з проханням на період проведення досудового слідства відсторонити ОСОБА_1 від виконання трудових обов`язків, у зв`язку з притягненням останнього до кримінальної відповідальності (а.с.5).

Встановлено, що Наказом № 271 від 08 жовтня 2012 року ОСОБА_1 на підставі постанови № 4/1153-СВ від 05.10.2012 року старшого слідчого УМВС України на Придніпровській залізниці ОСОБА_4, керуючись ст. 46 КЗпП України відсторонено з 08.10.2012 р. від виконання службових обов`язків, без збереження заробітної плати на період проведення досудового слідства (а.с.4).

Так, чинним законодавством передбачено випадки, коли власник підприємства або уповноважений ним орган може відсторонити працівника від роботи, зокрема, ст. 46 КЗпП України, згідно якої відсторонення від роботи допускається: у разі зявлення на роботі в нетверезому стані або стані наркотичного чи токсичного спяніння; у разі відмови або ухилення від обовязкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи використовується як тимчасовий захід до прийняття остаточного рішення про можливість чи неможливість виконання працівником передбаченої трудовим договором роботи або перебування його на певній посаді. Після закінчення терміну відсторонення від роботи працівник, залежно від наявних підстав, може бути допущений до роботи, переведений на іншу роботу або звільнений з роботи. Зокрема, працівник може бути допущений до роботи, якщо відсторонення було незаконним або усунуто причини такого відсторонення, тобто працівник виконав умови допуску до роботи (успішно пройшов обовязковий медичний огляд, перевірку відповідних знань тощо).

Проте, суд звертає увагу, що постанова про відстрочення від займаної посади відсутня в матеріалах справи. Натомість, посилання відповідача у наказі № 271 від 08.10.2012 року на постанову № 4/1153-СВ від 05.10.2012 р. це лише номер листа старшого слідчого СЧ СВ управління МВС України на Придніпровській залізниці ОСОБА_3 з проханням на період проведення досудового слідства відсторонити ОСОБА_1 від виконання трудових обов`язків, у зв`язку з притягненням останнього до кримінальної відповідальності.

Крім того, згідно відповіді слідчого СВ ЛВ на ст. Дніпропетровськ УМВС України на Придніпровській залізниці ОСОБА_5 щодо надання копії постанови про відсторонення ОСОБА_1 від посади (начальника цеху металоконструкцій ДП «ДНВК «Електровозобудування») вбачається, що надати вказану постанову не представляється можливим у зв`язку з тим, що вона в процесі досудового слідства не виносилась (а.с.6).

Таким чином, враховуюче вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ № 271 від 08 жовтня 2012 року щодо відсторонення ОСОБА_1 з 08.10.2012 р. від виконання службових обов`язків, без збереження заробітної плати на період проведення досудового слідства є неправомірним і незаконним, таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки рекомендований лист не може вважатися мотивованою постановою про відстрочення від займаної посади та роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив позивача від роботи та зупинив виплату заробітної плати.

Встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2013 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 190 ч.1 КК України і призначено покарання у вигляду штрафу на користь держави у розмірі 850 грн. (а.с.26-27).

До посилань представника відповідача, що підприємству не було відомо про закінчення досудового слідства суд ставиться критично, оскільки жодних доказів та обгрунтованих пояснень суду не було надано.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

На підставі викладеного, суд провів розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно Порядку нарахування середнього заробітку, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, тобто з 08.10.2012 року по 12.05.2013 року за 144 робочих дня, тобто по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки Державного підприємства Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування, середньоденна заробітна плата позивача становила 226,05 грн. (8364 : 37)(а.с.97).

Так, наказом № 84 від 13 травня 2013 року скасовано дію наказу № 271 від 08.10.2012 року, стосовно відсторонення від виконання своїх обов`язків начальника цеху металоконструкцій ОСОБА_1 (а.с.101).

У зв`язку з чим, позовні вимоги в частині скасування наказу № 271 від 08.10.2012 року начальника відділу кадрів за погодженням начальника юридичного відділу про відстрочення ОСОБА_1 від займаної посади без збереження заробітної плати не підлягають задоволенню, оскільки вказаний наказ вже скасовано.

Встановлено, що наказом № 170 від 22 травня 2013 року ОСОБА_1 звільнений з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням (а.с.104).

Встановлено, що Державне підприємство Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування фактично повністю розрахувалось з позивачем 27 травня 2013 року. Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає суму в розмірі 32551,20 грн. (144 дня х 226,05 грн.), яка і підлягає стягнення з відповідача на користь позивача та позовні вимоги в цій частині законні, обгрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди проводиться у випадку, якщо порушення законних прав працівника привели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Проаналізувавши доводи позивача, суд приходить до висновку про наявність у позивача моральних страждань. Однак, оцінена позивачем моральна шкода у розмірі 10000 грн. не відповідає характеру правопорушення, глибині та обсягу душевних страждань, ступеню вини відповідача (ст.23 ЦК України). І тому, з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості суд встановлює розмір грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача допустити ОСОБА_1 до виконання обов`язків начальника цеху не підлягають задоволенню, оскільки позивач на час розгляду справи вже звільнений з займаної посади за власним бажанням.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача у дохід держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору у розмірі 440,21 грн.

На підставі викладеного і керуючись п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком нарахування середнього заробітку, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, ст.ст. 46,237-1 КЗпП України, ст.ст. 15, 57-60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування про скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування (49068, м.Дніпропетровськ, вул.Орбітальна, 13, п/р № 26000050500252 в Петровському відділенні ПАТ КБ Приватбанк, в м. Дніпропетровську, МФО 305299, ІПН 324956204025, ЄДРПОУ 32495626) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32551,20 грн. (тридцять дві тисячі пятсот пятдесят одна гривня 20 коп.).

Стягнути з Державного підприємства Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Стягнути з Державного підприємства Дніпропетровський науково-виробничий комплекс Електровозобудування в дохід держави судовий збір в розмірі 440,21 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя К.О. Скрипник