Рішення № 31700211, 29.05.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/375/13-ц

Провадження № 2/321/179/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

за участю представників: позивача - Кошман О.П., відповідача - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 05 червня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 28.518. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 88500 гривень, з терміном погашення до 10 червня 2013 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 20 % річних, строком на 60 місяців. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», і відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 28.518 - ДП1 від 05 червня 2008 року, а також між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», і відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 28.518 - ДП2 від 05 червня 2008 року, відповідно до яких відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3. Однак, відповідачі свої зобов'язання за кредитом виконують не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 87621 гривня 55 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 876 гривень 22 копійки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвоката ОСОБА_2 позов визнали частково, посилаючись на те, що ОСОБА_3 дійсно отримав кредит та сплачував його не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту. Крім того, зазначають, що заявлений розмір пені є неспівмірним з розміром основного боргу, пеня значно перевищує завдані позивачу збитки. Також просять врахувати сімейне становище відповідача ОСОБА_3, у якого на утриманні перебуває неповнолітня дитина - син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та мати ОСОБА_5, яка тяжко хворіє, в зв'язку з чим потребує медичного нагляду. Відповідач згодний сплатити суму кредиту та процентів за користування ним, але сума неустойки значно перевищує суму заборгованості за кредитом, тому просять її зменшити.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за їх відсутності від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити рішення за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Відповідно до п. 27 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, положення частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Як встановлено в судовому засіданні, 05 червня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 28.518. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 88500 гривень, з терміном погашення до 10 червня 2013 року та відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 20 % річних, строком на 60 місяців.

При укладенні договору відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання повернути кредит до 10 червня 2013 року та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача ОСОБА_3 є повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

У відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 12 червня 2009 року, в установчих документах ЗАТ «ПроКредит Банк» відбулись зміни, пов'язані із зміною найменування юридичної особи. Найменування банку змінилось на публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 250661 від 15 вересня 2009 року.

Відповідно до абзацу 3 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Враховуючи те, що зміна найменування не тягне за собою припинення юридичної особи ЗАТ «ПроКредит Банк», підстав для заміни кредитора за договором не має.

Таким чином, кредитором за договором є публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк».

На виконання кредитного договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу ОСОБА_3 в сумі, визначеній у кредитному договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором.

За умовами п. 1.1 кредитного договору, кредитор на підставі цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.

Згідно п. 1.3 кредитного договору, проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою кредитору (надалі - залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного поранення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені в графіку як дні платежу.

Пунктом 2.2 кредитного договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком.

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору передбачений щомісячний графік погашення кредиту та виплати процентів.

Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_3 не виконав належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно п. 2.4 кредитного договору, у випадку прострочення встановленим цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але на менше ніж 15 (п'ятнадцять) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожен календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня існування прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач ОСОБА_3 станом на 27 лютого 2013 року має заборгованість - 87621 гривня 55 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 32148 гривень 27 копійок - загальна сума капіталу в прострочці; сума в розмірі 5147 гривень 60 копійок - загальна сума процентів за фактичне користування простроченим капіталом; сума в розмірі 50325 гривень 68 копійок - загальна сума пені.

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

При цьому, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, заборгованість за кредитом та процентами за користування ним станом на 27 лютого 2013 року становить 37295 гривень 87 копійок (32148 гривень 27 копійок + 5147 гривень 60 копійок), а розмір нарахованої пені становить 50325 гривень 68 копійок.

Таким чином, із загальної суми заборгованості в розмірі 87621 гривня 55 копійок сума пені складає 50325 гривень 68 копійок, що значно перевищує суму заборгованості за кредитом і процентами.

Крім того, з наданих суду матеріалів вбачається, що відповідач ОСОБА_3 має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та мати ОСОБА_5, яка тяжко хворіє, в теперішній час перебуває у стані після операції, в зв'язку з чим потребує медичного лікування.

Отже, приймаючи до уваги, що заявлена сума пені значно перевищує суму заборгованості за кредитом і процентами, тому суд вважає можливим застосувати правила ч. 3 ст. 551 ЦК України про співмірність вимог із розміром заподіяних збитків, при цьому враховує такі істотні обставини справи, як сімейний і майновий стан відповідача ОСОБА_3, який не мав можливості для погашення кредиту в силу об'єктивних причин, наявність у нього на утриманні двох осіб, одна з яких є малолітньою дитиною, а інша - хворою особою, як в силу стану свого здоров'я потребує медичного нагляду, що в свою чергу потребує додаткових витрат на лікування, харчування та оздоровлення, та того факту, що непомірні для сім'ї грошові зобов'язання негативно відобразяться на утриманцях. Тому суд вважає можливим зменшити суму пені до 5325 гривень 68 копійок.

Крім того, 05 червня 2008 року, як забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 28.518, був укладений договір поруки № 28.518 - ДП1 між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 та договір поруки № 28.518 - ДП2 між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, відповідно до умов яких відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 28.518 від 05 червня 2008 року.

Згідно п.п. 2.1 договорів поруки, на підставі договору поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Згідно п.п. 3.2 договорів поруки, поручитель зобов'язаний належно повністю виконати зобов'язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'язку із порушенням умов кредитних договорів, а також неможливістю виконати ним його зобов'язання (смерть, тривалий виїзд за кордон, тимчасова відсутність, ліквідація, банкрутство тощо).

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 порушив умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, а його зобов'язання було забезпечено договорами поруки, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов кредитного договору та договорів поруки, суд вважає необхідним суму заборгованості стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 42621 гривня 55 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦК України, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволення позовних вимог, а тому підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 426 гривень 22 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 551, 553, 554, 610, 611, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 107, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (рахунок № 290900016.980 у АТ «ПроКредит Банк», ідентифікаційний № 21677333, МФО 320984) заборгованість за кредитним договором № 28.518 від 05 червня 2008 року в розмірі 42621 (сорок дві тисячі шістсот двадцять одна) гривня 55 копійок, а також судовий збір в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 22 копійок, а всього 43047 (сорок три тисячі сорок сім) гривень 77 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (рахунок № 290900016.980 у АТ «ПроКредит Банк», ідентифікаційний № 21677333, МФО 320984) заборгованість за кредитним договором № 28.518 від 05 червня 2008 року в розмірі 42621 (сорок дві тисячі шістсот двадцять одна) гривня 55 копійок, а також судовий збір в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 22 копійок, а всього 43047 (сорок три тисячі сорок сім) гривень 77 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (рахунок № 290900016.980 у АТ «ПроКредит Банк», ідентифікаційний № 21677333, МФО 320984) заборгованість за кредитним договором № 28.518 від 05 червня 2008 року в розмірі 42621 (сорок дві тисячі шістсот двадцять одна) гривня 55 копійок, а також судовий збір в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) гривень 22 копійок, а всього 43047 (сорок три тисячі сорок сім) гривень 77 копійок. Обов'язок стягнення є солідарним з ОСОБА_3.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

29.05.2013