Рішення № 31700213, 04.06.2013, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/596/13-ц

Провадження № 2/321/237/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 19 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем було укладено договір № ZPXRRC00590046. Відповідно до умов договору відповідач отримала строковий кредит у сумі 6177 гривень 01 копійок строком на 36 місяців, з кінцевим строком погашення до 19 вересня 2011 року, та сплатою за користування кредитом 1,0 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 540 гривень 00 копійок та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 111 гривень 19 копійок в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитом виконує не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка до теперішнього часу не погашена. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 99806 гривень 92 копійок та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 998 гривень 07 копійок.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позов визнає частково та зазначає, що заявлений розмір пені є неспівмірним з розміром основного боргу, пеня значно перевищує суму боргу. Також просить врахувати її важке матеріальне та сімейне становище, тому просить зменшити суму пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається та сплати процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і виплати проценти.

Відповідно до п. 27 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, положення частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Як встановлено в судовому засіданні, 19 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір № ZPXRRC00590046. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 6177 гривень 01 копійок строком на 36 місяців, з кінцевим строком погашення до 19 вересня 2011 року, та сплатою за користування кредитом 1,0 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 540 гривень 00 копійок та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 111 гривень 19 копійок в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки.

Згідно умов договору, договір складається із заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг.

При укладенні договору відповідач прийняла на себе зобов'язання повернути кредит в термін, встановлений договором, та сплачувати проценти за користування кредитом.

Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами в строк, в розмірі та в валюті, які визначені в договорі.

У відповідності з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 12 червня 2009 року, в установчих документах ЗАТ КБ «ПриватБанк» відбулись зміни, пов'язані із зміною найменування юридичної особи. Найменування банку змінилось на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809 від 17 липня 2009 року.

Відповідно до абзацу 3 ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Враховуючи те, що зміна найменування не тягне за собою припинення юридичної особи ЗАТ КБ «ПриватБанк», підстав для заміни кредитора за договором не має.

Таким чином, кредитором за договором є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

На виконання договору позивач здійснив видачу кредитних коштів відповідачу в сумі, визначеній у договорі, у повному обсязі, тим самим позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

За умовами договору, позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до заяви та умов. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 19 жовтня 2008 року дата сплати першого щомісячного платежу) щомісяця в період сплати, за який приймається період з 19 по 24 число кожного місяця позивальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 316 гривень 85 копійок для поранення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно х умовами.

Пунктом 1.2.5 договору передбачено, що клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених дійсним договором.

Однак, в порушення умов договору відповідач не виконала належним чином зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування ними, має прострочену заборгованість, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.

Згідно умов договору, при порушенні позичальником зобов'язань із повернення кредиту, позивальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений у п. 5.1 умов за кожен день прострочки.

Пунктом 1.5.20 договору передбачено, що при порушені клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених дійсним договором, більш ніж на 30 днів, клієнт повинен сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків та комісій.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач станом на 29 березня 2013 року має заборгованість - 99806 гривень 92 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 3140 гривень 09 копійок - заборгованість за кредитом; сума в розмірі 672 гривні 12 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом; сума в розмірі 1392 гривні 50 копійок - заборгованість по комісії за користування кредитом; сума в розмірі 89373 гривні 31 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; сума в розмірі 500 гривень 00 копійок - штраф (фіксована складова); сума в розмірі 4728 гривень 90 копійок - штраф (процентна складова).

Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

При цьому, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним станом на 29 березня 2013 року становить 3812 гривень 21 копійок (3140 гривень 09 копійок + 672 гривні 12 копійок), а розмір нарахованої пені становить 89373 гривні 31 копійок.

Таким чином, із загальної суми заборгованості в розмірі 99806 гривень 92 копійок сума пені складає 89373 гривні 31 копійок, що значно перевищує суму заборгованості за кредитом і відсотками.

Крім того, з наданих суду матеріалів вбачається, що відповідач має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого вона виховує та утримує самостійно, оскільки батько дитини - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 а також повнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, протягом не тривалого часу після укладення договору кредиту, у відповідача склалися важкі сімейні та матеріальні обставини, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її брат ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько відповідача - ОСОБА_6, в зв'язку з чим відповідач понесла додаткові витрати, пов'язані з організацією та проведенням поховання своїх рідних.

Отже, приймаючи до уваги, що заявлена сума пені значно перевищує суму заборгованості за кредитом і відсотками, тому суд вважає можливим застосувати правила ч. 3 ст. 551 ЦК України про співмірність вимог із розміром заподіяних збитків, при цьому враховує такі істотні обставини справи, як сімейний і майновий стан відповідача, яка не мала можливості для погашення кредиту в силу об'єктивних причин, збігу тяжких сімейних обставин, які виникли одраз ж після укладення договору та були викликані смертю рідного брата і батька відповідача, наявність у відповідача на утриманні двох осіб, одна з яких є малолітньою дитиною, яку вона утримує та виховує самостійно, та того факту, що непомірні для сім'ї грошові зобов'язання негативно відобразяться на утриманцях. Тому суд вважає можливим зменшити суму пені до 2000 гривень 00 копійок.

Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач порушила умови договору, взяті на себе зобов'язання виконує неналежним чином, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, умов договору, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 12433 гривні 61 копійок, яка складається з наступного: сума в розмірі 3140 гривень 09 копійок - заборгованість за кредитом; сума в розмірі 672 гривні 12 копійок - заборгованість за відсотками за користування кредитом; сума в розмірі 1392 гривні 50 копійок - заборгованість по комісії за користування кредитом; сума в розмірі 2000 гривень 00 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; сума в розмірі 500 гривень 00 копійок - штраф (фіксована складова); сума в розмірі 4728 гривень 90 копійок - штраф (процентна складова).

На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором в розмірі 12433 гривні 61 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦК України, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволення позовних вимог, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 551, 610, 611, 616, 629, 1046, 1047, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 107, 197, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111 - для погашення заборгованості, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № ZPXRRC00590046 від 19 вересня 2008 року в розмірі 12433 (дванадцять тисяч чотириста тридцять три) гривні 61 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 64993919400001 - для відшкодування судових витрат, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

04.06.2013