Ухвала суду № 31697376, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-18176/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Окружної державної податкової служби центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби, третя особа - Компанія «Petrocraft S.A.», за участю Прокуратури м. Києва про скасування податкового-повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» звернулися в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби, третя особа - Компанія «Petrocraft S.A.», за участю Прокуратури м. Києва, за участю Прокуратури м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 08.07.2011 року №0003234120.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що в податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з «Представництвом «Петрокрафт С.А.» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складений акт від 10.06.2011 року №403/41-20/33500195.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0003234120.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача - «Представництво «Петрокрафт С.А.» здійснюється поза межами правового поля, на підставі відсутності у контрагента трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, що є ознаками фіктивності, та, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, у зв'язку з чим всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеним контрагентом, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював господарську діяльність з Компанією Petrocraft SA, яка діяла через «Представництво «Петрокрафт С.А.».

Податковий кредит у розмірі 43 049 871,86 грн. сформовано внаслідок здійснення господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів на підставі договору поставки нафтопродуктів № 0011-10/К від 04.01.2011 року, укладеного між позивачем (покупець) і Компанією Petrocraft SA, яка діяла через «Представництво «Петрокрафт С.А.».

За вказаним договором здійснювалося постачання нафтопродуктів, вироблених Приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» з давальницької сировини нерезидента.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, у кількості, асортименті, за цінами та строками поставки згідно з умовами договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору.

Податковий кредит у лютому 2011 року формувався за операціями, що здійснювалися на підставі додатків №№ 4-8 до Договору.

Згідно з Інкотермс 2000 базис поставки EXW (франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або у іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Слід зазначити, що поставка товару на умовах EXW не потребує від продавця наявності власних виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів та численного персоналу.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», готова продукція, що вироблена із давальницької сировини, ввезеної іноземним замовником у порядку та на умовах, передбачених ст. 2 цього Закону, може реалізуватися на митній території України лише через зареєстроване ним в Україні постійне представництво, яке оформляє ввізну вантажну митну декларацій: на готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територію України) і сплачує ввізне мито, інші податки та збори, передбачені законодавством для аналогічний імпортних товарів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження. Отже, представництво за своїм визначенням не здійснює функції суб'єкта господарської діяльності, а лини представляє його інтереси.

Згідно доказів наявних в матеріалах справи, на момент здійснення вказаної господарської операції «Представництво «Петрокрафт С.А.» було зареєстроване як платник податку на додану вартість..

На час формування ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» податкового кредиту свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента не анульоване.

Доводи апелянта, щодо фіктивності «Представництва «Петрокрафт С.А.» не заслуговують на увагу, оскільки 21.06.2011 року ним отримано нові свідоцтво платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції досліджено дійсність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження апелянта про недійсність укладених договорів між позивачем та його контрагентом, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання договорів недійсними.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо нікчемності правочину позивача з його контрагентом, спростовані зустрічною звіркою «Представництва «Петрокрафт С.А.», проведеною Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси, висновки щодо якої викладені в акті зустрічної перевірки від 25.10.2011 року №7566/23-513/26610612.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси складено довідку від 25.10.2011 року № 7566/23-513/26610612 «Про результати проведення зустрічної звірки «Представництва «Петрокрафт С.А.» код ЄДРПОУ 26610612 щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» код ЄДРПОУ 33500195 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року».

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пп. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та / або через свої відокремлені підрозділи.

В даному випадку рух активі підтверджується тим, що позивач перерахував на рахунок «Представництва «Петрокрафт С.А.» грошові кошти у розмірі 258 299 231,25 грн. за договором поставки, та в свою чергу згідно актів приймання отримав нафтопродукти.

Між компанією Petrocraft S.A. (Британські Віргінські Острови) та Приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» 30.11.2010 року укладено договір № 8-П про надання послуг з переробки давальницької сировини.

Відповідно до зазначеного договору замовник бере на себе зобов'язання передавати на переробку в якості давальницької сировини сиру нафту, а виконавець зобов'язується приймати та переробляти на своїх виробничих потужностях нафту замовника у кількості, строки та на умовах, узгоджених сторонами.

Передача замовником виконавцю сирої нафти для переробки підтверджується актами приймання-передачі нафти у переробку №№ 8/П-02 від 28.01.2011 року, 8/П-03 від 01.02.2011 року, 8/П-01 від 25.01.2011 року, 8/П-06 від 11.02.2011 року, 8/П-07 від Ц.02.2011 року.

Виробництво нафтопродуктів позивачем підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів №№ 8-П/02 від 03.02.2011 року, 8-П/04 від 08.02.2011 року, 8-П/05 від 08.02.2011 року, 8-П/07 від 11.02.2011 року, 8-П/08 від 11.02.2011року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», позивачем на обсяг придбаних нафтопродуктів оформлено вантажні митні декларації №№ 124000022/2011/220121 від 04.02.2011 року, 124000022/2011/220123 від 08.02.2011 року, 124000022/2011/220133 від 09.02.2011 року, 124000022/2011/220137 від 09.02.2011 року, 124000022/2011/220142 від 11.02.2011 року, 124000022/2011/220146 від 11.02.2011 року, 124000022/2011/220147 від 11.02.2011 року, 124000022/2011/220179 від 22.02.2011 року, які були прийняті митним органом, та сплачено суми податку на додану вартість при митному оформленні товарів.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: - придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг; - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Умовами п. 7.1 договору та п. 5 кожного з додатків №№ 4-8 до договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару за фактом поставки на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної на товар.

Оплата поставленого товару здійснювалася у порядку, наведеному у Додатку № 2 до цих пояснень.

Згідно з абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Факт здійснення поставки нафтопродуктів підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів, та виписаними податковими накладними.

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару, факт подальшого використання товарів у господарській діяльності платника податку підтверджений усіма необхідними документами.

Реалізація обсягу нафтопродуктів, придбаних позивачем у «Представництва «Петрокрафт С.А.», підтверджується первинними документами - договорами поставки, додатками до договорів, актами приймання-передачі нафтопродуктів, які складені у належній формі, містять усі необхідні реквізити та підтверджують юридичний факт проведення господарських правовідносин з контрагентом.

Сума податку на додану вартість нарахована у зв'язку з придбанням нафтопродуктів, підтверджується первинними документами, а тому висновки податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість за лютий 2011 року є помилковими.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0003234120.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Окружної державної податкової служби центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 06.06.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.