Ухвала суду № 31697375, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10773/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Ландшафт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006742209 від 07.07.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Ландшафт» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006742209 від 07.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що в період з 05.06.2012 року по 11.06.2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 593 від 05.06.2012 року проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Еліт-Ландшафт» по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 388/22-9/34478669 від 18.06.2012 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 185.1 статті 185, підпункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 161 099,00 грн..

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача - ПП Фірма «Володар» здійснюється поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, у зв'язку з чим всі правочини (договори), укладені між позивачем та зазначеним контрагентом, є нікчемними, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги. Крім того, в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ПП Фірма «Володар» з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював господарську діяльність з ПП Фірма «Володар», згідно укладених договорів № В-19 від 16.10.2010 року, № В-40 від 02.12.2010 року, № В-25 від 02.11.2010 року, № В-38 від 30.11.2010 року, № В-36 від 23.11.2010 року, № В-42 від 03.12.2010 року, № В-35 від 19.11.2010 року, № В-20 від 21.10.2010 року, № В-28 від 09.11.2010 року, № В-46 від 10.12.2010 року, № В-39 від 03.12.2010 року, № В-43 від 03.12.2010 року, № В-01/11 від 10.01.2011 року, № В-05/11 від 12.01.2011 року, № В-03/11 від 12.01.2011 року, № В-02/11 від 10.01.2011 року, № В-04/11 від 17.01.2011 року, № В-29 від 09.11.2010 року, № В-41 від 02.12.2010 року, № В-31/11 від 28.03.2011 року, № В-16/11 від 22.03.2011 року, № В-15/11 від 21.03.2011 року, № В-45/11 від 15.04.2011 року, № В-49/11 від 12.05.2011 року, № В-46/11 від 18.04.2011 року, № ВТ-023 від 27.04.2011 року, № В-40/11 від 15.04.2011 року, № В-21 від 22.10.2010 року, № В-32 від 12.10.2010 року, № В-38/11 від 07.04.2011 року, № В-17/11 від 25.03.2011 року, № В-18 від 15.10.2010 року, № В-48/11 від 04.05.2011 року, № ВТ-025 від 05.05.2011 року, № В-52/11 від 23.05.2011 року та № В-37/11 від 07.04.2011 року.

Судом першої інстанції досліджено дійсність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження апелянта про недійсність укладених договорів між позивачем та його контрагентом, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням приписів ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК) або недійсними у зв'язку з їх фіктивністю (ст. 234 ЦК), або визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК), або визнання недійсними господарських зобов'язань (ст. 207 ГК).

Фактичне виконання зазначених договорів підтверджується актами б/н від 11.11.2010 року, б/н від 03.12.2010 року, б/н від 06.12.2010 року, б/н від 08.12.2010 року, б/н від 08.12.2010 року, б/н від 08.12.2010 року, б/н від 13.12.2010 року, б/н від 13.12.2010 року, б/н від 27.12.2010 року, б/н від 30.12.2010 року, № 1 від 31.12.2010 року, № 2 від 17.01.2011 року, б/н від 14.01.2011 року, б/н від 14.01.2011 року, б/н від 17.01.2011 року, б/н від 18.01.2011 року, б/н від 18.01.2011 року, № 1 від 18.01.2011 року, № 2 від 01.06.2011 року, б/н від 01.03.2011 року, б/н від 28.03.2011 року, № 1 від 16.06.2011 року, б/н від 25.04.2011 року, б/н від 01.04.2011 року, б/н від 26.05.2011 року, б/н від 18.05.2011 року, б/н від 31.05.2011 року, №1 від 27.05.2011 року, № 2 від 01.06.2011 року, б/н від 15.06.2011 року, б/н від 10.06.2011 року, б/н від 21.06.2010 року, б/н від 22.06.2011 року, № 1 від 29.04.2011 року, № 2 від 27.05.2011 року, № 3 від 01.06.2011 року, № 1 від 29.07.2011 року, б/н від 05.07.2011 року, б/н від 08.07.2011 року, б/н від 11.07.2011 року, № 1 від 28.07.2011 року та видатковою накладною № ВТ-023 від 06.06.2011 року, а здійснення оплати за надані послуги та поставлений товар виписками банку за 15.11.2010 року, 24.11.2010 року, 07.12.2010 року, 09.12.2010 року, 10.12.2010 року, 14.12.2010 року, 21.12.2010 року, 27.12.2010 року, 28.12.2010 року, 24.01.2011 року, 28.01.2011 року, 18.02.2011 року, 13.04.2011 року, 29.04.2011 року, 04.05.2011 року, 05.05.2011 року, 06.05.2011 року, 10.05.2011 року, 16.05.2011 року, 18.05.2011 року, 19.05.2011 року, 20.05.2011 року, 23.05.2011 року, 01.06.2011 року, 07.05.2011 року, 09.06.2011 року, 10.06.2011 року, 16.06.2011 року, 17.06.2011 року, 20.06.2011 року, 23.06.2011 року, 24.06.2011 року, 25.06.2011 року, 14.07.2011 року, 22.07.2011 року та 25.07.2011 року.

Отримані від ПП «Фірма «Володар» послуги та товар були використані позивачем у власній у власній господарській діяльності при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно - будівельна компанія «Інтеб», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом Лесника» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНТАЛІТ», що підтверджується договорами укладеними з зазначеними контрагентами, актами, податковими накладними та виписками банку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з пп. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та / або через свої відокремлені підрозділи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства щодо товарності господарських операцій позивача з контрагентом, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Ландшафт».

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару (послуг).

Факт придбання позивачем товарів у ПП «Фірма «Володар» підтверджено відповідними первинними документами.

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України, оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару, факт подальшого використання товарів у господарській діяльності платника податку підтверджений усіма необхідними документами.

Наявні в матеріалах справи договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а тому висновок відповідача про порушення підпункту 185.1 статті 185, підпункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1 та 198.2 статті 198 Податкового кодексу України є помилковим.

Позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ПП «Фірма «Володар» за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року .

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0006742209 від 07.07.2012 року.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 29.05.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.