Ухвала суду № 31694120, 30.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1852/12/2770

30.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "РИФ.Ф"- Бондар Віктор Іванович, довіреність № 1-юр від 15.08.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 10/9/10-025 від 13.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 07.12.12 у справі № 2а-1852/12/2770

за позовом Приватного підприємства "РИФ.Ф" (Фіолентовське шосе, 1, корп. 10,Севастополь,99053)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «РИФ.Ф» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 серпня 2012 року № 0000120221 про донарахування податку на прибуток у розмірі 400 736 грн. 61 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60 775 грн. 13 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 07.12.2012 року позов Приватного підприємства "РИФ.Ф" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 03 серпня 2012 року № 0000120221 про донарахування Приватному підприємству "РИФ.Ф" грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 400 736 грн. 61 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 60 775 грн. 13 коп.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 07.12.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягала на задоволенні скарги, просила скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник позивача просив залишити скаргу без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.12.2012 р. залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "РИФ.Ф"з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Базис Торгта Приватним підприємством "Комманд"за 2010 - 2011 роки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20 липня 2012 року № 684/22-109/31890392, у якому зафіксовані, зокрема, порушення позивачем частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України у частині недодержання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Приватним підприємством "РИФ.Ф"при придбанні товарів; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 400 736 грн. 60 коп., у тому числі за 2 квартал 2010 року на суму 49218 грн. 75 коп., 3 квартал 2010 року на суму 55 738 грн. 75 коп., 4 квартал 2010 року на суму 64 050 грн. 63 коп., 1 квартал 2011 року на суму 74 092 грн. 38 коп., 2 квартал 2011 року на суму 30 121 грн. 88 коп., 3 квартал 2011 року - 62 998 грн. 60 коп., 4 квартал 2011 року - 64 515 грн. 63 коп.

Висновки про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства зроблені посадовими особами відповідача з урахуванням отриманих актів про неможливість проведення зустрічних перевірок ПП "Комманд" та ПП "Базис-Торг"з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року, складених працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області ДПС та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва.

У вказаних актах зазначено про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства "Комманд" та Приватного підприємства "Базис-Торг" у зв'язку з відсутністю зазначених суб'єктів господарювання за податковою адресою.

Відповідно до висновків даних актів проведеною звіркою встановлено порушення підприємствами частини першої статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України у частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів. Також звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а тому правочини між позивачем та Приватним підприємством "Комманд" і Приватним підприємством "Базис-Торг" відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (нікчемністю).

03 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000120221 про донарахування податку на прибуток у розмірі 400736 грн.61 коп. та застосування штрафних санкцій у розмірі 60775 грн.13 коп.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність порушень податкового законодавства з боку Приватного підприємства "РИФ.Ф" .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на зазначене.

За приписами статей 1, 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Визначальною ознакою віднесення витрат до валових є пов'язаність їх з господарською діяльністю та підтвердження належним чином оформленими первинними документами. При цьому законодавець встановлює вичерпний перелік витрат, які не відносять до валових.

Апеляційним розглядом встановлено, що приватне підприємство "РИФ.Ф" є виробничим підприємством, що виготовляє електронні замки. Основний вид діяльності - виробництво замків та дверних петель.

У період з 2010 по 2011 роки позивач мав господарські відносини з контрагентами -Приватним підприємством "Базис-Торг"та Приватним підприємством "Комманд", у яких придбав комплектуючи деталі для електронних замків.

За фактом поставки кожної партії товару Приватним підприємством "Базис-торг"та Приватним підприємством "Комманд"складені податкові, видаткові накладні та рахунки-фактури.

Грошові кошти за придбаний товар перераховувались позивачем контрагентам у безготівкової формі, що підтверджується виписками з особового рахунку Приватного підприємства "РИФ.Ф"

Оприбуткування позивачем вказаного товару за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними картками складського обліку матеріалів.

Крім того, позивачем складались накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що підтверджує факт використання придбаних комплектуючих деталей у господарської діяльності.

Крім того, на час здійснення господарських операцій Приватне підприємство "РИФ.Ф" було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість.

Як вбачається зі змісту актів про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Базис Торг" та Приватного підприємства "Комманд", вказані підприємства на час здійснення господарських операцій не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

До того ж, у вказаних актах зазначено, що відповідно до поданих Приватним підприємством "Комманд" та Приватним підприємством "Базис Торг" податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01 травня 2010 року по 31 березня 2012 року, додатків № 5 до даних декларацій за відповідні періоди, проведеним аналізом АРМу "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів", встановлено, що покупцем зазначених підприємств було, у тому числі, Приватне підприємство "РИФ.Ф".

Відповідачем не доведено, що придбані у приватного підприємства "Комманд" та Приватного підприємства "Базис Торг" товари не були використані в господарської діяльності Приватного підприємства "РИФ.Ф" .

Колегією суддів безперечно встановлено, що зазначені обставини підтверджують факт відвантаження та отримання позивачем товару, свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як продавців товарів, так й покупця, тобто підтверджують реальність господарської операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат .

Платник податку на прибуток не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за неможливістю проведення зустрічної звірки зазначених вище контрагентів позивача, та проведеним аналізом цих підприємств з їх контрагентами, які мають ознаки сумнівності, наявні ознаки нікчемності правочинів позивача з ПП "Комманд" та ПП "Базис-Торг".

Колегія суддів вважає такі доводи неспроможними та зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини другої статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

До того ж, 01 січня 2011 року частину другу статті 228 Цивільного кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року (зміна редакції статті 228 Цивільного кодексу України), правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, не є у розумінні Цивільного кодексу України нікчемним правочином, тобто є оспорюваним правочином. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції суду.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, як вбачається з акту перевірки Приватного підприємства "РИФ.Ф"від 20 липня 2012 року № 684/22-109/31890392, податковий орган робить висновок про відсутність у позивача при укладені договорів наміру створення правових наслідків, тобто про фіктивність даних угод. Таким чином, відповідач ототожнює два різних поняття: нікчемність та фіктивність правочину.

Разом з цим, Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби рішень судів про визнання угод, укладених позивачем з контрагентом, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Крім того, відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на придбання комплектуючих деталей, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище зазначене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; 197, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 07.12.12 у справі № 2а-1852/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.06.2013 року.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна