Рішення № 31693017, 05.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.13 Справа № 914/1584/13

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Топ Моторс Сервіс», м.Львів

про стягнення 10035,13грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Якімець Б.Ю.

Представники:

від позивача: Пенкальський Р.Ю. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», м.Київ до Приватного підприємства «Топ Моторс Сервіс», м.Львів про стягнення 10035,13грн., з яких 8176,93грн. основного боргу, 1549,04грн. пені та 309,16грн 3% річних.

Ухвалою суду від 23.04.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.06.2013р.

Представнику позивача роз'яснено його права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2013р. позов підтримав з підстав, заявлених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та відповідачем -Приватним підприємством «Топ Моторс Сервіс» у 2011 році укладено договір про надання послуг з прийому та проведення платежів. На виконання умов вказаного договору, позивачем виконано передбачені роботи, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором у нього утворилась заборгованість перед ПАТ «Укрсоцбанк» в розмірі 8176,93грн. У березні 2011 року та в липні 2012 року позивач звертався до ПП «Топ Моторс Сервіс» з претензіями, в яких пропонував погасити існуючу заборгованість, однак вони залишені без відповіді та задоволення. Представник позивача просив позов задоволити повністю та стягнути з відповідача 8176,93грн. заборгованості за договором, 1549,04грн. пені та 309,16грн 3% річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 05.06.2013р. не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвали суду не виконав, поважності причин неявки не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (позивач по справі, банк за договором) та Приватним підприємством «Топ Моторс Сервіс» (відповідач за позовом, клієнт за договором) укладено договір про надання послуг з прийому та проведення платежів №600/09/.3.3-014 від 09.03.2013р. Додатковою угодою №3 від 31.10.2011р. до вказаного договору внесено зміни і встановлено, що строк надання послуг з прийому та проведення платежів за договором - з 09.03.2011р. по 31.12.2011р.

Згідно з п.1.1 договору, клієнт доручає, а банк зобов'язується через мережу своїх філій та відділень приймати готівкові кошти у національній валюті, виконувати платіжні доручення на переказ безготівкових коштів, як оплату фізичними особами, надалі за текстом - споживачі, вартості товарів (автомобілів SEAT), що реалізує клієнт, та перераховувати отримані кошти на рахунок клієнта.

Як визначено п.п.3.1, 3.1.1 договору, за надання послуг за цим договором клієнт одноразово сплачує банку комісійну винагороду, без податку на додану вартість, у розмірі 2,5% від суми коштів, наданих банком споживачам у якості кредитів на автомобілі (SEAT) та перерахованих на рахунок клієнта протягом звітного місяця.

На виконання договору позивачем надано послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг №4 від 13.12.2011р. та №5 від 13.12.2011р., відповідно до яких загальний розмір винагороди банку складає 8176,93грн.

Договором, а саме п.3.2 встановлено, що плата, визначена п.3.1 цього договору, сплачується клієнтом не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним за реквізитами, зазначеними у консолідованому рахунку-фактурі банку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за договором своєчасно не виконав, комісійну винагороду банку в розмірі 8176,93грн. за послуги надані у грудні 2011 року не виплатив, а відтак вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 16.03.2012р. звернулось до ПП «Топ Моторс Сервіс» з вимогою про негайне (протягом найближчих 15 днів) виконання договірних зобов'язань та погашення простроченої заборгованості в розмірі 8176,93грн. Враховуючи, що клієнтом вказану претензію залишено без відповіді та виконання, позивач повторно, листом вих.№2015-28-7 від 11.07.2012р., звернувся до нього з вимогою про погашення заборгованості. Відповіді на вказаний лист на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» не надходило.

На момент вирішення спору по суті заборгованість ПП «Топ Моторс Сервіс» перед позивачем не погашена та становить 8176,93грн. Окрім вказаної суми боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1549,04грн. пені, нарахованої відповідно до умов договору та 309,16грн 3% річних згідно з положеннями ст.625 ЦК України.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевказане, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення 8176,93грн. заборгованості за договором обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 3% річних, суд зазначає, що ч.2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вірно визначено дату, з якої відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання та почато нарахування 3% річних, а саме - 16.01.2012р., однак при проведенні розрахунків не враховано, що кількість днів у 2012 році становила 366, а не 365 днів як звично. Таким чином загальна кількість днів прострочення виконання зобов'язання становить 460 днів: 351 день у 2012 році та 109 днів у 2013 році.

Провівши відповідний перерахунок, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 308,51грн.

Щодо стягнення 1549,04грн. пені, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором, а саме п.4.3 визначено, що клієнт відповідає за своєчасну сплату банку комісійної винагороди, розмір та порядок сплати якої встановлено в статті 3 цього договору. При порушенні строку перерахування комісійної винагороди, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як вже зазначалось, позивачем правильно визначено дату, з якої відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання та почато нарахування штрафних санкцій (пені), а саме - 16.01.2012р., а також те, що в період з 16.01.2012р. по 22.03.2012р. діяла облікова ставка Національного банку України в розмірі 7,75% (постанова Національного банку України №377 від 09.08.2010р.), а починаючи з 23.03.2012р. - 7,5 % (постанова Національного банку України №102 від 21.03.2012р.). Однак при проведенні розрахунків позивачем не враховано норму ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також позивачем не враховано, що кількість днів у 2012 році становила 366, а не 365 днів як звично.

Згідно з ст.ст. 256, 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тривалість позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - один рік.

Відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності, провівши відповідний перерахунок, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути 620,75грн. пені, нарахованої за період з 16.01.2012р. по 16.07.2012р. включно (облікова ставка Національного банку України в розмірі 7,75% діяла протягом 67 днів прострочення виконання зобов'язання, а в розмірі 7,5% - 116 днів).

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього пропорційно до задоволених вимог, згідно норм ст.49 ГПК України.

Відповідно до п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру. Правило ст.49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Топ Моторс Сервіс» (м.Львів, вул.С.Величка, буд. 7, кв.2, код ЄДРПОУ 36873277) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, код ЄДРПОУ 00039019) 8176,93грн. основного боргу, 620,75грн. пені, 308,51грн. 3% річних та 1561,18грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 07.06.2013р.

Суддя Щигельська О.І.